Справа №760/14189/21
Провадження №1-кп/760/875/26
17 березня 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі сторін та інших учасників провадження:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_9 ,
здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, судовий розгляд кримінального провадження №12020100090002859 від 27.04.2020 за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
ОСОБА_9 маючи досвід у сфері торгівлі на ринку віртуальних активів (криптовалюти) з метою шахрайського заволодіння чужим майном через залучення грошових коштів громадян України (інвесторів/вкладників) шляхом введення їх в оману, зокрема повідомлення останнім неправдивої інформації про гарантовану можливість отримання надприбутків на ринку віртуальних активів (криптовалюти) стала поширювати відомості серед кола своїх знайомих щодо здійснення нею прибуткових брокерських послуг щодо управляння віртуальними активами, зокрема криптовалютою.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» віртуальний актив - цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або переказувати і яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння віртуальними активами, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_9 15 квітня 2019 року уклала з ОСОБА_6 договір доручення на управління криптовалютою, не маючи на меті його виконання. Підписаний примірник договору ОСОБА_9 передала потерпілій через свого чоловіка ОСОБА_10 . Відповідно до Договору ОСОБА_6 доручила ОСОБА_9 здійснювати операції з криптовалютою на криптовалютній біржі з метою безпосередньої участі в торгах, інвестування в криптовалюту в короткотерміновій та довготерміновій перспективі, а також отримання частини прибутку. Однак, виконувати вказаний договір ОСОБА_9 наміру не мала.
Так, 15 квітня 2019 року на виконання умов Договору ОСОБА_6 , о 10:11 год., перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_2 , використовуючи інтернет-ресурс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » перерахувала на електронний гаманець зазначений у договорі, що належить ОСОБА_9 (НОМЕР_5) криптовалюту в розмірі 4,0000194 BTC (Bitcoin), що в еквіваленті дорівнювало 20 611,41 доларів США.
Надалі, ОСОБА_9 з метою подальшого заволодіння віртуальними активами потерпілої та переконання потерпілої у вигідності укладеного договору, щомісяця надсилала ОСОБА_6 за допомогою месседжеру Telegram недостовірні звіти про прибутковість управління наданих нею віртуальних активів.
Будучи веденою в оману та впевненою у реальності укладеного договору та його прибутковості ОСОБА_6 25 червня 2019 року уклала з ОСОБА_9 додаткову угоду до договору доручення на управління криптовалютою, якою збільшено кількість віртуальних активів (криптовалюти) переданою нею на управління ОСОБА_9 .
З метою виконання договору та додаткової угоди до нього, 25 червня 2019 року, о 09:34 год. ОСОБА_6 будучи впевненою у реальності укладеного договору та його прибутковості, перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_2 , використовуючи інтернет-ресурс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » перерахувала на електронний гаманець зазначений у договорі, що належить ОСОБА_9 (НОМЕР_5) криптовалюту в розмірі 8.00003842 BTC (Bitcoin), що в еквіваленті дорівнювало 90 714,80 доларів США.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на заволодіння віртуальними активами потерпілої, ОСОБА_9 12 березня 2020 повідомила ОСОБА_6 про необхідність додаткового перерахування коштів у розмірі 25 тис. доларів США, з метою продовження біржових операцій та недопущення знецінення та втрати активів. Однак, потерпіла ОСОБА_6 відмовила у перерахування коштів
В подальшому, ОСОБА_9 , після закінчення строків виконання договору відмовилася надавати ОСОБА_6 суму інвестицій та отриману частину прибутку, обґрунтовуючи це обвалом ринку криптовалют та знецінення всіх вкладів.
Отримані від потерпілої віртуальні активи ОСОБА_9 вивела на свій та ОСОБА_10 банківські рахунки та перевела на неперсоніфіковані крипто гаманці.
Таким чином, ОСОБА_9 , шляхом обману заволоділа віртуальними активами (криптовалютою ВТС (Bitcoin)) ОСОБА_6 на загальну суму 111 326,21 доларів США, що на час вчинення злочину, згідно курсу НБУ становило 2 926 351,37 гривень.
Обвинувачена ОСОБА_9 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не визнала та пояснила суду, що з потерпілою ОСОБА_6 вона ніколи не зустрічалася, особисто не спілкувалася, телефонних розмов не мала, а про її існування дізналася лише під час досудового розслідування. Жодних договорів чи угод із ОСОБА_6 не укладала, грошових коштів від неї не отримувала. Зазначила, що з 2017 року вона брала борг 50 000 доларів США. у ОСОБА_11 , яка була директором та співвласником банку та ряду фінансових компаній, саме тому, в офісі останньої могли знаходитися її персональні дані. У ОСОБА_11 в офісі працювали у 2019 році зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яка була її кумою. Крім цього, ОСОБА_13 пропонувала їй взяти в управління валютні активи сім'ї ОСОБА_14 , однак вона відмовилася, розуміючи ризикованість таких дій. Додатково зазначила, що мала власну криптовалюту та здійснювала торгівлю, у зв'язку з чим була зареєстрована на криптовалютних біржах з 2017 року, зокрема на «Bitfinex» та «Binance».
Незважаючи на невизнання обвинуваченої ОСОБА_9 своєї вини її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, повністю підтверджується зібраними по справі доказами.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що приблизно 30.03.2019 року під час розмови на роботі щодо інвестування у криптовалюту співробітниця ОСОБА_13 повідомила їй про наявність знайомої ОСОБА_9 , яка може проконсультувати та допомогти вкласти й примножити грошові кошти. Так, 15.04.2019 року між нею та ОСОБА_9 було укладено договір, який попередньо перевіряв юрист ОСОБА_12 .. Відповідно до договору, вона перерахувала на електронний криптогаманець зазначений у договорі і вказаний ОСОБА_9 як особистий, 4 біткоїни на суму, еквівалентну 20 611 доларів США. Після цього було створено групу в месенджері «Telegram», до якої увійшли вона, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , яка їх познайомила, та двоє юристів ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , створила вона особисто, запросивши до нього зазначених осіб. Надалі, ОСОБА_9 1-2 рази на тиждень надсилала звіти про здійснення операцій із криптовалютою та збільшення кількості біткоїнів. 20.06.2019 року ОСОБА_9 звернулася з пропозицією укласти додаткову угоду щодо внесення додаткової суми біткоїнів. 25.06.2019 року було укладено додаткову угоду, після чого вона передала ОСОБА_9 8 біткоїнів на суму, еквівалентну 90 714 доларів США. Після укладення додаткової угоди ОСОБА_9 продовжувала надавати звіти, відповідно до яких вартість активів зростала. Приблизно за місяць до завершення строку дії договору ОСОБА_9 звернулася до неї щодо його продовження, однак остання повідомила, що продовжувати угоду не планує. У той же день, ОСОБА_9 повідомила про необхідність додаткового перерахування 25 000 доларів США з метою продовження біржових операцій. Однак, вона відмовилася від внесення додаткових коштів та просила після завершення строку договору повернути вкладені кошти разом зі звітом про дохід на її криптогаманець. Приблизно через місяць після закінчення дії договору, ОСОБА_9 відмовилася повертати кошти, мотивуючи це обвалом ринку та знеціненням вкладень. Ще певний час спілкувалися телефоном, однак ОСОБА_9 повідомила, що кошти повертати не буде. Через декілька днів, усі чати були видалені, після чого зв'язок з ОСОБА_9 припинився.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що потерпіла ОСОБА_6 звернулася до нього з проханням надати юридичну допомогу під час складання договору з ОСОБА_9 щодо управління криптоактивами, суть інвестиції полягала у збільшенні прибутку потерпілої ОСОБА_6 за рахунок операцій із криптоактивами. Він надавав правову допомогу та особисто вичитував текст договору. Предметом договору, було управління криптоактивами на суму орієнтовно 20-30 тисяч доларів США. Сам момент підписання договору він не пам'ятає. Однак, зазначив, що потерпілу ОСОБА_6 знає з 2017 року, а з ОСОБА_9 особисто щодо умов укладення договору не спілкувався, а для ознайомлення отримав копії документів від ОСОБА_6 . Пізніше було укладено додатковий договір, який стосувався дофінансування. Зазначив, що комунікація щодо виконання умов договору, здійснювалася у групі в месенджері «Telegram», до якої входили ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_17 та він. В подальшому порадив ОСОБА_6 звернутися до правоохоронних органів, оскільки у нього склалося враження про можливі шахрайські дії ОСОБА_9 , після укладення додаткового договору та висунення вимог ОСОБА_9 щодо подальшого дофінансування.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомила, що у період з 2017 по 2021 рік працювала в підрозділі кіберполіції. У 2021 році обіймала посаду в другому аналітичному відділі, де її функціональними обов'язками була аналітика операцій із криптовалютою. Зазначила, що підрозділ не здійснював досудового розслідування, а використовував спеціалізоване програмне забезпечення для аналізу криптовалютних транзакцій. Пояснила, що в межах виконання службових обов'язків було проведено аналіз криптогаманця за допомогою відповідного програмного забезпечення. За результатами аналізу підготовлено та направлено запити до криптовалютної біржі « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У відповіді, отриманій від біржі, зазначалося, що власницею відповідного акаунту є ОСОБА_9 . Надалі проводилася процедура встановлення особи власника, у ході якої було отримано підтвердження з фотозображенням ОСОБА_9 із паспортом. На момент надання зазначеного криптогаманця для дослідження залишок коштів на ньому становив 0. Водночас під час аналізу встановлено, що через 4-5 транзакцій на вказаний гаманець сумарно надійшло 24 біткоїни, які в подальшому були переведені на інші криптогаманці. За результатами аналізу встановлено, що з відповідних гаманців кошти виводилися на фізичні банківські картки ОСОБА_9 . На біржі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було встановлено електронну адресу користувача, а кошти в подальшому перераховувалися на фактичний рахунок у « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 повідомив, що ОСОБА_9 є його дружиною, з якою виховують двох дітей. Зазначив, що ОСОБА_9 не вчиняла дій, які їй інкримінуються. Він та ОСОБА_9 брали кредитні кошти у фінансовій компанії, яка належала ОСОБА_17 , та в якій працювала їхня кума ОСОБА_13 .. Остання, знаючи, що вони здійснюють операції з криптовалютою пропонувала взяти в управління біткоїни з метою отримання прибутку, однак вони від такої пропозиції відмовилися. З потерпілою ОСОБА_6 , він ніколи не зустрічався та особисто її не знає. Свідка ОСОБА_12 бачив один раз під час отримання кредиту готівкою.
Показання потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_21 узгоджуються між собою та підтверджуються доказами, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими у суді, а саме:
- даними протоколу огляду документа від 29.07.2020 з додатком у вигляді аналітичного звіту за результатом аналізу біткоїн гаманця, згідно якого оглянуто аналітичне досьє на електронний гаманець кластером електронної адреси НОМЕР_6, який належить криптобіржі ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно даних ресурсу БЛОКЧЕЙН встановлено, що даний електронний гаманець був задіяний у 19 операціях (10 депозитних та 9 зняття коштів). В період часу з квітня 2018 року по червень 2019 року на даний гаманець надіслано суммарно 24.86344114 ВТС. З метою встановлення гаманців, на які переводились кошти для зняття, було проведено аналіз таких транзакцій на ресурсі БЛОКЧЕЙН. Так, встановлено гаманець НОМЕР_7, який також є окремим кластером в біржі Binance та на який були перераховані всі кошти, які знаходились на балансі наданого на дослідження приватного електронного гаманця. Встановлено, що електронний гаманець, який надано на дослідження належить громадянці України ОСОБА_9 , 1976 року народження. Крім того, встановлено, що ОСОБА_9 належить ще декілька електронних гаманців, які зареєстровані на крипто платформі Binance. Вивчивши історію трансзакцій ОСОБА_9 дадатково встановлено 42 адреси криптогаманців для різних криптовалют, на які здійснювались перекази у певні періоди часу;
- даними протоколу огляду речей від 13.10.2020 з додатком у вигляді DVD-R диску, відповідно до якого оглянуто ноутбук, який був наданий для огляду потерпілою ОСОБА_6 марки «Asus», серійний номер: G4N0CV07J13615D. Під час проведення слідчої дії потерпіла ОСОБА_6 продемонструвала свій електронний гаманець, який відкритий на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 (додатки у вигляді скрін-шотів). Під час огляду потерпіла ОСОБА_6 вказала на транзакції, які вона здійснювала на електронний гаманець ОСОБА_9 . Відповідно до даних, що наявні на сайті, ОСОБА_6 перерахувала на адресу електронного гаманця НОМЕР_5 крипто валюту в сумі 8.00003842 ВТС, що на момент здійснення транзакції дорівнювало 90 714, 80 доларів США. Дата та час здійснення зазначеної транзакції: 25.06.2019 року, 09 год. 34 хв. Крім того, ОСОБА_6 перерахувала на адресу електронного гаманця НОМЕР_5 крипто валюту в сумі 4.0000194 ВТС, що на момент здійснення транзакції дорівнювало 20 611, 41 доларів США. Дата та час здійснення зазначеної транзакції: 15.04.2019 року, 10 год. 11 хв.;
- даними протоколу обшуку від 03.11.2020 з додатком у вигляді флешнакопичувача, відповідно до якого проведено обшук у житловому приміщенні, де проживає ОСОБА_22 та ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 . У ході проведення обшуку виявлено: чорнові записи, флешнакопичувачі, системний блок., банкінвські картки. Перераховані речі в протоколі обшуку поміщено до спеціальних пакетів та опечатано;
- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 16.10.2020, відповідно до якого під час проведеня слідчої дії було вилучено оптичний CD-R диск « ІНФОРМАЦІЯ_6 »,№099231028191414 з інформацією від АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », щодо банківських карток: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;
- даними протоколу огляду речей і документів від 07.12.2020, відповідно до якого оглянуто матеріали кримінального провадження №12020100090002859, у яких знаходились ухвали на тимчасовий доступ до речей та документів, протоколи тимчасового доступу до речей та документів з додатками;
- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20.10.2020, відповідно до якого під час проведення слідчої дії було вилучено документи надані АТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », а саме: копія паспорту та ІПН громадянина ОСОБА_22 , заява-договір, паспорт споживчого кредиту, чек Pas-Термінал, виписка по рахунку ОСОБА_22 та 3 описи до цих документів;
- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.10.2020, відповідно до якого під час проведення слідчої дії було вилучено документи надані АТ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а саме по рахунку відкритому на ім'я ОСОБА_9 та копії документів ОСОБА_9 ;
- даними протоколу огляду речей і документів від 07.12.2020, відповідно до якого оглянуто лист з електронної адреси крптовалютної біржи « ІНФОРМАЦІЯ_10 » « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Так, користувач аканту ІНФОРМАЦІЯ_11 на криптовалютній біржі « ІНФОРМАЦІЯ_10 » здійснював зарахування на банківські картки, грошові кошти на загальну суму 595 228 гривень. Серед банківських карт, які використовувались для зарахування грошових коштів були наступні банківські картки:
1) НОМЕР_1 - JSC CB PRIVATBANK - ОСОБА_9
2) НОМЕР_2 - JSC CB PRIVATBANK - ОСОБА_9
3) НОМЕР_8 - JSC UNIVERSAL BANK - ОСОБА_9
4) НОМЕР_3 - TASCOMBANK - ОСОБА_10 ;
- даними протоколу огляду речей і документів від 08.12.2020 з додатками у вигляді фотозображень, відповідно до якого оглянуто ПК марки «CHIEFTEC», підключений до монітору « ІНФОРМАЦІЯ_12 », на робочому столі виявлено додаток « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за допомогою якого здійснювався вхід до криптовалютної біржі « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». В історії браузеру « ІНФОРМАЦІЯ_13 » за допомогою якого здійснювався вхід на криптовалютні сервіси, міститься інформація стосовно входу до крипто валютних сервісів, а саме: «Bitfinext» - крипто валютний торгівельний майданчик, « ІНФОРМАЦІЯ_14 » - веб-сервіс і соціальна мережа для трейдерів, в основі якої лежить платформа технічного аналізу, «Binance» - крипто валютна біржа, «Cryptos» - крипто валютний обмінник, «Garantext.io» - крипто валютна біржа. В даній історії браузеру, зазначено, що станом на 01.11.2020 на криптовалюній біржі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » знаходилось на рахунку 13.792.72 ВТCUSDT. На даному ПК в папці «Загрузки» міститься фото ОСОБА_9 тримаючи в руках власник закоронний паспорт та лист паперу з написом «Bitfinext 2020-11-01 та власний підпис» дане фото зроблено для вертифікації на «Bitfinext» криптовалютному торгівельному майданчику;
- даними протоколу огляду речей і документів від 30.11.2020, з додатками у виді фотозображень, відповідно до якого оглянуто чорнові записи та блокнот з чорновими записами. Так, на листку білого корьору рукописно, кульковою ручкою записана інструкція авторизації на «Біржі», механізм робіт з електронним гаманцем, ввід та вивід криптовалюти (зображення №3,4). На аркуші білого кольору рукописно, кульковою ручкою зроблені графічні записи придбання та продажу криптовалюти (зображення №5). У блокноті, рукописно кульковою ручкою зроблені письмові записи відносно авторизації на почті «Gmail», та інші записи, які не мають відношення до кримінального правопорушення;
- даними протоколу огляду предмету від 20.01.2021 з додатками у вигляді скріншотів, відповідно до якого оглянуто телефон потерпілої ОСОБА_6 , марки «Iphone» ID579С-Е3091А. В мобільному терміналі знаходиться сім-карта мобільного оператора стільникового зв'язку з номером НОМЕР_4 . При відкритті додатку «Telegram» встановлена наявність створеної групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 ». При вході до вказаної групи до складу учасники входять: 5 осіб під назвами: ОСОБА_31, ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 . Окрім того, у вказаній групі наявна переписка між її учасниками. Окрім того, в ході огляду вказаної переписки встановлено, що:
1) користувачем з назвою ОСОБА_26 11.03.2019 надіслано до групи файл з назвою « Договор управления 15.04.19.docx »;
2) користувачем з назвою ОСОБА_26 15.04.2019 надіслано до групи файл з назвою « отчеты.xlsx »;
3) користувачем з назвою ОСОБА_26 05.06.2019 надіслано до групи файл з назвою «дополнение к отчету.docx»;
4) користувачем з назвою ОСОБА_26 21.06.2019 надіслано до групи файл з назвою «доп согл к дог 15.04.19 от 21.06.19.docx»;
5) користувачем з назвою ОСОБА_26 24.06.2019 надіслано до групи файл з назвою «доп согл к дог 15.04.19 от 21.06.19.docx»;
6) користувачем з назвою ОСОБА_26 25.06.2019 надіслано до групи файл з назвою «доп согл к дог 15.04.19 от 25.06.19.docx»;
7) користувачем з назвою ОСОБА_26 30.12.2019 надіслано до групи файл з назвою «отче дог от 15.04.19.docx».
В ході огляду додатку «Telegram» також, встановлено переписку з абонементом ОСОБА_26 (зі слів ОСОБА_6 під даним контактом записана ОСОБА_15 );
- даними висновку експерта ІНФОРМАЦІЯ_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_20 ) за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12020100090002859 від 07.05.2021 №11653/21-72, відповідно до якого встановлено, що:
1) вартість криптовалюти в розмірі 4,0000194 ВТС (Bitcoin) станом на 15.04.2019 року становила 20 268, 54 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1,00 долар США = 26,713872 грн.) становить 541 451, 18 гривень;
2) вартість криптовалюти в розмірі 8,00003842 ВТС (Bitcoin) станом на 25.06.2019 року становила 94 327, 81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1,00 долар США = 26,191201 грн.) становить 2 470 558, 71 гривень;
3) вартість криптовалюти в розмірі 12,0000578 ВТС (Bitcoin) станом на 15.04.2020 року становила 79 705, 70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1,00 долар США = 27,0899 грн.) становить 2 159 219, 55 гривень;
4) вартість криптовалюти в розмірі 12,0000578 ВТС (Bitcoin) станом на 21.03.2021 року становила 628 149,39 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1,00 долар США = 27,8706 грн.) становить 17 506 900, 27 гривень.
- даними протоколів проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 22.12.2020 з додатками у вигляді DVD-R дисків;
- даними висновку експерта ІНФОРМАЦІЯ_21 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 12.05.2021 №СЕ-19/111-21/5020-ПЧ, відповідно до якого не виявилось можливим вирішити запитання поставлені експерту, у зв'язку із відсутністю достатньої кількості та якості порівняльного матеріалу, а саме через відсутність вільних та експериментальних зразків підпису ОСОБА_9 .
Враховуючи викладене, надані стороною обвинувачення та досліджені безпосередньо судом докази є взаємопов'язаними та в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченої ОСОБА_9 та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.2 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 2, 4 ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом,а також на припущеннях, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути, тлумачиться на користь такої особи.
З приводу зазначених обставин неодноразово висловлював свою правову позицію і Європейський суд з прав людини.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегує і Джабардо проти Іспанії» в розумінні Суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному: тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що мають проти нього для того, щоб обвинувачений міг підготуватися та надати доводи в свій захист, і, врешті - решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим».(Barbera.Messegu and Jabardo v. Spain.1988.SeriesA. № 146.p.33.77).
Згідно з приписами ч. 1ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, ст. 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбаченихст.91 КПК України, за винятком випадків передбачених ч. 2 цієї статті покладається на слідчого, прокурора та, в установленому порядку на потерпілого. Відповідно до вимог ст. 84-86 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України, порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи не достовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визначається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухвалення судового рішення.
Суд, відповідно до вимог ст.ст. 84-86, 91, 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, вважає, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України знайшла своє об'єктивне підтвердження в судовому засіданні, виходячи з наступних підстав.
Відповідальність за ч. 4 ст. 190 КК України настає за шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому у особливо великому розмірі.
З урахуванням вищевказаних доказів, проаналізувавши їх в сукупності, суд не приймає до уваги версію обвинуваченої та захисту щодо неналежності та недопустимості доказів сторони обвинувачення, оскільки дослідивши у судовому засіданні докази суд вважає їх належними, оскільки вони не викликають сумнівів щодо їх недопустимості, а доводи захисту сприймаються судом як обрана лінія свого захисту.
Так, захисник обвинуваченої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 , зазначив, що на момент вчинення кримінального правопорушення криптовалюта і біткоїни в тому числі, станом на 15.04.2019 року та 25.06.2019 року (дати перерахування біткоїнів) не були майном в розумінні ст.ст. 177, 179, 190 ЦК України, так як не є предметом матеріального світу, щодо якого могли в Україні виникати права та обов'язки. Станом на 2019 рік правовий статус біткоїнів в Україні не був визначений, вони не були об'єктом циільно-правових відносин в Україні, що зазначено в Спільній заяві фінансових регуляторів щодо статусу криптовалют в Україні та ІНФОРМАЦІЯ_22 від 30.11.2020 року №4907/ІПК/99-00-04-04-02-09, які було подано стороною захисту до відзиву на цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 .
Крім того, сторона захисту зазначає, що не існувало діючого нормативн-правового документа, який би визначав поняття та правовий статус криптовалюти в Україні станом на 15.04.2019 року та 25.06.2019 року, тобто на дати, які зазначені стороною обвинувачення, як дати заволодіння ОСОБА_9 криптовалютами потерпілої ОСОБА_6 . Наведені в обвинувальному акті нормативні документи або не діють на території України, або набрали чинності вже після 25.06.2019 року.
Також, в обвинувальному акті визначення терміну «віртуальний актив» базується на визначенні поняття «віртуального активу» у відповідності до положень Закону України від 06.12.2019 №361-ІХ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї массового знищення», який вступив в дію 28.04.2020 року, тобто після 2019 року, що ще раз підтверджує, що станом на червень 2019 року навіть поняття «віртуальний актив» в українському законодавстві взагалі не існувало, не говорячи вже про обіг віртуальних активів в Україні.
Крім цього, сторона захисту зауважила щодо відсутності доказів права власності потерпілої ОСОБА_6 на будь-які біткоїни, оскільки самі біткоїни не були предметом матеріального світу, щодо якого могли в Україні виникати права та обов'язки в 2019 році, то і не можливо завдати шкоди потерпілій ОСОБА_6 .
З приводу заявлених стороною захисту заперечень та тверджень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до змісту диспозиції ст. 190 КК України, об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Суб'єктом кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Твердження сторони захисту про те, що у 2019 році біткоїни не були «предметом матеріального світу», а тому щодо них не могли виникати права та обов'язки, і, відповідно, не могла бути завдана шкода потерпілій, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном є не лише речі, а й майнові права та обов'язки. Законодавство України ще до спеціального врегулювання обігу віртуальних активів визнавало об'єктами цивільних прав нематеріальні блага та майнові права, що мають економічну цінність.
Біткоїн як цифровий актив має визначену ринкову вартість, може бути відчужений, переданий, обміняний на грошові кошти чи інші активи, що підтверджує його економічну природу як майна в розумінні цивільного законодавства.
Відсутність у 2019 році спеціального закону про віртуальні активи не означала відсутності правового захисту. Загальні норми цивільного та кримінального законодавства поширювалися на будь-яке майно, що має економічну цінність.
У кримінально-правовому розумінні предметом злочину проти власності є чуже майно незалежно від форми його існування (матеріальної чи нематеріальної), якщо воно має вартість та перебуває у володінні особи. Судова практика вже у 2018-2020 роках визнавала криптовалюту об'єктом, щодо якого можуть вчинятися протиправні дії (шахрайство, незаконне заволодіння тощо).
З матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 здійснила перерахування 12 біткоїнів на криптогаманець, який, за її твердженням, був представлений обвинуваченою як особистий. Факт перерахування підтверджується транзакціями в блокчейні та результатами аналітичного дослідження.
Саме факт контролю над приватними ключами (доступу до гаманця) визначає можливість розпорядження активом. Особа, яка втратила можливість доступу до переданих активів, зазнає реальної майнової шкоди незалежно від того, чи є актив матеріальним.
Біткоїни у 2019 році мали визначену ринкову вартість, яка виражалася в еквіваленті доларів США. Втрата доступу до біткоїнів означає втрату активу, що має конкретну грошову оцінку. Отже, шкода є реальною та майновою.
Подальше прийняття спеціального законодавства щодо віртуальних активів не створило нову правову природу біткоїна, а лише деталізувало механізми регулювання вже існуючих відносин. Визнання державою можливості легального обігу віртуальних активів підтверджує їх майнову природу, що існувала і раніше.
Таким чином, доводи сторони захисту про неможливість виникнення права власності у потерпілої та відсутність предмета шкоди є безпідставними. Біткоїни як цифрові активи, що мають економічну вартість, можуть бути об'єктом цивільних прав та предметом злочину проти власності, а їх незаконне заволодіння чи неповернення тягне заподіяння реальної майнової шкоди.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_9 підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_9 , діяла умисно, з корисливих мотивів, під виглядом створила видимість здійснення діяльності з управління криптоактивами, а потерпіла ОСОБА_6 передала їй біткоїни з метою їх інвестування та отримання прибутку. При цьому обвинувачена представила криптогаманець як особистий, уклала з потерпілою відповідний договір та в подальшому ініціювала укладення додаткової угоди про дофінансування.
Потерпіла ОСОБА_6 , довіряючи обвинуваченій та перебуваючи під впливом наданої нею інформації щодо нібито прибутковості інвестицій, перерахувала біткоїни на криптогаманець, зазначений у договорі. Згідно з дослідженими судом доказами, вказаний криптогаманець був пов'язаний з обліковим записом, що належав ОСОБА_9 , що підтверджується відповідями криптовалютних бірж та матеріалами аналітичного дослідження кіберполіції.
Із висновків аналізу транзакцій вбачається, що після надходження біткоїнів вони були переведені на інші криптогаманці, а в подальшому кошти виводилися через біржі на банківські рахунки, пов'язані з обвинуваченою. Об'єктивних доказів здійснення реальної інвестиційної діяльності в інтересах потерпілої суду не надано.
Посилання сторони захисту на відсутність у 2019 році спеціального правового регулювання обігу криптовалюти суд відхиляє, оскільки біткоїни мають економічну вартість, можуть бути відчужені та конвертовані у грошові кошти, а тому є майном у розумінні кримінального закону. Факт втрати потерпілою можливості розпоряджатися біткоїнами, що мали значну ринкову вартість, свідчить про заподіяння їй реальної майнової шкоди.
Вартість переданих потерпілою активів у перерахунку на грошовий еквівалент значно перевищує межу, встановлену законом для визнання розміру особливо великим, що утворює кваліфікуючу ознаку, передбачену ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001) .
Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_9 наявні всі обов'язкові елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001) а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах, що і зумовлює відповідну правову кваліфікацію.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_9 строку та виду покарання на основі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також досліджені характеризуючі дані обвинуваченої ОСОБА_9 , яка не перебуває під наркологічним диспансеро-динамічним наглядом та наглядом лікаря-психіатра, одружена, має постійне місце проживання та сталі соціальні зв'язки.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_9 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_9 в силу ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до положень ст. 12 КК України вчинені ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001) відносяться до категорії особливо тяжкого злочину проти власності, та передбачає відповідальність до позбавлення волі строком від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
При визначенні міри покарання, суд виходить з положень закріплених в ст. 3 Конституції України. Життя людини є найважливішою цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя незалежно від її соціального походження, національності, матеріального стану, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Право на життя кожного охороняється законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви №43759/10 та 43771/12», зазначає, що, хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
За наведених вище обставин, враховуючи тяжкість злочину, конкретні обставини справи, особу винної, відсутність обставин, які пом'якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_9 покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, у виді позбавлення волі зі звільненням її від відбування покарання з випробуванням без конфіскації майна.
На думку суду, саме таке покарання ОСОБА_9 буде відповідати вимогам ст. 50 КК України, а саме буде сприяти виправленню ОСОБА_9 , а також запобіганню вчинення нових злочинів як ОСОБА_9 так і іншими особами.
Питання щодо речових доказів, слід вирішити, відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_9 в дохід держави витрати на проведення експертизи в сумі 17 847 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 68 (шістдесят вісім) коп., а саме: судової економічної експертизи №11653/21-72 від 07.05.2021 у розмірі 13 728(тринадцять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 80 (вісімдесят) коп.; судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/111-21/5020-ПЧ від 12.05.2021 у розмірі 4 118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) гривень 88 (вісімдесят вісім) коп..
Розглядаючи цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у якому позивач просить стягнути із обвинуваченої ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 2 926 351 (два мільйони дев'ятсот двадцять шість тисяч триста п'ятдесят одина) гривні 37 (тридцять сім) копійок. Разом з тим, 23.06.2021 року за вх. №45273 до ІНФОРМАЦІЯ_23 надійшла заява потерпілої ОСОБА_6 про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_9 шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у розмірі 17 506 900 (сімнадцять мільйонів п'ятсот шість тисяч дев'ятсот) гривень 27 (двадцять сім) копійок, колегія суддів враховує таке.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За приписами статей 91, 374 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягають доказуванню, а в обвинувальному вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Колегія суддів вважає, що заявлені та підтримані потерпілою ОСОБА_6 вимоги підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що злочинними діями обвинуваченої ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_6 було завдано матеріальну шкоду на суму 17 506 900 (сімнадцять мільйонів п'ятсот шість тисяч дев'ятсот) гривень 27 (двадцять сім) копійок, що підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження та проведеними розрахунками.
Відповідності до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, в ході судового розгляду знайшла своє підтвердження сума матеріальної шкоди, заявлена до стягнення з обвинуваченої ОСОБА_9 , оскільки така сума підтверджена належними доказами в розумінні ст.ст.76 - 80 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доказів добровільного відшкодування шкоди, як повного, так і часткового матеріали справи не містять.
Приймаючи викладене, з огляду на те, що позивач зазнав збитків внаслідок умисних дій, які виразилися у заволодінні грошових клштів в особливо великих розмірах, що підтверджується належними і допустимими доказами, між збитками позивача і протиправною поведінкою відповідача є причинний зв'язок, суд вважає наявними підстави для стягнення з обвинуваченої ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 17 506 900 (сімнадцять мільйонів п'ятсот шість тисяч дев'ятсот) гривень 27 (двадцять сім) копійок.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 374, 394, 395 КПК України, ст. ст. 12, 50, 65-67, 75, 190 КК України, суд,-
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001) і призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтися в цей орган для реєстрації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- надані ОСОБА_6 роздруковані копії переписки на 13 арк., зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- речі та документи, які були вилучені під час проведення обшуку, за адресю: АДРЕСА_1 , повернути ОСОБА_9 ;
- оригінал договору «Договор поручения на управление криптовалютой» від 15.04.2019 року та оригінал додаткової угоди «Дополнительное оглашение к договору поручения на управление криптовалютой» від 25.06.2019 року, зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати на проведення експертизи в сумі 17 847 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 68 (шістдесят вісім) коп., а саме: судової економічної експертизи №11653/21-72 від 07.05.2021 у розмірі 13 728 (тринадцять тисяч сімсот двадцять вісім) гривень 80 (вісімдесят) коп.; судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/111-21/5020-ПЧ від 12.05.2021 у розмірі 4 118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) гривень 88 (вісімдесят вісім) коп..
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 17 506 900 (сімнадцять мільйонів п'ятсот шість тисяч дев'ятсот) гривень 27 (двадцять сім) копійок, шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, і його копія після проголошення негайно вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_28
Судді ОСОБА_29
ОСОБА_30