Справа №760/5338/26 1-кс/760/2987/26
16 березня 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025101110001099 від 22.09.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , як прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на майно, що було вилучено в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1, а саме на:
- грошові кошти номіналом 100 доларів США з номерами: QB16286616A, QB16286617A, QB16286614A, QB16286615A, QB16286609A, QB16286610A, QB15002890А, QB15002883А, QB15002882А, QB16286612А - загальною сумою 1000 доларів США;
- 90 купюр номіналом 100 доларів США, що являють собою імітаційні засоби з номером МВ07247983С;
- 4 фотознімки невідомого громадянина;
- мобільного телефону марки «iPhone 11», ІMEI1: НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110001099 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах особливого періоду, та громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , організували та реалізували протиправну схему, спрямовану на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, пов'язаній із забезпеченням мобілізаційної та бойової готовності держави.
Так, статтею 1 Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». У відповідності до Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено який діє і по теперішній час.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб урегульовано положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, 24.02.2022 року указом Президента України №69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України, а саме здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про Збройні Сили України» основними складовими діяльності Збройних Сил України є у тому числі й підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров'я особового складу.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду до 60 років.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.
Будучи обізнаною з наведеними вище положеннями чинного законодавства, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах особливого періоду, за попередньою змовою з громадянином України ОСОБА_6 , налагодили та реалізували протиправну схему незаконного зняття військовозобов'язаних осіб з військового обліку з метою ухилення від проходження військової служби, а також оформлення документів, які створювали підстави для безперешкодного перетину державного кордону України.
Відповідно до протиправної схеми незаконне зняття військовозобов'язаних осіб з військового обліку з метою ухилення від проходження військової служби полягало у фіктивному проходженні військово-лікарської комісії (ВЛК) в одній з поліклінік столичного регіону, під час якого військовозобов'язаному фіксували неіснуючий діагноз, що створював підстави для зняття його з військового обліку та непридатності до проходження військової служби у Збройних Силах України, за відповідну грошову винагороду, а саме у розмірі 19 000 доларів США.
Окрім цього, ОСОБА_5 висловлювала особам пропозиції щодо можливості зняття відмітки «розшук» у електронній системі Національної поліції «Армор» та в Єдиному державному реєстрі призовників «Оберіг» за грошову винагороду.
Таким чином, ОСОБА_6 , та ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, організували протиправну діяльність, спрямовану на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Так в ході досудового розслідування 04.02.2026 року у період часу з 18 год. 21 хв. до 18 год. 36 хв. за адресою: АДРЕСА_1 проведено огляд місця події в ході якого встановлено, що на вказаній ділянці місцевості знаходиться громадянин ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля якого на лавці знаходиться поліетиленовий пакет чорного кольору при відкритті якого виявлено:
- грошові кошти номіналом 100 доларів США з номерами: QB16286616A, QB16286617A, QB16286614A, QB16286615A, QB16286609A, QB16286610A, QB15002890А, QB15002883А, QB15002882А, QB16286612А - загальною сумою 1000 доларів США;
- 90 купюр номіналом 100 доларів США, що являють собою імітаційні засоби з номером МВ07247983С;
- 4 фотознімки невідомого громадянина.
Крім того, під час огляду місця події ОСОБА_4 добровільно надав для вилучення мобільний телефон марки «iPhone 11», ІMEI1: НОМЕР_1 та повідомив, що вищевказаний чорний поліетиленовий пакет його попросив забрати знайомий ОСОБА_6 для подальшої передачі йому.
За результатами огляду місця події було вилучено:
- грошові кошти номіналом 100 доларів США з номерами: QB16286616A, QB16286617A, QB16286614A, QB16286615A, QB16286609A, QB16286610A, QB15002890А, QB15002883А, QB15002882А, QB16286612А - загальною сумою 1000 доларів США;
- 90 купюр номіналом 100 доларів США, що являють собою імітаційні засоби з номером МВ07247983С;
- 4 фотознімки невідомого громадянина;
- мобільний телефон марки «iPhone 11», ІMEI1: НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим встановлено, що на вказаному мобільному телефоні міститься спілкування з особою « ОСОБА_6 », яка користується номером телефону НОМЕР_2 , а тому з метою проведення комп'ютерно-технічної експертизи вказаного телефону задля відновлення видаленої інформації необхідно накласти арешт на вищевказане майно з метою збереження речових доказів.
Тобто, вказані речі містять на собі сліди злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. У зв'язку з викладеним, 24.02.2026 постановою слідчого вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22025101110001099.
Прокурор подала заяву про розгляд справи за її відсутності, клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Власник майна належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110001099 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Так, 24.02.2026 року у період часу з 18 год. 21 хв. до 18 год. 36 хв. за адресою: АДРЕСА_1 проведено огляд місця події в ході якого встановлено, що на вказаній ділянці місцевості знаходиться громадянин ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , біля якого на лавці знаходиться поліетиленовий пакет чорного кольору при відкритті якого виявлено:
- грошові кошти номіналом 100 доларів США з номерами: QB16286616A, QB16286617A, QB16286614A, QB16286615A, QB16286609A, QB16286610A, QB15002890А, QB15002883А, QB15002882А, QB16286612А - загальною сумою 1000 доларів США;
- 90 купюр номіналом 100 доларів США, що являють собою імітаційні засоби з номером МВ07247983С;
- 4 фотознімки невідомого громадянина.
Крім того, під час огляду місця події ОСОБА_4 добровільно надав для вилучення мобільний телефон марки «iPhone 11», ІMEI1: НОМЕР_1 та повідомив, що вищевказаний чорний поліетиленовий пакет його попросив забрати знайомий ОСОБА_6 для подальшої передачі йому.
За результатами огляду місця події було вилучено:
- грошові кошти номіналом 100 доларів США з номерами: QB16286616A, QB16286617A, QB16286614A, QB16286615A, QB16286609A, QB16286610A, QB15002890А, QB15002883А, QB15002882А, QB16286612А - загальною сумою 1000 доларів США;
- 90 купюр номіналом 100 доларів США, що являють собою імітаційні засоби з номером МВ07247983С;
- 4 фотознімки невідомого громадянина;
- мобільний телефон марки «iPhone 11», ІMEI1: НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим встановлено, що на вказаному мобільному телефоні міститься спілкування з особою « ОСОБА_6 », яка користується номером телефону НОМЕР_2 , а тому з метою проведення комп'ютерно-технічної експертизи вказаного телефону задля відновлення видаленої інформації необхідно накласти арешт на вищевказане майно з метою збереження речових доказів. .
24.02.2026 постановою слідчого вилучені предмети визнано речовим доказом.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 22025101110001099.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22025101110001099 від 22.09.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на виявлені та вилучені 24.02.2026 за результатом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1, речі, а саме на:
- грошові кошти номіналом 100 доларів США з номерами: QB16286616A, QB16286617A, QB16286614A, QB16286615A, QB16286609A, QB16286610A, QB15002890А, QB15002883А, QB15002882А, QB16286612А - загальною сумою 1000 доларів США;
- 90 купюр номіналом 100 доларів США, що являють собою імітаційні засоби з номером МВ07247983С;
- 4 фотознімки невідомого громадянина;
- мобільний телефон марки «iPhone 11», ІMEI1: НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Cлідчий суддя ОСОБА_1