Справа №760/6391/26 1-кс/760/3455/26
10 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
адвоката - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого 3-го відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025101110001350 від 11.12.2025 стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лозова, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.258 КК України, -
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого 3-го відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025101110001350 від 11.12.2025 стосовно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.258 КК України
Подане клопотання обґрунтоване тим, що Слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110001350 від 11.12.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, а також за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України.
Слідчий у клопотанні вказує, що у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 01.12.2025, в умовах воєнного стану, громадянин України ОСОБА_8 , використовуючи власний обліковий запис у месенджері «Telegram», отримав повідомлення від невстановленої особи, яка використовує обліковий запис з назвою « ОСОБА_12 » та ідентифікатором « ІНФОРМАЦІЯ_2 », із пропозицією за грошову винагороду виготовити саморобний вибуховий пристрій та використати його для вчинення терористичного акту. За виконання вказаного завдання було обіцяно грошову винагороду у розмірі 1 000 доларів США та компенсацію витрат на придбання необхідних компонентів.
На зазначену пропозицію ОСОБА_8 погодився, після чого у месенджері «Telegram» отримав перелік компонентів, необхідних для виготовлення саморобного вибухового пристрою.
Усвідомлюючи значний обсяг робіт, пов'язаних із придбанням компонентів та виготовленням вибухового пристрою, ОСОБА_8 повідомив свого знайомого ОСОБА_9 , про можливість вчинення терористичного акту за грошову винагороду, на що останній погодився взяти участь у його реалізації. У подальшому вони розподілили між собою обов'язки щодо придбання необхідних компонентів.
Згодом ОСОБА_9 залучив до участі у підготовці ОСОБА_5 , який також погодився брати участь у підготовці до вчинення терористичного акту. Після розподілу завдань ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у невстановлений час, але не пізніше 03.12.2025, придбали необхідні компоненти.
11.12.2025, у невстановлений час, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 прибули на вул. Ревуцького, 56 у м. Києві. Відповідно до розподілених ролей ОСОБА_9 встановив сенсорний мобільний телефон для відеофіксації місця події, тоді як ОСОБА_8 та ОСОБА_5 встановили два саморобні вибухові пристрої та активували під'єднані до них мобільні телефони для можливості дистанційного підриву.
У подальшому перший вибуховий пристрій було дистанційно приведено в дію, внаслідок чого загинув ОСОБА_13 , а ОСОБА_14 та ОСОБА_15 отримали тілесні ушкодження.
Згодом, коли на місце події прибули працівники правоохоронних органів, було дистанційно приведено в дію другий саморобний вибуховий пристрій, внаслідок чого тілесні ушкодження отримали ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
12.12.2025 затримано ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та в цей же день повідомлено їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, тобто у вчиненні терористичного акту: вчиненні вибуху з метою порушення громадської безпеки, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до загибелі людини.
Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри повністю підтверджується наступними доказами зібраними під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, а саме:
-обшуком від 12.12.2025 за місцем проживанням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , у ході проведення якого відшукано та вилучено комплектуючі до виготовлених саморобних вибухових пристроїв та мобільні телефони, де міститься переписка із замовником вчинення кримінального правопорушення;
-оглядом місця події від 11.12.2025, у ході якого зафіксовано місце вчинення терористичного акту, а також вилучено частини саморобних вибухових пристроїв; оглядом місця події від 12.12.2025, у ході якого вилучено в сміттєвому баці коробки з-під мобільних телефонів, що використовувались для вчинення терористичного акту;
-оглядом трупа від 11.12.2025, у ході якого зафіксовано ушкодження, які отримав загиблий військовослужбовець НГ України;
-показами свідка ОСОБА_18 від 12.12.2025, який вказав, що він здав в оренду квартиру підозрюваним, у якій у подальшому останні виготовляли саморобний вибуховий пристрій;
-слідчим експериментом від 16.12.2025, у якому відтворено обставини вчинення підозрюваними кримінального правопорушення, зокрема отримання інструкцій щодо виготовлення саморобного вибухового пристрою, купівлі комплектуючих, виготовлення та закладення;
-відеозаписами із камер відеоспостереження, де зафіксовано як підозрювані здійснювали так звану «розвідку» поблизу місця вчинення терористичного акту, а також момент підходу та відходу;
-показами підозрюваних під відео за участю захисників, у ході яких підозрювані детально розповіли обставини їх залучення до протиправної діяльності та розподіл ролей при вчиненні терористичного акту,
іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
13.12.2025 слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва відносно підозрюваних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 10.02.2026, без визначення розміру застави.
09.02.2026 слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва підозрюваним ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12.03.2026, без визначення розміру застави.
09.03.2026 слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження до шести місяців, тобто до 12 червня 2026 року.
У клопотанні слідчого зазначено, що на даний час існують ризики, які дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на експерта, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні зокрема особливо тяжкого злочину, у зв'язку із чим застосування менш суворого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків. Просили обрати запобіжний захід, який не пов'язаний із триманням під вартою.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про розумність і обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
На обґрунтування пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази та інші матеріали кримінального провадження, які обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідуються.
13.12.2025 слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва відносно підозрюваних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 10.02.2026, без визначення розміру застави.
09.02.2026 слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва підозрюваним ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12.03.2026, без визначення розміру застави.
09.03.2026 слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження до шести місяців, тобто до 12 червня 2026 року.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладення на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Беручи до уваги, що встановленні ризики, під час застосування ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09.02.2026 ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, а саме: переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати та спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, можливого незаконного впливу на експерта, перешкоджанню кримінального правопорушення іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні було доведено, що заявлені раніше ризики продовжують існувати та виправдовують тримання ОСОБА_5 під вартою, а також наведено обґрунтовані обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали слідчого судді про тримання ОСОБА_5 під вартою, тому приходить до висновку, що клопотання слідчого в частині продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою підлягає задоволенню.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя також не знаходить підстав для можливості визначення в рамках поданого клопотання застави, що узгоджується з абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя зобов'язаний: здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду та враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Крім того, як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, у випадках коли констатував порушення статті 5 Конвенції щодо розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, протягом як досудового розслідування, так і судового розгляду, продовження строків тримання під вартою повинно ґрунтуватися на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під вартою на початковій стадії розслідування.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особистість підозрюваного ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, стан його здоров'я, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 258 КК України саме у період воєнного стану, слідчий суддя приходить до висновку про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам та вважає за необхідне продовжити підозрюваному ОСОБА_5 строк тримання під вартою, на 60 днів, тобто до 23 год. 59 хв. 08.05.2026.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину під час дії воєнного стану передбаченого ч 3 ст. 258 Кримінального кодексу України, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 178, 180, 183, 193, 194, 196, 199, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, тобто до 08.05.2026.
Строк дії ухвали визначити до 23 год. 59 хв. 08.05.2026.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1