Справа №760/4706/26 1-кс/760/2732/26
09 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференцзв'язку), представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 (у режимі відеоконференцзв'язку), розглянувши клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023110000000394 від 21.11.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України,-
До Солом'янського районного суду надійшло клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023110000000394, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України.
У клопотанні зазначено, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області.
За даними сторони обвинувачення, службові особи ПрАТ «Єврошпон-Смига» організували протиправний механізм отримання сертифікатів про походження лісоматеріалів з метою легалізації необлікованих обсягів деревини та подальшого їх експорту за межі митної території України з використанням підроблених документів та шляхом приховування від митного контролю. У подальшому виготовлені пиломатеріали експортуються на підконтрольні підприємству компанії-нерезиденти, зокрема суб'єктів господарювання Республіки Узбекистан та Республіки Польща, а також реалізуються на території держав СНД, у тому числі російської федерації, з використанням схеми так званого «перерваного транзиту».
Зазначається, що у межах цієї діяльності продукція ПрАТ «Єврошпон-Смига» постачається через іноземні компанії-посередники до суб'єктів господарювання, зареєстрованих у російській федерації, що фактично призводить до передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.
З метою відшукання та вилучення предметів і документів, які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, на підставі ухвали слідчого судді 20.02.2026 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1.
Під час проведення обшуку виявлено та вилучено, зокрема, мобільний телефон марки IPhone 17 Pro s/n: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .
Сторона обвинувачення зазначає, що на вказаному мобільному телефоні можуть міститися відомості щодо господарських взаємовідносин ПрАТ «Єврошпон-Смига» з іноземними суб'єктами господарювання, у тому числі листування, електронні документи, контакти та інша інформація, що стосується організації експорту лісоматеріалів та взаємодії з компаніями-нерезидентами.
Крім того, за твердженням сторони обвинувачення, вказаний мобільний телефон підлягає дослідженню під час проведення комп'ютерно-технічної експертизи, зокрема з метою відновлення видаленої інформації, яка може мати доказове значення у кримінальному провадженні.
20.02.2026 постановою слідчого вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
У зв'язку з викладеним прокурор просить накласти арешт на зазначений мобільний телефон з метою забезпечення збереження речового доказу та недопущення його пошкодження, знищення, приховування або відчуження, а також для забезпечення можливості проведення відповідних експертних досліджень.
24.02.2026 до Солом'янського районного суду надійшли заперечення представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 .
У поданих запереченнях зазначено, що 20.02.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23.01.2026 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , під час якого останній добровільно видав мобільний телефон iPhone 17 Pro та повідомив пароль доступу до нього, у зв'язку з чим доступ до інформації, що міститься у телефоні, власником не обмежувався.
У запереченнях вказано, що ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не передбачено вилучення мобільного телефону, а лише надано дозвіл на огляд та копіювання інформації з електронних носіїв із залученням спеціалістів. На думку сторони захисту, за таких обставин орган досудового розслідування мав можливість здійснити огляд пристрою та скопіювати необхідну інформацію без вилучення самого телефону.
Зазначається, що підстави, передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України для тимчасового вилучення мобільних терміналів систем зв'язку, відсутні, оскільки доступ до пристрою не був обмежений, а вилучення телефону не було прямо передбачено ухвалою суду про обшук.
Крім того, у запереченнях зазначено, що слідчим та прокурором не доведено наявності підстав для накладення арешту на майно, передбачених ст. 170 КПК України, а також не наведено достатніх доказів того, що вилучений телефон є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.
Також у запереченнях звертається увага, що в клопотанні слідчого наведено припущення щодо можливої протиправної діяльності службових осіб ПрАТ «Єврошпон-Смига», однак будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт переміщення через митний кордон України лісоматеріалів поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, стороною обвинувачення не надано. Натомість, за твердженням сторони захисту, наданими документами підтверджується здійснення підприємством законної господарської діяльності та експорту готової продукції з дотриманням митних процедур.
Окрім цього, у запереченнях зазначено, що накладення арешту на мобільний телефон є непропорційним втручанням у право власності, гарантоване Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також суперечить практиці Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та правами особи.
У зв'язку з викладеним сторона захисту просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на мобільний телефон та зобов'язати орган досудового розслідування повернути тимчасово вилучене майно власнику.
26.02.2026 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 про припинення тимчасового вилучення майна.
У поданому клопотанні зазначено, що мобільний телефон було тимчасово вилучено 20.02.2026 року о 17 год. 47 хв. під час проведення обшуку, тоді як клопотання слідчого про накладення арешту на це майно, згідно з інформацією, оприлюдненою на офіційному вебсайті «Судова влада України», надійшло до суду лише 23.02.2026 року, тобто після спливу 48 годин з моменту вилучення майна.
Посилаючись на положення частини 5 статті 171 КПК України, сторона захисту зазначає, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим або прокурором протягом 48 годин після його вилучення, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Також у клопотанні зазначено, що відповідно до частини 6 статті 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя постановляє не пізніше 72 годин із дня надходження відповідного клопотання до суду, інакше таке майно підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучене.
З урахуванням викладеного сторона захисту просить суд врахувати наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 169 КПК України, та припинити тимчасове вилучення мобільного телефону, вилученого 20.02.2026 року під час проведення обшуку у ОСОБА_5 , із поверненням його власнику.
04.03.2026 до Солом'янського районного суду надійшла заява від прокурора ОСОБА_3 , в якій він просить долучити копію протоколу огляду вищевказаного телефону на підтвердження обставин кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання і просив його задовольнити.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення клопотання і просила повернути майно власнику.
Дослідивши клопотання та додатки, додані до нього, заперечення, заслухавши думки сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Відповідно до витягу з ЄРДР, кримінальне провадження № 42023110000000394 розпочато 21.11.2023 за фактом того, що службові особи 1-19 ПрАТ «Єврошпон-Смига» у змові з невстановленими особами із Київської області організували протиправний механізм, спрямований на приховування та маскування походження майна (пиломатеріалів), одержаних злочинним шляхом, з використання завідомо підроблених документів, з метою переміщення через митний кордон України, шляхом приховування від митного контролю лісоматеріалів, зокрема, заборонених до вивозу за межі України.
23.01.2026 слідчим суддею Солом'янського районного суду було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ході якого вилучено мобільний телефон IPhone 17 Pro s/n: НОМЕР_1 .
Згідно протоколу обшуку від 20.02.2026 зазначено майно відшукано за адресою: АДРЕСА_1. Під час обшуку встановлено, що доступ до вмісту інформації, яка знаходиться в мобільному телефону не обмежувався його власником, проте при огляді вказаного пристрою встановлено, що листування в окремих месенджерах є видаленим, тому мобільний телефон було вилучено з метою проведення експертного дослідження.
Постановою від 20.02.2026 мобільний телефон IPhone 17 Pro s/n: НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023110000000394 від 21.11.2023.
Протоколом огляду від 27.02.2026 встановлено, що вилучений мобільний телефон містить інформацію, яка може мати доказове значення у даному кримінальному провадженні, зокрема відомості про контакти, журнали викликів, текстові повідомлення, переписки у месенджерах та інших мобільний за стосунках, а також інші дані, що можуть свідчити про обставини вчинення кримінального правопорушення, коло причетних осіб, способи та механізм вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є, зокрема, гроші та інші цінності, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів та може бути накладений на майно будь-якої юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Оцінюючи доводи клопотання, надані матеріали та обставини кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон може містити відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, у тому числі інформацію про взаємовідносини ПрАТ «Єврошпон-Смига» з іноземними суб'єктами господарювання, що має значення для встановлення фактичних обставин кримінального провадження.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що зазначене майно відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, а також підлягає дослідженню під час проведення комп'ютерно-технічної експертизи.
Крім того, з метою забезпечення збереження речового доказу та недопущення його пошкодження, знищення, втрати або відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на вказане майно.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 42023110000000394 від 21.11.2023.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити.
Крім того, слідчий суддя перевірив доводи представника власника майна щодо нібито пропуску стороною обвинувачення строку звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку або огляду клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим або прокурором протягом 48 годин після його вилучення, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Як убачається з матеріалів клопотання, мобільний телефон було вилучено 20.02.2026 під час проведення обшуку, тоді як клопотання про накладення арешту на зазначене майно 21.02.2026 направлено слідчим ОСОБА_6 до Солом'янського районного суду міста Києва, що підтверджується роздруківкою поштового відправлення ТОВ «Нова Пошта», відповідно до якої датою направлення є 21.02.2026.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що сторона обвинувачення звернулася до суду з клопотанням про арешт майна у межах строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи представника власника майна про його пропуск є безпідставними.
У зв'язку з цим підстав для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України щодо повернення тимчасово вилученого майна суд не вбачає.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-175, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023110000000394 від 21.11.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні № 42023110000000394 від 21.11.2023, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - мобільний телефон марки IPhone 17 Pro s/n: НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Cлідчий суддя ОСОБА_1