79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.01.11 Справа№ 4/126
Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю представника позивача Тиховського Т.О. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська фармацевтична фабрика” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення заборгованості та усунення перешкод в користуванні майном
Товариство з обмеженою відповідальністю „Львівська фармацевтична фабрика” звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, з урахуванням уточнень просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 28 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача звільнити займане приміщення та передати його позивачу; зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням; стягнути з відповідача 4620,00 грн. заборгованості із орендної плати та 28,55 грн. пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та в доданих до неї документах.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву не наддав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, котре знаходиться в матеріалах справи.
З урахуванням викладеного суд вжив усіх передбачених законом заходів щодо забезпечення процесуальних прав відповідача і тому суд ухвалює розглядати справу за приписами ст. 75 ГПК України - за наявними у справі матеріалами.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
В силу ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Як встановлено статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з матеріалами справи між товариством з обмеженою відповідальністю „Львівська фармацевтична фабрика” (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) 17 травня 2010 року укладено договір оренди приміщення загальною площею 28 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Термін дії договору сторони визначили до 31 грудня 2010 року (п.5.). Сторони передбачили можливість пролонгації договору оренди за письмовою згодою сторін (п.6.).
Згідно з пунктами 8.1., 8.2., 8.3. договору, орендар сплачує орендодавцю щомісячно, до 15 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунку, орендну плату в розмірі 1545,00 грн. У випадку прострочення оплати більш, ніж на один місяць орендар сплачує пеню в розмірі 0,02 % річних від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Позивач 01 червня 2010 року передав відповідачу приміщення загальною площею 28 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено актом приймання-передачі від 01 червня 2010 року.
Щодо стягнення заборгованої суми орендної плати і пені.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст.ст. 612, 625 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як стверджує позивач, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з 16 жовтня 2010 року до 16 грудня 2010 року становить 4620,00 грн. і така на дату розгляду справи не погашена. На прострочену суму грошового зобов'язання нараховано 28,55 грн. пені, що відповідає п.8.3. договору та закону.
Доказів сплати заборгованої суми, заперечень чи спростувань позовних вимог суду не надано.
Тому суд стягує з відповідача 4620,00 грн. заборгованості та 28,55 грн. пені.
Щодо позовних вимог розірвати договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 28 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача звільнити займане приміщення та передати його позивачу; зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням суд констатує наступне.
За приписами ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульовано статтею 188 Господарського кодексу України, а саме встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Підставами для розірвання судом договору оренди від 17 травня 2010 року позивач називає п.12.2. договору, якою передбачено право орендодавця розірвати договір в односторонньому порядку в разі несвоєчасного внесення орендної плати. Однак, викладені умови п.12.2. договору не змінюють обов'язку дотримання при цьому названих вимог закону. Позивач не назвав і не надав суду жодних доказів в підтвердження дотримання ним приписів статті 188 Господарського кодексу України -повідомлення відповідача про розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
Крім того, термін дії договору закінчився 31 грудня 2010 року, а доказів пролонгації договору за письмовою згодою сторін, як це передбачено п.6. договору, суду теж не надано. Отже, дія договору оренди від 17 травня 2010 року припинена 31 грудня 2010 року. За таких обставин відповідач зобов'язаний був звільнити орендовані приміщення та передати їх позивачеві за актом приймання-передачі, як це передбачено п.13.3. договору оренди від 17 травня 2010 року. Доказів звільнення орендованих приміщень відповідачем та передачі їх позивачу суду не надано.
Також позивач не обґрунтував, не пояснив й не надав доказів вчинення відповідачем перешкод позивачу в користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 28 кв. м, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
З урахуванням викладених фактичних обставин справи відповідач повинен звільнити орендоване ним приміщення і передати його позивачу.
Виходячи з викладеного суд зобов'язує відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 28 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та передати його позивачу. Законні підстави для задоволення решти позовних вимог відсутні.
Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 28 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та передати його товариству з обмеженою відповідальністю „Львівська фармацевтична фабрика” (м. Львів, вул. Свєнціцького, 5; ідентифікаційний код 20765265) за актом приймання-передачі.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська фармацевтична фабрика” (м. Львів, вул. Свєнціцького, 5; ідентифікаційний код 20765265) - 4620,00 грн. заборгованості, 28,55 грн. пені та судові витрати: 187,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя