Справа № 334/2516/26
Номер провадження № 1-кс/334/849/26
про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
18 березня 2026 року
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника: адвоката ОСОБА_6 , розглянувши внесене у кримінальному провадженні № 62023080100000163 від 09.10.2023 року за ознаками ч.4 ст.408 КК України клопотання старшого слідчого СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тр имання під вартою підозрюваному
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дніпро, громадянину України, має середню спеціальну освіту, розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець за мобілізацією, який проходив службу на посаді номером обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, -
18.03.2026 року старший слідчий СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 62023080100000163 від 09.10.2023 року за ознаками ч.4 ст.408 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01.05.2023 №56-РС, солдата ОСОБА_5 призначено номером обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2023 №126 вважати таким, що 01 травня 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_9 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України. В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_9 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
11.06.2023 року ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив тимчасове місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокувався поблизу АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами військової частини, до теперішнього часу.
Таким чином ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України - дезертирство, тобто самовільного залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
10.01.2026 року ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, яке 10.01.2026 року о 11:00 вручено батькові підозрюваного - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом тим, ОСОБА_5 будучи обізнаним про наслідки самовільного залишення місця служби, не вжив та не вживає заходів щодо з'явлення на службу, до органів досудового розслідування, прокуратури, а отже його поведінка свідчить про умисні дії, пов'язані з ухиленням (переховуванням) від зазначених органів, з метою уникнення притягнення до відповідальності, про причини своєї неявки, а також про законність відсутності на службі не повідомляє.
10.01.2026 року батькові підозрюваного - ОСОБА_10 вручені повістки про виклик на 14.01.2026, 15.01.2026 та 16.01.2026, однак ОСОБА_5 за викликом до слідчого не з'явився.
Крім того, відповідно інформації оперативного підрозділу здійснюються оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення місця знаходження ОСОБА_5 , в ході яких перевірено сторінки в соціальній мережі «Фейсбук», однак на даний час профілі не активні, публікації відсутні. На теперішній час місцезнаходження ОСОБА_5 невідомо, на телефонні дзвінки не відповідає, хоча в користуванні має номер мобільного телефону НОМЕР_2 .
У органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний умисно переховується від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним особливо тяжкий злочин.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами: актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 21.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 21.10.2025; іншими зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження доказами в їх сукупності.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.408 КК України, згідно ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, у зв'язку з чим, до підозрюваного відповідно ст.183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що обумовлено наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. ОСОБА_5 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не має можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний, перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що підозрюваний в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), зокрема, самовільно залишив місце несення служби, обов'язки військової служби не виконує, до військової частини безпідставно не прибуває, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, на даний час продовжує вчиняти злочин, на службі характеризується негативно. Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень, в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
В умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі злочини, підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, сторона обвинувачення звертає увагу, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно підозрюваного під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками її звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
Прохає застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
У судовому засіданні слідчий та прокурор прохали задовольнити клопотання, так як застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
У судовому засіданні підозрюваний не висловив позиції щодо поданого клопотання, його захисник: адвокат ОСОБА_6 прохав клопотання задовольнити частково та визначити помірну заставу.
Вислухавши пояснення підозрюваного та його захисника, доводи прокурора та слідчого щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, слідчий суддя доходить висновку про необхідність задоволення клопотання та застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що особа може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Положеннями ст.178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Слідчим суддею встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу відповідно ч.2 ст.177 КПК України ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, повідомлення про яке вручено 10.01.2026 року о 11:00 його батькові - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, яке відповідно ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: витягом з ЄРДР № 62023080100000163 від 09.10.2023 року за ознаками ч.4 ст.408 КК України; актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 21.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 21.10.2025; іншими зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження доказами в їх сукупності.
Слідчим суддею встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя доходить висновку, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурором доведено всі обставини, передбачені п.1-3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення за ч.4 ст.408 КК України; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.
Крім того, слідчий суддя враховує вимоги ч.5 ст.176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід - тримання під вартою, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем за мобілізацією, проходив службу на посаді номером обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
При цьому слідчий суддя оцінює всі обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначені ст.178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, характеризуючи дані: останній має середню спеціальну освіту, розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, за місцем служби характеризується посередньо.
На думку слідчого судді, вказані обставини є підтвердженням того, що підозрюваний в подальшому може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також вжити заходи, аби уникнути відповідальності, що також підтверджується тим, що підозрюваний 03.02.2026 року постановою слідчого оголошений у розшук, заведено ОРС «Розшук» №50012610.
Усі ці обставини, з врахуванням вимог ч.5 ст.176 КПК України, дають обґрунтовані підстави вважати про недоцільність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Таким чином, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, вважає за можливе визначити ОСОБА_5 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Так, відповідно п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб складає: з 1 січня - 3328 грн.
А тому слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 необхідно визначити мінімальний розмір застави, передбачений п.3 ч.5 ст.182 КПК України, в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить в сумі 266240 грн., з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що достатньою мірою гарантуватиме виконання процесуальних обов'язків, та не буде завідомо непомірним для нього.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182-184, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62023080100000163 від 09.10.2023 року за ознаками ч.4 ст.408 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62023080100000163 від 09.10.2023 року за ознаками ч.4 ст.408 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, з 18 березня 2026 року до 22 квітня 2026 року включно.
Для утримання підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні № 62023080100000163 від 09.10.2023 року за ознаками ч.4 ст.408 КК України в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 грн., яка може бути внесена як підозрюваним так і іншими фізичними чи юридичними особами.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби);
3) утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Копію ухвали надати підозрюваному після її проголошення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 19.03.2026 року о 10:00.
Слідчий суддя: ОСОБА_1