79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.12.10 Справа № 31/180-2010
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Перспектива-С”, м. Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська інвестиційно-будівельна компанія”, м. Львів
про:стягнення 82017,13 грн.
Суддя Артимович В.М.
При секретарі Митник М.Б.
Представники
від позивача:Гузар Р.М. -представник;
від відповідача:Гулін Ю.О. -представник.
Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Перспектива-С”, м. Львів, надалі -позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська інвестиційно-будівельна компанія”, м. Львів, надалі -відповідач, про стягнення коштів в сумі 82017,13 грн., в тому числі 75150,95 грн. основного боргу, 4840,19 грн. інфляційних нарахувань та 2025,99 грн. трьох процентів річних.
Ухвалою суду від 01.11.2010 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 23.11.2010 р.
23.11.2010 р. позивачем подано на розгляд суду довідку про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та нема рішення цих органів з такого спору.
В судове засідання 23.11.2010 р. сторони з»явилися, надали суду пояснення по суті спору. Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позові. Проти заявлених позовних вимог представник відповідача заперечив повністю, просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Представником позивача через канцелярію суду 30.11.2010 р. подано клопотання про долучення до даної справи копії акту звірки розрахунків від 14.11.2008 р. та копії гарантійного листа № 02-10/08 від 08.10.2008 р.
30.11.2010 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив повністю.
В судових засіданнях 23.11.2010 р., 30.11.2010 р. та 13.12.2010 р. оголошувались перерви.
В судове засідання 27.12.2010 р. представники сторін з'явилися, надали суду пояснення по суті спору, представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позові, а представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити, оскільки, на його думку, відповідачем товар, зазначений у позові, від позивача не отримувався.
В судовому засіданні 27.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 04.01.2011 р.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копій накладних та акту звірки між сторонами спору із 01.01.2008 р. по 14.11.2008 р., позивачем поставлявся відповідачеві товар, зокрема згідно наступних накладних: від 23.01.2008 р. № 0000024 на суму 10547,06 грн.; від 23.01.2008 р. № 0000025 на суму 3512,52 грн.; від 25.01.2008 р. № 0000027 на суму 7029.61 грн.; від 31.01.2008 р. № 0000040 на суму 4531,03 грн.; від 31.01.2008 р. № 0000041 на суму 10148,68 грн.; від 08.02.2008 р. № 0000052 на суму 5548,82 грн.; від 08.02.2008 р. № 0000053 на суму 6428,06грн.; від 09.02.2008 р № 0000060 на суму 2753,10 грн.; від 11.02.2008 р. № 0000064 на суму 6072,59 грн.; від 06.03.2008 р. № 0000207 на суму 2687,30 грн.; від 17.04.2008 р. № 0000561 на суму 436,94 грн.; від 23.04.2008 р. № 0000626 на суму 1276,32 грн.; від 20.05.2008 р. № 0000836 на суму 3225,60 грн.; від 06.06.2008 р. № 0001050 на суму 820,26 грн.; від 10.06.2008 р. № 0001082 на суму 22509,98 грн.; від 10.06.2008 р. № 0001083 на суму 18845,57 грн.; від 12.06.2008 р. № 0001100 на суму 36585,22 грн.; від 18.06.2008 р. № 0001152 на суму 1612,80 грн., а всього на загальну суду 144571,46 грн.
Отже, не оплаченими залишились накладні від 10.06.2008 р. № 0001083 на суму 18845,57 грн.; від 12.06.2008 р. № 0001100 на суму 36585,22 грн.; від 18.06.2008 р. № 0001152 на суму 1612,80 грн., та частково неоплаченою - накладна від 10.06.2008 р. № 0001082 на 18107,36 грн.
Вимоги ст. 205 Цивільного кодексу України вказують, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач оплату за отриманий товар не провів, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 75150,95 грн.
Доводи відповідача про неотримання товару згідно накладних від 10.06.2008 р. № 0001083, від 12.06.2008 р. № 0001100, від 18.06.2008 р. № 0001152 та від 10.06.2008 р. № 0001082 на 18107,36 грн. спростовуються включення відповідачем до податкового кредиту сум ПДВ згідно наступних податкових накладних, які представлені суду позивачем: № 000899 від 10.06.2008 р. на суму 22509,98 грн., в т.ч. ПДВ 3751,66 грн., № 000900 від 10.06.2008 р. на суму 18845,57 грн., в т.ч. ПДВ 3140,93 грн., № 000907 від 12.06.2008 р. на суму 36585,22 грн., в т.ч. ПДВ 6097,54 грн., № 000963 від 18.06.2008 р. на суму 1612,80 грн., в т.ч. ПДВ 268,80 грн. Слід зазначити, що факт включення відповідачем до податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у вказаних вище податкових накладних, виданих позивачем, підтверджується листом ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 13.12.2010 р. за № 3552/8/15-2.
У відповідності ж до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом відхиляються доводи позивача про обов'язок відповідача сплатити заборгованість в семиденний строк з дати пред'явлення до господарського суду позовної заяви на суму 163282,40 грн. від 20.10.2009 р., поданої до суду 05.11.2009 р. за вх. № 7701, оскільки норма ст. 530 Цивільного кодексу передбачає обов'язок кредитора пред'явити боржнику вимогу, а не подати позовну заяву.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).
Позивачем всупереч зазначеним вище нормам не подано суду доказів пред'явлення відповідачеві вимоги про сплату боргу. У зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 4840,19 грн. та трьох процентів річних в сумі 2025,99 грн. слід відмовити за безпідставністю.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Перспектива-С”, м. Львів, задоволити частково.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська інвестиційно-будівельна компанія” (79040, вул. Конюшинна, 14, м. Львів; код ЄДРПОУ 33667162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Перспектива-С” (81051, пров. Новий, 1, смт. Шкло Львівської області; код ЄДРПОУ 32234385) основний борг в сумі 75150,95 грн., державне мито в сумі 751,51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 216,22 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Накази видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
Суддя