79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.01.11 Справа№ 25/173
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Малого приватного підприємства “Охорона” (м.Самбір)
до відповідача:Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВА-ЕКО” (м.Трускавець)
про :стягнення заборгованості в сумі 56 670,00 грн.
Суддя :В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:Голець І.І.-директор Малого приватного підприємства “Охорона”
від відповідача :Романко Н.О.-представник, довіреність від 28.12.2010 року
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Малого приватного підприємства “Охорона” (м.Самбір) до Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВА-ЕКО” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 56 670,00 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.12.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 27.12.2010 року. Ухвалою від 27.12.2010 року розгляд справи відкладено до 05.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. В судовому засіданні 05.01.2011 року оголошено перерву до 12.01.2011 року.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.12.2010 року, про відкладення від 27.12.2010 року, про оголошення перерви від 05.01.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
В судовому засіданні 12.01.2011 року позивач подав пояснення по справі.
12.01.2011 року за вх.№506/11 позивач подав клопотання по справі, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 2 924,80 грн., від решти позовних вимог -позивач відмовляється.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.12.2010 року, про відкладення від 27.12.2010 року, про оголошення перерви від 05.01.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.
29.12.2010 року за вх.№25594 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
30.12.2010 року за вх.№25684 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.
05.01.2011 року за вх.№118/11 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задволенні позовних вимог.
12.01.2011 року за вх.№503/11 відповідач подав клопотання, згідно якого відповідач не заперечує проти оплати послуг охорони за 16 календарних днів, з 01 січня по 16 січня 2008 року у розмірі 2 924,80 грн.
12.01.2011 року за вх.№437/11 відповідач подав пояснення по справі.
Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.01.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Між Підприємством з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю “АКВА-ЕКО” (надалі -відповідач) та Малим приватним підприємством “Охорона” (надалі -позивач) укладено договір на охорону об”єкта від 30.10.2006 року (надалі -договір).
Згідно договору, відповідач передає, а позивач приймає під охорону об”єкт та його відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у дислокації.
Відповідно до пункту 1 розділу Х даний договір набув чинності з 01.11.2006 року та діяв до 31.10.2007 року. Якщо в термін за 1 (один) місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення або перегляд умов, договір вважається продовженим на той самий період, на тих самих умовах. За твердженням позивача, жодна із сторін не вимагала припинення або перегляду умов договору. Виходячи з цього, договір діяв до 31.10.2008 року. Пунтом 1 Розділу ІІ сума оплати за цим договором визначається на підставі узгодженої між сторонами калькуляції, тобто вартість послуг з охорони, згідно Калькуляції вартості договору на охорону об”єкта від 30.10.2006 року за один місяць, становить 5 667,00 грн.
Позивач зазначає, що МПП “Охорона” належним чином виконував свої обов”язки, про що свідчать акти виконаних робіт за жовтень, листопад і грудень 2007 року, підписані відповідачем належним чином.
За твердженням позивача, ПІІТзОВ “АКВА-ЕКО” з порушенням умов ГК України, з порушенням розділу VIII даного договору в односторонньому порядку відмовився від послуг МПП “Охорона” і унеможливив виконання обов”язків по договору на охорону об”єкта з боку МПП “Охорона”. А саме, 29.12.2007 року відповідач в односторонньому порядку без письмового повідомлення відсторонив позивача від виконання свої обов”язків, згідно договору.
Відповідно п.3 розділу ІV.ІІ у випадку припинення необхідності в користуванні послугами позивача -розірвати договір шляхом письмового повідомлення про таке рішення позивача не менше, ніж за 1 (один) тиждень. Письмове повідомлення за №1530 від 28.12.2007 року про припинення дії договору на охорону об”єкта з 29.12.2007 року надійшло на адресу МПП “Охорона” із запізненням -09.01.2008 року. Відповідач відправив повідомлення 04.01.2008 року, про що свідчить штамп поштового відділення. Отже, на думку позивача, відповідачем порушено умови договору, а саме п.3 розділу ІV.ІІ, де вказано, що у випадку припинення необхідності в користуванні послугами МПП “Охорона” -розірвати договір шляхом письмового повідомлення про таке рішення повідомити позивача не менше, ніж за 1 (один) тиждень. Позивач стверджує, що неможливість виконання умов договору про надання послуг на охорону об”єкта виникла з вини замовника ПІІТзОВ “АКВА-ЕКО”, тому останній зобов”язаний виплатити виконавцеві в повному обсязі за час дії вказаного договору, тобто 56 670,00 грн. за десять місяців з 01.01.2008 року до 31.10.2008 року.
12.01.2011 року за вх.№506/11 позивач подав клопотання по справі, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 2 924,80 грн., від решти позовних вимог -позивач відмовляється.
12.01.2011 року за вх.№437/11 відповідач подав пояснення по справі, згідно якого відповідач підтверджує, що, оскільки повідомлення про припинення дії договору отримано позивачем 09.01.2008 року, договірні відносини між ПІІТзОВ “АКВА-ЕКО” та МПП “Охорона” тривали до 16.01.2008 року і позивач вправі претендувати на оплату послуг охорони саме до цього часу.
Отже, відповідач визнає факт заборгованості перед позивачем в розмірі 2 924,80 грн., однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
12.01.2011 року за вх.№506/11 позивач подав клопотання по справі, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 2 924,80 грн., від решти позовних вимог -позивач відмовляється.
Згідно ч.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Тому, провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 53 745,20 грн. слід припинити.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, в судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача в розмірі 2 924,80 грн., явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 12.01.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем в розмірі 2 924,80 грн. , у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач уточненні позовні вимоги визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Малого приватного підприємства “Охорона” (м.Самбір) до Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВА-ЕКО” (м.Трускавець) в частині стягнення заборгованості в сумі 2 924,80 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення від 14.12.2010 року №46 на суму 566,70 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення від 14.12.2010 року №47 на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточненні позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути із Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю “АКВА-ЕКО” (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Івана Мазепи, буд.№29; р/р 26008630299231 в ЛОФ ТВ АКБ “УСБ”, МФО 325019, код ЄДРПОУ 22364019) на користь Малого приватного підприємства “Охорона” (81400, м.Самбір, вул.Вагілевича,1а/7; р/р 2600429791 в ПАТ АКБ “Львів” м.Самбір, МФО 325268, код ЄДРПОУ 22394005) -борг у сумі 2 924 (дві тисячі дев”ятсот двадцять чотири) грн. 80 коп., 566 (п”ятсот шістдесят шість) грн. 70 коп. -сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті частини позовних вимог -провадження припинити.
4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя