Кіровоградської області
"10" січня 2011 р.
Справа № 18/127(9/200)
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/127 (9/200)
за позовом: закритого акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19
до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області
відповідача 2: закритого акціонерного товариства "Галичина", Львівська область, м.Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120
про стягнення 394 406,80 грн.
за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства "Галичина", Львівська область, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120
до відповідача 1: закритого акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19
відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", с. Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області
про визнання недійсним договору поруки
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом та відповідача 1 за зустрічним позовом - Вовченко А.М., довіреність № б/н від 01.11.2010 р.;
від відповідача 1 за первісним позовом та відповідача 2 за зустрічним позовом - участі не брали;
від відповідача 2 за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Закритим акціонерним товариством "Креатив" подано позовну заяву про стягнення солідарно із закритого акціонерного товариства "Галичина" та товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" заборгованості в загальному розмірі 412 794,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог ЗАТ "Креатив", посилаючись на статті 525, 526, 530, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та статті 188, 217, 265 Господарського кодексу України, зазначає про порушення ЗАТ "Галичина" зобов'язань за контрактом № 208 від 28.12.2007 р. щодо оплати вартості отриманого товару. Вимоги до ТОВ "Соколівський консервний завод" мотивовано укладенням договору поруки на забезпечення порушеного ЗАТ "Галичина" зобов'язання.
Заявами від 28.01.2010 р., 22.12.2010 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути заборгованість в розмірі 394 406,80 грн., з якої: 214 000,00 грн. сума основного боргу, 116 211,81 грн. пені, 18 926,95 3% річних та 45 268,00 грн. інфляційних (т. 1 а.с. 117-118, т. 3 а.с. 137-138).
Заявами від 20.01.2010 р., 03.12.2010 р., 20.12.2010 р. позивач відмовився від позовних вимог до ТОВ "Соколівський консервний завод" (т. 1 а.с. 109, т. 3 а.с. 61, 130).
Відповідачем ЗАТ "Галичина" позовні вимоги заперечено з підстав, викладених у відзивах на позов від 16.12.2009 р. та від 16.12.2010 р. (т. 1 а.с. 62-63, т. 3 а.с. 103-107). Заявлено про застосування строку позовної давності в один рік до вимоги про стягнення пені та подано клопотання про зменшення розміру пені на 50% (т. 3 а.с. 103-107) і клопотання про передачу справи за підсудністю до суду за місцезнаходженням ЗАТ "Галичина" (т. 3 а.с. 80).
19.02.2010 р. ЗАТ "Галичина" заявлено зустрічний позов по даній справі до ЗАТ "Креатив" та до ТОВ "Соколівський консервний завод" з вимогою визнати недійсним договір поруки № 21 від 31.12.2008 р. на підставі статті 234 Цивільного кодексу України (т. 2 а.с. 1-3).
ЗАТ "Креатив" зустрічний позов заперечено з мотивів його безпідставності та відповідності оскаржуваного договору вимогам законодавства, про що надано письмовий відзив (т. 3 а.с. 67-69).
ТОВ "Соколівський консервний завод" будь-яких пояснень чи заперечень по справі не надано, участі представника в судових засіданнях по справі не забезпечено.
В судовому засіданні 10.01.2011 р. представником позивача позовні вимоги про стягнення із ЗАТ "Галичина" 294 406,80 грн. підтримано, зустрічний позов заперечено.
Представник ЗАТ "Галичина" участі в судовому засіданні 10.01.2011 р. та в інших засіданнях по даній справі не приймав, хоча належним чином сповіщений про дату, час і місце їх проведення (т.3 а.с.90, 102, 145). Будь-які відомості з приводу неможливості явки в судове засідання 10.01.2011 р. від ЗАТ "Галичина" до суду не надходили.
Господарський суд враховує, що в силу положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є процесуальним правом сторін, якими останні зобов'язанні користуватися добросовісно, а також виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи лише в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, та коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
З огляду на наведені норми, приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про дату, час і місце проведення засідання суду, граничний строк вирішення спору, подання ЗАТ "Галичина" відзиву на позов та відсутність повідомлень з приводу неможливості явки в засідання суду, господарський суд розглядає справу за відсутності представників ЗАТ "Галичина" і ТОВ "Соколівський консервний завод" та на основі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази та наведенні в обґрунтування позовних вимог і заперечень проти позову пояснення, господарський суд
На підставі укладеного 28.12.2007 р. контракту № 208 між ЗАТ "Креатив" (Постачальник) та ЗАТ "Галичина" (Покупець) виникли зобов'язання, в силу яких Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а останній - прийняти та оплатити, жири рослинні (Товар) (т. 1 а.с. 13-15).
У відповідності до умов зазначеного договору між сторонами підписано специфікації на поставку Товару, а саме - замінник молочного жиру "Делікон" 3 ТЛ № 1 в кількості 200 тон по ціні 9 000,00 грн. за одну тону та в загальній вартості - 1 800 000 грн. (т. 1 а.с. 16, 17).
В розділі 5 контракту сторонами передбачено, що оплату за кожну партію Товару, Покупець проводить в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 21 календарного дня з дати поставки.
Строк дії контракту - з моменту його підписання до 31.12.2008 р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань по контракту (п. 10.1. контракту).
При розгляді даної справи, господарський суд враховує наступне.
Стаття 264 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ч. 2 статті 266 Господарського кодексу України).
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно змісту договору купівлі-продажу, наведеного в статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "Креатив" у виконання умов контракту № 208 від 28.12.2007 р. поставив ЗАТ "Галичина" обумовлений специфікаціями Товар на загальну суму 1 602 000,00 грн. за видатковими накладними (т. 1 а.с. 20-33):
№Кр-0000172 від 16.01.2008 р. на суму 180 000,00 грн.;
№Кр-0000204 від 19.01.2008 р. на суму 180 000,00 грн.;
№Кр-0000262 від 22.01.2008 р. на суму 180 000,00 грн.;
№Кр-0000498 від 30.01.2008 р. на суму 162 000,00 грн.;
№Кр-0000601 від 02.02.2008 р. на суму 180 000,00 грн.;
№Кр-0000630 від 05.02.2008 р. на суму 180 000,00 грн.;
№Кр-0000706 від 10.02.2008 р. на суму 180 000,00 грн.;
№Кр-0000755від 13.02.2008 р. на суму 180 000,00 грн.;
№Кр-0000834 від 18.02.2008 р. на суму 180 000,00 грн.
Зазначений Товар отримано особою, уповноваженою на отримання з боку відповідача згідно довіреностей: №254515 від 14.01.2008 р., №061049 від 01.02.2008 р., №061577 від 01.02.2008 р. (т. 1 а.с. 20-30).
Дане оформлення відпуску-прийняття товарів відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів, зокрема Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6) та Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України N 99 від 16.05.1996 р.
Факт прийняття Товару по зазначеним вище накладним відповідачем не заперечується.
За положеннями статей 662, 663, 689, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар за договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний його прийняти та оплатити.
В силу приписів статей 174, 193 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договорів, повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Натомість, ЗАТ "Галичина" вартість отриманого за накладними Товару сплатило частково в сумі 1 388 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та не заперечується ЗАТ "Галичина" (т. 1 а.с. 80-108). Докази оплати решти вартості Товару сторонами на вимогу суду не надано.
З огляду на викладені обставини та наведені норми, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення із ЗАТ "Галичина" 214 000,00 грн. суми основного боргу, що складає вартість неоплаченого товару, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
За положеннями статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.3. контракту № 208 від 28.12.2007 р. сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати кожної партії Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення, від загальної вартості неоплаченої партії Товару за кожен день прострочення оплати. При цьому, сторонами встановлено період нарахування пені, а саме за узгодженими між сторонами умовами контракту нарахування пені припиняється з моменту повної оплати кожної поставленої партії Товару (пункт 8.3. контракту).
Позивач відповідно до пункту 8.3. контракту нарахував до стягнення із ЗАТ "Галичина" пеню в розмірі 116 211,81 грн. за період (т. 1 а.с. 122-123):
з 02.03.2008 р. по 06.07.2008 р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000706 від 10.02.2008 р.;
з 05.03.2008 р. по 01.02.2010 р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000755 від 13.02.2008 р.;
з 10.03.2008 р. по 01.02.2010 р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000834 від 18.02.2008 р.
ЗАТ "Галичина" нарахування пені у названий період заперечив та заявив заяву про застосування спеціального строку позовної давності (т. 3 а.с. 103-107).
Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Стаття 260 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
ЗАТ "Креатив" звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості, у т.ч. пені, 01.12.2009 р., а отже нарахування ним пені за період з 02.03.2008 р. по 06.07.2008р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000706 від 10.02.2008р., за період з 05.03.2008 р. по 30.11.2008 р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000755 від 13.02.2008 р., та за період з 10.03.2008 р. по 30.11.2008 р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000834 від 18.02.2008 р., здійснено з перевищенням річного строку позовної давності.
Доводи позивача про дотримання позовної давності у зв'язку із її перериванням з підстав вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу (т. 3 а.с. 136-138), відхиляються судом в силу наступного.
Стаття 264 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Аналіз положень статей 256, 264, 256 Цивільного кодексу України свідчить, що борг, який визнається боржником, має бути однорідним вимозі, з якою звертається позивач до суду.
Поміж тим, як слідує з матеріалів справи, відповідачем здійснювались дії по визнанню основного боргу (вартості товару), а не пені.
Вимога про стягнення пені є самостійною вимогою, має іншу правову природу та іншу підставу виникнення, хоча і пов'язана з вимогою про стягнення основного боргу.
За даних обставин, господарський суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку обставин, з якими закон пов'язує переривання строку позовної давності.
З огляду на викладене, оскільки факт прострочення в оплаті зі сторони ЗАТ "Галичина" мав місце, то вимоги в частині стягнення пені, яка передбачена п.8.3 контракту № 208 від 28.12.2007 р., слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням поданої ЗАТ "Галичина" заяви про застосування строків позовної давності та наведеного позивачем розрахунку, в сумі 60 711,09 грн., а саме:
з 01.12.2008 р. по 01.02.2010 р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000755 від 13.02.2008 р., пеня в сумі 13 640,02 грн.;
з 01.12.2008 р. по 01.02.2010 р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000834 від 18.02.2008 р., пеня в сумі 47 071,07 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 55 500,72 грн., нарахованої позивачем за період:
з 02.03.2008 р. по 06.07.2008 р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000706 від 10.02.2008 р.;
з 05.03.2008 р. по 30.11.2008 р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000755 від 13.02.2008 р.;
з 10.03.2008 р. по 30.11.2008 р. за прострочення оплати вартості Товару, отриманого за накладною №Кр-0000834 від 18.02.2008 р., господарський суд відмовляє у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Здійснення ЗАТ "Галичина" розрахунку пені на суму 56 044,75 грн., виходячи з дати подання позивачем уточнення до позову (т. 3 а.с. 108), є безпідставним, оскільки з вимогою по справі, у т.ч. і про стягнення пені в зазначені вище періоди, позивач за первісним позовом звернувся до суду саме 01.12.2009 р. (т. 1 а.с. 31-32).
Окрім того, позивач за первісним позовом просить стягнути із ЗАТ "Галичина" на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 18 926,95 грн. за період з 06.02.2008 р. по 01.02.2010 р. згідно наведеного розрахунку (т. 1 а.с. 120-121) та 45 268,00 грн. інфляційних за період з вересня 2008 р. по грудень 2009 р. (т. 1 а.с. 119).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що ЗАТ "Галичина" не виконав належним чином свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню, однак частково, оскільки позивачем при розрахунку 3% річних не враховано фактичну кількість днів у 2008 р., яка складає 366. За даних обставин, із ЗАТ "Галичина" підлягають стягненню 3% річних відповідно до наведеного ЗАТ "Креатив" розрахунку та з урахуванням фактичної кількості днів в 2008 році в сумі 18 907,50 грн. та 45 268,00 грн. інфляційних.
Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Стаття 233 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотними обставинами в розумінні статті 551 Цивільного кодексу України можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.
Оцінивши при розгляді справи зазначені обставини, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені за клопотанням ЗАТ "Галичина", виходячи з наступного.
Встановлений сторонами в пункті 8.3. контракту розмір пені відповідає правилам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Заявлена до стягнення пеня не перевищує розмір вартості несплаченого ЗАТ "Галичина" товару.
Господарський суд враховує добросовісність ЗАТ "Креатив" у виконанні ним своїх зобов'язань та відсутність будь-яких заперечень стосовно поставки товару з боку Покупця. Безпідставне недотримання ЗАТ "Галичина" строку розрахунку за поставлений товар та несплата вартості товару, отриманого ще в 2008 році. Відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття ЗАТ "Галичина" усіх залежних від нього заходів до виконання зобов'язання та недопущення його порушення.
Надані ЗАТ "Галичина" документи не є доказами збитковості підприємства, а поданий звіт про фінансові результати за 9 місяців 2010 р. обліковує отримання ЗАТ "Галичина" доходу від своєї господарської діяльності (т. 3 а.с. 109-125).
Виходячи із вищезазначеного, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання ЗАТ "Галичина" про зменшення розміру пені.
Відсутні підстави для задоволення клопотання ЗАТ "Галичина" про передачу справи за підсудністю до суду за місцем знаходження ЗАТ "Галичина" з наступних обставин.
Відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
В даному випадку справу порушено за позовною заявою ЗАТ "Креатив" за місцезнаходженням одного з відповідачів - ТОВ "Соколівський консервний завод".
Враховуючи приписи частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача в процесі розгляду справи від позовних вимог до ТОВ "Соколівський консервний завод" не є підставою для надсилання справи до суду за місцезнаходженням іншого відповідача, оскільки справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності.
Заперечення ЗАТ "Галичина", викладені у відзиві від 16.12.2009 р., щодо необхідності заміни відповідача 1 - ТОВ "Соколівський консервний завод" належним відповідачем - ЗАТ "Галичина" є безпідставні, так як вимоги до ТОВ "Соколівський консервний завод" ґрунтуються на договорі поруки № 21 від 31.12.2008 р., укладеному на забезпечення зобов'язань ЗАТ "Галичина" за контрактом № 208 від 28.12.2007 р. Відповідно до частини 1 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поміж тим, пунктом 1.1. договору поруки № 21 від 31.12.2008 р. встановлено солідарну відповідальність боржників. У відповідності з положеннями статті 543 Цивільного кодексу України при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.
З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги ЗАТ "Креатив" до ЗАТ "Галичина" підлягають задоволенню частково на суму 338 886,59 грн., з якої: 214 000,00 грн. основного боргу, 60 711,09 грн. пені, 3% річних в сумі 18 907,50 грн., 45 268,00 грн. індексу інфляції. У задоволенні позовних вимог за первісним позовом до ЗАТ "Галичина" в інший частині господарський суд відмовляє.
Провадження у справі стосовно ТОВ "Соколівський консервний завод" господарський суд припиняє на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог до даного відповідача.
Господарський суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову ЗАТ "Галичина" до ЗАТ "Креатив" і ТОВ "Соколівський консервний завод" про визнання недійсним договору поруки № 21 від 31.12.2008 р., виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2008 р. між ТОВ "Соколівський консервний завод" (Поручитель) та ЗАТ "Креатив" (Кредитор) укладено письмовий договір поруки, за яким Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за виконання ЗАТ "Галичина" (Боржник) зобов'язань за контрактом на поставку товару №208 від 28.12.2007 р., що укладений між Кредитором і Боржником (т. 1 а.с. 18-19).
В обґрунтування підстав визнання зазначеного договору недійсним, ЗАТ "Галичина" вказує на те, що договір поруки укладений між сторонами без наміру створити правові наслідки та є фіктивним, оскільки:
договір укладено без відома ЗАТ "Галичина" та останньому стало про нього відомо лише з матеріалів судової справи;
Поручителем не направлено Боржникові повідомлення в порядку статті 555 Цивільного кодексу України.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним, що визначено статтею 234 Цивільного кодексу України. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. При цьому, ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.
Отже, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину.
Порука, за змістом статті 546 Цивільного кодексу України, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Зі змісту наведеної норми випливає, що договір поруки є двостороннім правочином, який укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника, а тому згода боржника на укладення договору поруки або його підписання боржником не вимагається.
Відтак, не можна визнати обґрунтованим посилання ЗАТ "Галичина" на укладення договору поруки без його відома, як на підставу фіктивності відповідного договору.
Положення статті 555 Цивільного кодексу України, на недотримання яких вказує позивач за зустрічним позовом, не встановлюють будь-яких вимог, необхідних для чинності договору поруки, а визначають права і обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги кредитора.
Невиконання поручителем обов'язків, визначених статтею 555 Цивільного кодексу України, як і саме по собі невиконання сторонами договору поруки, не означає, що укладено фіктивний договір.
З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку про недоведеність ЗАТ "Галичина" ознак фіктивності договору поруки № 21 від 31.12.2008 р. Вказаний договір з підстав, зазначених у зустрічному позові, визнанню недійсним не підлягає. В задоволенні зустрічного позову господарський суд відмовляє.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладають на ЗАТ "Креатив" і ЗАТ "Галичина" пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на ЗАТ "Галичина".
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути із закритого акціонерного товариства "Галичина" (юридична адреса: 80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Б. Хмельницького, 120, фактична адреса: 79017, м. Львів, вул. Мечнікова, 39а, ідентифікаційний код 25553570, р/р 260005710 в ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль" в м. Львові, МФО 325570) на користь закритого акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, 19, ідентифікаційний код 31146251, р/р260033381301 в ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" в м. Києві, МФО 300120) - заборгованість в сумі 338 886,59 грн., в тому числі: 214 000,00 грн. основного боргу, 60 711,09 грн. пені, 3% річних в сумі 18 907,50 грн. та 45 268,00 грн. індексу інфляції, а також 3 388,87 грн. державного мита та 202,78 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині позовних вимог за первісним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" (27641, с. Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ 31115804) - припинити.
У задоволенні первісного позову в іншій частині відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В.Тимошевська
Повне рішення складено 17.01.2011 р.