Кіровоградської області
"20" січня 2011 р.Справа № 2/88
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Деревінської Л.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 2/88
за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Підлісне", с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області
до відповідача: Підлісненської сільської ради, с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача гр. ОСОБА_1, м. Кіровоград
про визнання недійсним рішення виконавчого комітету та нечинним свідоцтва про право власності
від позивача - Семенов Є.О., довіреність № 5 від 22.12.2010р.;
від відповідача - участі не приймав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином
від 3-ї особи - Цигульський М.Ф., довіреність № 18 від 11.01.2011р.
Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Підлісне" подано позов про визнання недійсним рішення № 51 від 28.12.06 р. виконавчого комітету Підлісненської сільської ради "Про оформлення права власності на комплекс будівель за адресою с. Підлісне АДРЕСА_1" в частині оформлення права власності на цілий комплекс будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та дозволу на підготовку Олександрівською дільницею Кіровоградського ООБТІ пакету документів та видачу свідоцтва про право власності на цілий майновий комплекс будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1. Позивач просить також визнати нечинним свідоцтво про право власності від 19.12.2006р. № 160 на комплекс будівель, що розташований по АДРЕСА_1 с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області, видане ОСОБА_1. Підставою визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування позивач зазначає порушення виконавчим комітетом при винесені спірного рішення вимог ст. 19 Конституції України і статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування", чим позбавив СТОВ "Підлісне" права власності на господарський двір - тік площею 1 га. Правові підстави визнання нечинним свідоцтва про право власності позивачем не наведені.
Відповідач позов заперечив, мотивуючи тим, що відповідно до протоколу № 2 від 18.05.2001р. загальних зборів співвласників майна бувшого КПС ім. Ульянова все майно було розподілене під погашення заборгованості КСП та під пайовий фонд пайовиків. ОСОБА_1 отримав у приватну власність комплекс будівель по АДРЕСА_1 в с. Підлісне шляхом викупу майнових паїв у громадян та у попереднього власника. СТОВ "Підлісне" не має будь-яких прав на розпайоване майно, так як це буде порушенням майнових прав селян, яких вони набули в процесі реформування аграрного сектора економіки.
Третя особа - ОСОБА_1 зазначає, що рішеннями третейського суду визнані дійсними договори купівлі-продажу, укладені між ним та бувшими членами КСП, яким надані у власність майнові паї в натурі на спірні об'єкти. Право власності позивача за цими договорами не порушено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд,-
28.12.2006р. виконком Підлісненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (далі відповідач) прийняв рішення № 51 "Про оформлення права власності на комплекс будівель за адресою с. Підлісне АДРЕСА_1", яким вирішив присвоїти цілому комплексу будівель поштову адресу АДРЕСА_1, оформити право власності на цілий комплекс будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, дозволив підготовку Олександрівською дільницею Кіровоградського ОБТІ пакету документів та видачу свідоцтва про право власності на цілий комплекс будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.
Підставою для прийняття такого рішення стали заява ОСОБА_1, висновок Олександрівської дільниці Кіровоградського ОБТІ та рішення від 15.09.2006р., від 29.09.2006р., від 27.12.2006р. постійно діючого Третейського суду при асоціації "Феміда", зареєстроване Кіровоградським обласним управлінням юстиції 15.02.2006р.
На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Підлісненської сільської ради 29.12.2006р. видано свідоцтво про право власності на комплекс будівель, який розташований в с. Підлісне по АДРЕСА_1.
Із наданого суду рішення від 15.09.2006р. постійно діючого Третейського суду при асоціації "Феміда" вбачається, що між ОСОБА_1 (покупець) та власниками майнових паїв СВК ім. Ульянова 11.08.2006р. укладено договори купівлі-продажу цих майнових паїв на загальну суму 51642 грн.
Зазначеними рішеннями суду визнано дійсними:
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між. ОСОБА_13 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між. ОСОБА_14 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_15 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_16 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року,- укладеного між ОСОБА_17 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_18 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_19 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_20 та ОСОБА_1.
Договір купівлі-продажу майнового паю від 11.08.2006 року, укладеного між ОСОБА_21 та ОСОБА_1.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на комплекс будівель, що виділений в натурі під майнові паї, знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, та складається з
1/2 приміщення зерноскладу розміром 9м х 25м, загальною площею 225 кв.м.;
приміщення майстерні розміром 8м х 33м, загальною площею 264 кв.м.;
приміщення пилорами розміром 10м х 32м, загальною площею 320 кв.м.;
приміщення вагової розміром 6м х 12м, загальною площею 72 кв.м.;
приміщення автогаражу, розміром 8м х 50м, загальною площею 400 кв.м.,
а також із допоміжних приміщень та споруд:
сторожки розміром 2м х 2м загальною площею 4 кв.м.;
їдальні розміром 6м х 22м загальною площею 132 кв.м.;
автозаправочної станції розміром 7м х 5м загальною площею 35 кв.м.;
оглядової ями розміром 12м х3м загальною площею 36 кв.м.;
вбиральні розміром 1м х 2м загальною площею 2 кв.м.;
колодязю та замощення розміром 140м х55м загальною площею 7700 кв.м.
Рішенням від 27.12.2006р. постійно діючого Третейського суду при асоціації "Феміда" визнано дійсним договір міни нежитлового приміщення № 03/12 від 20.11.2006р. автогаражу загальною площею 151,68 м. кв., придбаного ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі- продажу майнових паїв, дійсність яких визнана рішенням третейського суду від 15.09.2006р. та будівлю, розташовану в с. Підлісне по АДРЕСА_1, яка належить ТОВ " Хліб-Україна" м. Кіровоград на підставі свідоцтва про право власності № 112 від 1.11.2002р.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю, розташовану в с. Підлісне по АДРЕСА_1.
Рішенням третейського суду від 26.09.2006р. визнано дійсним договір від 05.09.2006р. купівлі-продажу зерноочисного агрегату, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_22, що не стосується предмету спору.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту права особи може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Вказана позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.06.2009р. № 15/437-08.
Відповідно до вимог ст.ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Системний аналіз вимог ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" зі змінами та доповненнями, пунктів 1.4.-1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. в редакції наказу Мін'юсту від 28.07.2010р. № 1692/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2010р. за № 582/17877, свідчить про те, що право власності на нерухоме майно, яке розміщене на території України та належить фізичним та юридичним особам, підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Відповідно до вимог частин 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Підтвердженням наявності права власності можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Позивачем не надано суду жодного правовстановлювального документа на нерухоме майно, стосовно якого прийнято оспорюване рішення, та доказів на підтвердження державної реєстрації права власності на це майно за позивачем.
Посилання позивача на те, що СТОВ "Підлісне" є правонаступником прав і обов'язків КСП ім. Ульянова, а отже, і власником майна згідно передавального акта від 20.02.2000р., а саме: господарський двір - тік площею 1 га, гаражі, пождепо, майстерня, насіннєвий склад, пилорама, адмінбудинок, спростовується викладеним вище та наступним.
В статуті СТОВ "Підлісне", затвердженому 19.02.2000р. загальними зборами засновників, якими є громадяни ОСОБА_23, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та зареєстрованому в установленому законом порядку в березні 2000р., не зазначено переходу прав та обов'язків реорганізованого КСП ім. Ульянова згідно рішення загальних зборів уповноважених членів КСП ім. Ульянова від 19.02.2000р. до СТОВ "Підлісне". Наявність однакового ідентифікаційного коду згідно довідок про включення до ЄДРПОУ КСП ім. Ульянова та СТОВ "Підлісне", а також листи Олександрівського відділення Знам'янської ОДПІ від 5.01.2011р. не є доказом права власності СТОВ "Підлісне" на майно, зазначене в передавальному акті від 20.02.2000р. в тому числі і на господарський двір - тік площею 1 га (а.с. 12-18).
Тобто, на момент березня 2000р., з якого позивач вважає у нього виникло право на майно, як у правонаступника КСП ім. Ульянова, законодавство передбачало обов'язковість реєстрації прав на нерухоме майно.
Із протоколу № 2 від 18.05.2001р. загальних зборів співвласників майна бувшого КПС ім. Ульянова вбачається, що під пайовий фонд пайщиків майна в кількості 696 чоловік виділено майно на суму 878980 грн., в т.ч. будівлі та споруди: адмінбудинок, їдальня, дві майстерні, пилорама, шість складів для зерна, кормоцех свинарник, автогараж, пождепо, дві вісові, два силососховища, навіс, овоческлад, всього на суму 796312 грн., а також трактори, сільгоспмашини автомобілі. Вирішено також провести видачу та реєстрацію майнових сертифікатів у сільській раді до кінця 2001р.
Отже, позивачем не доведено, а судом не встановлено, наявності у позивача права власності на нерухоме майно в т.ч. і господарський двір - тік площею 1 га, зазначене в передавальному акті від 20.02.2000р., чи інші законні підстави користування таким майном, щодо якого відповідачем прийнято оспорюване рішення.
Крім того, позивачем не доведено, що господарський двір - тік площею 1 га, стосовно якого позивач вважає порушене його право власності, взагалі є нерухомим майном та відносно нього прийнято відповідачем оспорюване рішення.
Помимо того, відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України на земельну ділянку може бути лише право власності чи право постійного користування, яке виникає у її власника або користувача після одержання ним документа, що посвідчує право власності чи постійного користування. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Будь-яких вище перерахованих документів позивачем суду не подано в зв'язку з їх відсутністю.
Державний акт від 06.11.1996р. на право колективної власності на 3596,2 гектарів землі КСП ім.Ульянова Підлісненської сільської ради також не є доказом права позивача на землю та на майно, стосовно якого прийнято оспорюване рішення.
Відповідно до вимог ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вимоги законодавства, фактичні обставини справи та наведену оцінку доказів, наданих сторонами у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про визнання недійсним рішення № 51 від 28.12.06 р. виконавчого комітету Підлісненської сільської ради "Про оформлення права власності на комплекс будівель за адресою с. Підлісне АДРЕСА_1" в частині оформлення права власності на цілісний комплекс будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та надання дозволу на підготовку Олександрівською дільницею Кіровоградського ООБТІ пакету документів та видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.
З огляду на викладене, не доведення позивачем факту порушення його прав та інтересів, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про визнання нечинним свідоцтва про право власності від 19.12.2006 р. № 160 на комплекс будівель, що розташований по АДРЕСА_1 с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області, видане ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають державі. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересі можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушенні примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влад Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхні посадових і службових осіб.
Статтею 12 Господарського процесуального кодекс України визначена підвідомчість спорів господарським судам Україні відповідно до норм якої господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах, про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві. При цьому під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру, які породжують певні права та обов'язки суб'єкта (або визначеного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежені державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Отже, видача виконавчим комітетом свідоцтва про право власності на нерухоме майно є лише підтвердженням державної реєстрації цієї дії, а підставою для її вчинення є документи з переліком, встановленим Тимчасовим положенням про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5. Тобто, оформлення свідоцтва на право власності є наслідком подання для реєстрації такого права певного переліку правовстановлюючих документів. Оскільки свідоцтво на право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки воно не є актом в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, який може бути оскаржено до господарського суду. Зважаючи на те, що спір про визнання нечинним свідоцтва про право власності не підлягає розгляду в господарських судах України, господарський суд припиняє провадження у справі в ці частині. Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.12.2010р. № 2/14.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з врахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.
В зв'язку з викладеним та враховуючи те, що підставою для заявлення позивачем клопотання про продовження терміну вирішення спору на п'ятнадцять днів було лише припущення, що спір по даній справі є складним та потребує вивчення багатьох доказів, що не конкретизовано заявником, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 16, 316, 321, 393 Цивільного кодексу України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 49, п. 1ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову про визнання недійсним рішення № 51 від 28.12.06 р. виконавчого комітету Підлісненської сільської ради "Про оформлення права власності на комплекс будівель за адресою с. Підлісне АДРЕСА_1" в частині оформлення права власності на цілісний комплекс будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та надання дозволу на підготовку Олександрівською дільницею Кіровоградського ООБТІ пакету документів та видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 відмовити.
Провадження у справі в частині визнання нечинним свідоцтва про право власності від 19.12.2006р. № 160 на комплекс будівель, що розташований по АДРЕСА_1 с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області, виданого ОСОБА_1 припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Л.В.Деревінська
Повне рішення складено 21.01.11 р.