Справа № 766/17082/25
н/п 2-а/766/242/26
26 лютого 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Майдан С.І.,
за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) №9/3008/ЗОВ від 02.09.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000 грн, скасувати. Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) складу адміністративного правопорушення. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати. Вимоги обґрунтував тим, що перебуваючи на військовому обліку у відповідача, 03.11.2025 року позивач дізнався, що його пенсійний рахунок було заблоковано, відповідно до постанови Суворовського ВДВС у м. Херсоні, підставою чого є постанова №9/3008/ЗОВ від 02.09.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в сумі 17000 грн. на підставі того, що позивач особисто подав заяву 30.08.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнав вчинення адміністративного правопорушення. Позивач зазначив, що такою заявою адміністративного правопорушення не визнавав та його фактично не вчиняв, в обґрунтування чого зазначив, що, дотримуючись вимог законодавства в частині строків оновлення, не перебуваючи до цього на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , 11.07.2024 року він оновив свої облікові дані через орган ЦНАП та вказав адресу фактичного місцезнаходження: АДРЕСА_1 , яку з того часу не змінював. А отже, після оновлення облікових даних, в ЄДР призовників, військовозобов'язаних та резервістів була вказана вищезазначена адреса, а не адреса його місця реєстрації: АДРЕСА_2 (перед перейменуванням: Комунарів, Воронцовська). Після цього, в вересні 2025 року за адресою його фактичного місцезнаходження прибули працівники Національної поліції та повідомили, що він перебуває в розшуку та відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу повідомили, що після досягнення ним 60 років він був зобов'язаний знятись з військового обліку та надали для підпису документи для внесення відповідних змін, з змістом яких він не знайомився. Про наявність будь-якого порушення військового обліку позивачу не повідомили.
Ухвалою від 24.11.2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом. Відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подавав.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №9/3008/ЗОВ від 02.09.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в сумі 17000 грн на підставі заяви останнього від 30.08.2025 року про визнання вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скоєного в умовах особливого періоду, в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах особливого періоду, протягом 7 днів не повідомив ТЦК про зміну адреси місця проживання.
Згідно ст. 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Відповідно до примітки у ст. 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отриманий держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно- комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді всю необхідну інформацію щодо персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста зазначену в ст. 7 цього закону необхідну їм для виконання покладених на них функцій.
Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не оновив позивач, відповідач мав отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
За таких умов, будь-яке застосування штрафу відповідачем на підставі ст.210 КУпАП України є незаконним, оскільки прямо порушує імперативну норму примітки до цієї статті.
Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують заперечення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, не дають підстав для висновку про скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Отже, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно з статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, оскаржувальна постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі ч. 1 ст.139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн, сплачений при зверненні до суду із даною позовною заявою.
Керуючись ст.ст.19, 20, 72, 77, 157, 162, 242, 243, 244, 246, 250, 255, 262, 286, 295 КАС України, ст.ст. 7, 9, 210-1 ч.3, 245, 247, 251, 252, 268, 280 КУпАП, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) №9/3008/ЗОВ від 02.09.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000 грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І. Майдан