Справа № 661/2764/21
Номер провадження 2-в/954/2/26
17 березня 2026 рокус-ще Нововоронцовка
Нововоронцовський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Каневського В. О.,
за участю секретаря судового засідання Ферко Г. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відновлення втраченого судового провадження у справі №661/2764/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До Нововоронцовського районного суду Херсонської області надійшла заява від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про відновлення втраченого судового провадження у справі №661/2764/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині відновлення змісту рішення суду для його виконання.
Представник заявника АТ КБ "ПриватБанк" у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши зібрані матеріали, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду (ч. 1 ст. 489 ЦПК України).
Згідно зі ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
30.05.2023 Вищою Радою Правосуддя (рішення № 566/0/15-23) територіальну підсудність у судових справах Нижньосірогозького районного суду Херсонської області змінено на Нововоронцовський районний суд Херсонської області.
За змістом ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 494 ЦПК України, в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження. У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
Згідно з ч. 1 ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Відповідно до ч. 2 ст. 494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувались судом і які процесуальні дії вчинялись з втраченого провадження.
Обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, законодавцем віднесено на розсуд суду. Так, на підставі зібраних і перевірених матеріалів, суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У зв'язку з цим слід враховувати, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, залежить від мети такого відновлення. Метою відновлення втраченого судового провадження внесення виправлення у виконавчий документ.
До Нововоронцовського районного суду Херсонської області із Новокаховського міського суду Херсонської області не передавалася та не надходила справа №661/2764/21. Наведене дає підстави вважати, що судове провадження у справі №661/2764/21 втрачене.
Водночас, у Єдиному державному реєстрі судових рішень є рішення суду від 01.12.2021.
Суд ураховує, що, незалежно від заявленої мети відновлення втраченого судового провадження, резолютивна частина ухвали про відновлення такого провадження обов'язково має містити повний текст відновленого судового рішення, яким було закінчено провадження у справі, оскільки наведений судом текст відновленого рішення у справі фактично замінює його втрачений оригінал. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 2-2062/11 (провадження № 61-23154св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 2-879/10 (провадження № 61-6618св18).
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити зміст рішення суду від 01.12.2021 у справі, навівши у резолютивній частині даної ухвали їх повний текст, наявний у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Разом з тим, суд позбавлений можливості відновлення матеріалів судового провадження в іншій частині через ненадходження даних документів до суду.
У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку про достатність матеріалів для часткового відновлення втраченого судового провадження в частині в частині відновлення змісту рішення у справі №659/646/21, постановленого під час розгляду зазначеної цивільної справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 81, 258-260, 493, 494 ЦПК України, суд, -
Відновити частково втрачене судове провадження у цивільній справі Новокаховського міського суду Херсонської області №661/2764/21, а саме в частині відновлення змісту рішення суду.
Вважати встановленим зміст рішення суду від 01.12.2021:
Справа № 661/2764/21
Провадження № 2/661/847/21
01 грудня 2021 року
Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді: Бойко М.Є.,
за участю секретаря: Стіпліної К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Нова Каховка, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором від 16.01.2015 року в сумі 32468,53 грн., посилаючись на порушення боржницею своїх зобов'язань за даним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 16.01.2015 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою був укладений договір № б/н шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок , який в подальшому було збільшено до 23500 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, вказаному в Тарифах. Своїм підписом відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг.
Проте, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги про погашення заборгованості не реагувала, унаслідок чого, станом на 21.06.2021 року, за нею утворилась заборгованість в розмірі 32468,53 грн., яка складається з: 23560,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 8908,53 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. Також позивач просить стягнути з ОСОБА_2 судовий збір, сплачений при подачі позову до суду в сумі 2270,00 грн..
Ухвалою від 07.09.2021 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження спрощене позовне провадження, з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, в якій просив суд позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання 01.12.2021 року не з'явилась з невідомих суду причин. Про судові засідання останнія повідомлялась належним чином, про що свідчать її зави від 12.11.2021 та 30.11.2021 про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути до суду, проте жодних заперечень щодо заявлених до неї позовних вимог вона не висловлювала, доказів на підтвердження поважності причини своєї неявки теж не надано.
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Крім того, суд вважає можливим, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, судове засідання проводити без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", у зв'язку з чим, на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 14.06.2018 року було змінено найменування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ "ПриватБанк".
16.01.2015 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» - позивач у справі) та ОСОБА_3 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якого відповідачка отримала кредитну картку з лімітом, розмір якого у подальшому збільшився до 23500,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі, вказаному в Тарифах. 05.02.2020 року кредитний ліміт відповідачки знову було зменшено до 0,00 грн.
Дана анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг.
В анкеті-заяві не зазначено, яку саме картку одержує позичальник, вона також не містить суми кредитування, процентної ставки та строку користування кредитом.
У відповідності із цією заявою відповідач ознайомився із договором надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами.
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку - Архів Умов та правил надання банківських послуг з веб-сайту https://privatbank.ua/terms/.
Також суду надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» (30 днів пільгового періоду, 55 днів пільгового періоду, контракт, голд).
Обов'язок позичальника здійснювати погашення кредиту у строки та на умовах, визначених сторонами встановлено Умовами та правилами надання банківських послуг.
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на положення ст.634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві про одержання кредиту від 16.01.2015 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про визначення розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом, не вказано суму кредитного ліміту.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з позичальника заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками, а також тіло кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на веб-сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємну частину договору.
Однак, у матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме цей Витяг з Умов та Правил розуміла відповідачка та ознайомлювався і погоджувалась з ними, підписуючи анкету-заяву про одержання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо нарахування відсотків у визначених позивачем порядку та розмірі, саме зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із веб-сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові ВСУ від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи).
Крім того, суд враховує, що банк систематично змінює зміст Умов та Тарифів надання послуг, отже вести мову про те, що з січня 2015 року (коли сторони у справі уклали договір) до 2021 року (коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості) зміст кредитного договору був незмінним підстав немає.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про одержання кредиту домовленості сторін про сплату відсотків за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов сам по собі не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З цих підстав суд приходить до висновку про недоведеність тверджень позивача про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді вид та розмір відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, про стягнення яких порушено питання в цій справі. Таким чином відповідні позовні вимоги про стягнення ОСОБА_2 заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 8908,53 грн., задоволенню не підлягають.
При цьому відповідно до вимог ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ч.1 ст.264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, саме до повноважень суду входить оцінка наданих сторонами у справі доказів та встановлення на їх підставі фактичних обставин справи. При цьому суд вправі як погодитися з такими доказами, так і відхилити їх, навівши свої міркування з цього приводу.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість по тілу кредиту у позичальника в даному випадку станом на 21.06.2021 року становить 23560,00 грн., проте з нього ж вбачається, що з наданих їй фактично коштів ОСОБА_2 було витрачено 151466,99 грн., з яких погашено 128136,82 грн., тобто фактична її заборгованість дорівнює 23330,17 грн., а тому стягненню підлягає саме така сума.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача також судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись , ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 262-265, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором від 16.01.2015 року в сумі 23330,17 грн. - заборгованість за тілом кредиту та судові витрати у сумі 1631,1 грн., а всього - 24961,27 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят одну гривню 27 копійок).
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог, встановлених ст.353-356 ЦПК України.
Ознайомитись з текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117.
Суддя М. Є. Бойко
Визнати неможливим відновлення втраченого судового провадження повністю.
Роз'яснити учасникам справи право на повторне звернення із заявою про відновлення втраченого судового провадження за наявності необхідних документів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Херсонського апеляційного суду.
СуддяВ.О. Каневський