18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 420/16298/24
адміністративне провадження № К/990/9424/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року
у справі № 420/16298/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративно господарського штрафу,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати прийняті Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанови про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» адміністративно-господарського штрафу:
1. № ПШ 021897 від 20.11.2023 р., якою на ТОВ «БЕЛОГВІ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.;
2. № ПШ 021899 від 20.11.2023 р., якою на ТОВ «БЕЛОГВІ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.;
3. № ПШ 021901 від 20.11.2023 р., якою на ТОВ «БЕЛОГВІ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.;
4. № ПШ 021900 від 20.11.2023 р., якою на ТОВ «БЕЛОГВІ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.;
5. № ПШ 021965 від 27.11.2023 р., якою на ТОВ «БЕЛОГВІ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано прийняті Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанови про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» адміністративно-господарського штрафу:
1. № ПШ 021897 від 20.11.2023 р., якою на ТОВ «БЕЛОГВІ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.;
2. № ПШ 021899 від 20.11.2023 р., якою на ТОВ «БЕЛОГВІ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.;
3. № ПШ 021901 від 20.11.2023 р., якою на ТОВ «БЕЛОГВІ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.;
4. № ПШ 021900 від 20.11.2023 р., якою на ТОВ «БЕЛОГВІ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.;
5. № ПШ 021965 від 27.11.2023 р., якою на ТОВ «БЕЛОГВІ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року змінено рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року, виклавши його мотивувальну частину у редакції постанови суду апеляційної інстанції.
В решті, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року - залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу відповідача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Так посилаючись на п.1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржник лише цитує окремий абзац постанови Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23, зазначає окремі норми законів України та посилається на різну практику судів попередніх інстанцій при вирішенні даної категорії справ.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
За результатом аналізу касаційної скарги встановлено, що скаржник не вказує конкретний пункт частини 4 статті 328 КАС України, лише зазначає окремі положення нормативно-правових актів та окремо постанову Верховного Суду, без їх взаємозв'язку. Так скаржник має вказати конкретну норму права, яку застосовано судами попередніх інстанцій без урахування висновку Верховного Суду, де відповідна норма була застосована. Крім того, заявнику необхідно навести обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом, на його думку, були зроблені висновки. Водночас, постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 440/5873/23, яку цитує скаржник, є нерелевантною до даної справи.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 420/16298/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративно господарського штрафу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська