18 березня 2026 року
м. Київ
справа №400/12544/25
адміністративне провадження №К/990/53044/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Матвійчук Наталією Євгеніївною, на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, постановлену суддею Дерев'янко Л.Л., і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук'янчук О.В.,
І. Короткий зміст позовних вимог і оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 21 листопада 2025 року звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 25 жовтня 2016 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 25 жовтня 2016 року в розмірі 27247,32 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік у розмірі 4620,12 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік у розмірі 6758,47 грн;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 42561,91 грн.
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 26 жовтня 2016 року по 21 листопада 2025 року в розмірі 1075724,40 грн.
2. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 листопада 2025 року відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .
3. П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року - без змін.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матвійчук Н.Є., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Скаржник у касаційній скарзі висловлює незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями і висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що оскаржувані судові рішення є такими, що перешкоджають доступу до правосуддя.
6. У касаційній скарзі вказано, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року в справі №320/12943/20 станом на 21 листопада 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 не виконане. Це судове рішення має зобов'язальний характер і суд під час розгляду справи №320/12943/20 не вирішував позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів, і, як наслідок, не перевіряв правильність нарахування заборгованості з виплати позивачу індексації та інших складових грошового забезпечення у спірний період, відтак, розрахунок належної позивачу заборгованості з індексації грошового забезпечення суд не здійснював. Також суд не здійснював розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки ця позовна вимога була визнана судом передчасною. Таким чином, оскільки у справі №320/12943/20 способом відновлення порушеного права позивача суд обрав зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченого грошового забезпечення не було предметом позовних вимог і способом відновлення порушених прав, то суд у порядку судового контролю не може перевірити правильність розрахунків і стягнути середній заробіток, який не був задоволений судом у справі №320/12943/20, адже це свідчитиме про зміну судового рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог і вирішенням питання, що не було предметом судового дослідження під час розгляду справи по суті. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що належним способом захисту прав позивача є встановлення судового контролю. Разом із тим, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року в справі №320/12943/20 виконавчою службою проведені необхідні заходи з примусового виконання судового рішення, однак боржник не реагує на винесені штрафи та попередження про кримінальну відповідальність, повторно не виконав судове рішення. При цьому посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі №806/2143/15 є необґрунтованим, адже предмет і обставини спору в справі №806/2143/15 не є тотожними предмету та обставинам у справі, що розглядається. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 10 липня 2018 року в справі №490/9519/16-а сформулював такий правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок зроблений Верховним Судом і у постанові від 30 липня 2019 року в справі №281/1618/14-а. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права і неправомірно відмовили у відкритті провадження у справі, не визначивши, що оскаржувані дії відповідача не пов'язані з виконанням судового рішення, а є самостійним предметом спору.
ІІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Жука А.В., Соколова В.М. ухвалою від 05 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Військовою частиною НОМЕР_1 відзиву на касаційну скаргу не подано.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 17 березня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 18 березня 2026 року.
ІV. Позиція Верховного Суду
10. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №400/12544/25 стало оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
11. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги і оскаржуваним ухвалі Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
12. Завданням адміністративного судочинства, у силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
13. Відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
14. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
15. Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті та остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення/постанови чи ухвали суду про закриття провадження у справі, що набрали законної сили.
16. Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
17. Сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач.
18. Предмет адміністративного позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
19. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин.
20. Визначаючи, зокрема, підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
21. Варто зауважити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
22. Також не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі позивачу під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
23. Окрім того, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, або наведення іншого праворозуміння таких норм.
24. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спір у справі №400/12544/25 є тотожним розглянутому в справі №320/12943/20, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Водночас судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
25. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 у 2020 році звертався до Київського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми індексації грошового забезпечення, стягнення суми компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, компенсації за невикористану додаткову відпустку за період проходження військової служби з 05 серпня 2015 року по 25 жовтня 2016 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача суму індексації грошового забезпечення за період з 05 серпня 2015 року по 25 жовтня 2016 року в розмірі 27247 грн 32 коп;
- стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік у розмірі 4620 грн 12 коп;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та компенсації невикористаної додаткової відпустки при звільненні;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку.
26. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 06 червня 2022 року в справі №320/12943/20, що набрало законної сили, позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05 серпня 2015 року по 25 жовтня 2016 року із урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року. Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05 серпня 2015 року по 25 жовтня 2016 року із урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби - 24 жовтня 2016 року. Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби - 24 жовтня 2016 року. Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та компенсації невикористаної додаткової відпустки при звільненні. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
27. Відповідно до висновків, зроблених Київським окружним адміністративним судом у рішенні від 06 червня 2022 року в справі №320/12943/20, дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 05 серпня 2015 року по 25 жовтня 2016 року із урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року є протиправними. Водночас позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми індексації грошового забезпечення за період з 05 серпня 2015 року по 25 жовтня 2016 року в розмірі 27247 грн 32 коп задоволенню не підлягають. Належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 05 серпня 2015 року по 25 жовтня 2016 року із урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року. Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби - 24 жовтня 2016 року, є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Водночас позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік у розмірі 4620 грн 12 коп задоволенню не підлягають. Належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби - 24 жовтня 2016 року. Позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та компенсації невикористаної додаткової відпустки при звільненні є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Водночас позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку є передчасною, оскільки відповідачем станом на прийняття рішення не проведено остаточного розрахунку з позивачем, а тому суд не може встановити кінцеву дату проведення перерахунку з позивачем та період, який може бути покладений в основу для відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими в частині, тому позов підлягає частковому задоволенню.
28. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій слушно виходили з того, що відмова суду в справі №320/12943/20 у задоволенні позовних вимог щодо стягнення певних сум (індексації у розмірі 27247 грн 32 коп; компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік у розмірі 4620 грн 12 коп) не може бути підставою для повторного звернення позивача до суду з тими ж вимогами, до того ж відповідача, а визначення позивачем у позовній заяві у справі №400/12544/25 суми компенсації втрати частини доходів і вимоги стягнути цю суму, не свідчить про новий адміністративний спір. ОСОБА_1 фактично спонукає сприяти виконанню військовою частиною НОМЕР_1 рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року в справі №320/12943/20, що не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
29. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, урегульовує розділ IV КАС України. Судовий контроль за виконанням судових рішень є юридичним механізмом діяльності суду, який покликаний забезпечити виконання судових рішень як невід'ємної складової права кожного на судовий захист та який реалізовується за допомогою комплексу нормативно визначених правових засобів і процедур. Зокрема передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 КАС України (частина друга статті 381-1 КАС України).
30. Серед способів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є, зокрема: зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про його виконання, накладення штрафу (статті 382-382-3 КАС України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, за заявою особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду (стаття 383 КАС України). Також із метою належного виконання судового рішення статтею 378 КАС України передбачено можливість зміни способу і порядку його виконання.
31. Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постановах, зокрема, від 20 лютого 2019 року в справі №806/2143/15, від 17 квітня 2019 року в справі №355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року в справі №295/13613/16-а, від 22 серпня 2019 року в справі №522/10140/17, від 21 листопада 2019 року в справі №802/1933/18-а щодо застосування норм КАС України (статті 267 у редакції до 15 грудня 2017 року, статей 382-383 у редакції після 15 грудня 2017 року), зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
32. У постанові від 16 січня 2019 року в справі №686/23317/13-а Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
33. У постановах від 18 січня 2024 року в справі №160/2888/23 та від 30 квітня 2025 року в справі №440/10814/24 Верховний Суд констатував, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень. Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
34. Судовий контроль за виконанням судового рішення суд може здійснювати також у порядку, встановленому статтею 287 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, приписами частини першої якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
35. Не знайшли свого підтвердження доводи скаржника щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 лютого 2019 року в справі №806/2143/15, а також необхідності застосування висновків Верховного Суду, зроблених у постановах від 10 липня 2018 року в справі №490/9519/16-а та від 30 липня 2019 року в справі №281/1618/14-а, оскільки такі стосуються питання зміни способу і порядку виконання судового рішення та не впливають на висновки судів у справі, що розглядається.
36. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір у справі №400/12544/25 (в частині позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 25 жовтня 2016 року; стягнення суми індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 25 жовтня 2016 року в розмірі 27247,32 грн; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік; стягнення суми грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік у розмірі 4620,12 грн; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік; стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2016 рік у розмірі 6758,47 грн; визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування і невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення; стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 42561,91 грн) та у справі №320/12943/20 виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України. У цій частині доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
37. Таким чином, з огляду на приписи статті 350 КАС України, ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за означеними позовними вимогами ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 підлягають залишенню без змін.
38. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, окрім указаних позовних вимог, ОСОБА_1 у позовній заяві у справі №400/12544/25 також заявляв позовну вимогу про стягнення на його користь з військової частини НОМЕР_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку з 26 жовтня 2016 року по 21 листопада 2025 року в розмірі 1075724,40 грн. Однак про таку заявлену позовну вимогу ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд у судових рішеннях не зазначили.
39. Суд першої інстанції, досліджуючи зміст рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року в справі №320/12943/20, серед іншого, відмітив, що також Київським окружним адміністративним судом розглянута позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку і зазначено, що ця вимога є передчасною до проведення остаточного розрахунку.
40. Водночас в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не вказав, у чому полягає тотожність позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 суми середнього заробітку за час затримки розрахунку з 26 жовтня 2016 року по 21 листопада 2025 року в розмірі 1075724,40 грн, заявленої у справі №400/12544/25, та позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку, заявленої та розглянутої судом у справі №320/12943/20. Не виснував, яким чином зазначена позовна вимога пов'язана з виконанням судового рішення у справі №320/12943/20 та чому не може бути предметом нового спору.
41. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказане, не висловився щодо зазначеної позовної вимоги, хоча апеляційна скарга містила відповідні доводи.
42. За таких обставин, з огляду на приписи статті 353 КАС України, ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовною вимогою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку з 26 жовтня 2016 року по 21 листопада 2025 року в розмірі 1075724,40 грн підлягають скасуванню, а справа №400/12544/25 в цій частині направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за вказаною позовною вимогою.
V. Судові витрати
43. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
44. Судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі ОСОБА_1 не сплачувався, а 11 березня 2026 року адвокат Матвійчук Н.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Верховного Суду заяву, в якій просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 5000 грн.
45. Водночас Верховний Суд не розподіляє судові витрати, оскільки, враховуючи положення статей 134, 139 КАС України та результат касаційного розгляду справи, судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, розподіляє суд, який ухвалить остаточне рішення за результатами продовженого розгляду, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Матвійчук Наталією Євгеніївною, задовольнити частково.
2. Скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовною вимогою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку з 26 жовтня 2016 року по 21 листопада 2025 року в розмірі 1075724,40 грн.
3. Справу №400/12544/25 в указаній частині направити для продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду.
4. У іншій частині ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року в справі №400/12544/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: А. В. Жук
В. М. Соколов