18 березня 2026 року
м. Київ
справа №160/12265/25
адміністративне провадження № К/990/11825/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі №160/12265/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з клопотанням про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Щодо ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Предметом касаційного оскарження у цій частині є ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишено апеляційну скаргу без руху.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою залишено апеляційну скаргу без руху, відсутня у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, визначеному частиною третьою статті 328 КАС України.
Згідно частини другої статті 328, пункту 1 частини першої статті 333, КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у цій справі, слід відмовити.
Щодо ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року, суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Так, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору при поданні апеляційної скарги, апеляційну скаргу було залишено без руху для надання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію ухвали від 12 січня 2026 року доставлено 13 січня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку зазначеної ухвали до електронного кабінету скаржника через підсистему "Електронний суд". Однак у встановлений судом строк скаржник недолік апеляційної скарги не усунув.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року апеляційну скаргу відповідача повернуто скаржнику. Підставою для повернення апеляційної скарги було те, що її недоліки не усунуто.
Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що підставою невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції слугувало відсутність коштів для сплати судового збору.
Водночас Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що ним оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції від 23 лютого 2026 року, якою апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з невиконанням вимог ухвали в частині сплати судового збору. Скаржником не наведено жодних доводів щодо того, що він звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків чи з будь-яким іншим клопотанням, а з тексту оскаржуваної ухвали цього також не вбачається.
Отже, у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліки апеляційної скарги у спосіб, визначений Третім апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 12 січня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, що є підставою для її повернення.
Крім того, право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Суд зазначає, що умовою прийнятності скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, у тому числі в частині сплати судового збору.
Суд також наголошує, що необхідність сплати судового збору під час подання апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи апеляційну скаргу без документа про сплату судового збору, достеменно розумів, що допустив порушення норм процесуального права.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Скаржником в касаційній скарзі не наведено об'єктивних доводів стосовно наявності умов за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору. Водночас, звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував положення статті 298 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції та встановлених ним обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі №160/12265/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов