18 березня 2026 року
м. Київ
справа №320/5702/23
адміністративне провадження № К/990/7223/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА» ЛТД до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка» ЛТД з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17 листопада 2022 року № 7654043/16399955;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної постачальником ТОВ «Ніка» ЛТД податкову накладну від 29 вересня 2022 року № 20 датою її фактичного подання.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року залишено без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії вказаної ухвали.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у м. Києві в якій апелянт просить продовжити строк на усунення недоліків, які визначені ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2025 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
18 липня 2025 року Головне управління ДПС у м. Києві повторно звернулось з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до Суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та відповідними доказами.
8 серпня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про поновлення строку, яке обґрунтоване тим, що первинна апеляційна скарга була подана в межах строку на апеляційне оскарження. Також зазначало, що незважаючи на впровадження військового стану, звільнення працівників, велике навантаження на новопризначених працівників, Головне управління ДПС у м. Києві вживало усіх заходів для своєчасного оскарження судових рішень.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у цій справі.
До Верховного Суду засобами поштового зв'язку втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд ухвалою від 19 лютого 2026 року втретє касаційну скаргу залишив без руху. Надав скаржникові десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: подати платіжний документ про сплату судового збору; заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та відповідні докази на їх підтвердження.
На виконання вимог цієї ухвали суду Головне управління ДПС у м. Києві направило заяву про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, мотивоване тим, що на даний час на рахунках Головного управління ДПС у м. Києві тимчасово відсутні кошти для сплати судового збору.
Верховний Суд ухвалою від 3 березня 2026 року заяву Головного управління ДПС у м. Києві про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року задовольнив. Продовжив Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.
Головне управління ДПС у м. Києві повторно направило заяву про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, мотивоване тим, що на даний час скаржник не має можливості виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 3 березня 2026 року.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Загальний строк, що сплинув після постановлення ухвали суду апеляційної інстанції і до дня подання цієї касаційної скарги становить понад п'ять місяців, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень.
Верховний Суд в ухвалі від 3 березня 2026 року зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Звернення з касаційною скаргою є третім, а підставою для повернення попередніх касаційних скарг стало недотримання саме скаржником вимог статей 329-330, 332 КАС України щодо оформлення касаційної скарги, що і стало причиною для її повернення.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА» ЛТД до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.О. Шишов
М.М. Яковенко