Справа № 640/21344/21 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
18 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:
- визнати противоправною діяльність відповідача щодо зменшення розмірів доплат за науковий ступінь кандидат юридичних наук із 15% до 5%, за вчене звання доцент із 25% до 5% та премії з 78,60% до 40,74% грошового забезпечення позивачу для перерахунку пенсії за прирівняною посадою поліцейського - начальник відділу НПУ у довідках №2603024684 від 06.12.2017 року, №880 від 16.06.2021 ДУ ТМО по м. Києву з 01.01.2016 року;
- зобов'язати відповідача виготовити та направити до ГУ ПФУ в м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку та виплати пенсії позивачу за прирівняною посадою поліцейського - начальник відділу НПУ з урахуванням раніше виплачених сум, а саме: посадовий оклад - 4000,00 грн. з 01.01.2016 року; оклад за військовим (спеціальним) званням полковник міліції - 2400,00 грн. з 01.01.2016 року; надбавка за стаж служби (50%) - 3200,00 грн. з 01.01.2016 року; надбавка за специфічні умови проходження служби - 90,14% - 8653,44 грн. з 01.12.2019 року; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (відсотків посадового окладу) 15% - 600,00 грн. з 01.01.2016 року; доплата за науковий ступінь кандидат наук 15% - 600,00 грн. з 01.01.2016 року; доплата за вчене звання доцент 25% -1000,00 грн. з 01.01.2016 року; премія (78,60% - 16076,40 грн.) з 01.01.2016 року. Усього 36529,84 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
30 вересня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що відповідачем не заперечується.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив підготувати та надати до територіального управління Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум, а саме: посадовий оклад - 4000,00 грн. з 01.01.2016 року; оклад за військовим (спеціальним) званням полковник міліції - 2400,00 грн. з 01.01.2016 року; надбавка за стаж служби (50%) - 3200,00 грн. з 01.01.2016 року; надбавка за специфічні умови проходження служби - 90,14% - 8653,44 грн. з 01.12.2019 року; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (відсотків посадового окладу) 15% - 600,00 грн. з 01.01.2016 року; доплата за науковий ступінь кандидат наук 15% - 600,00 грн. з 01.01.2016 року; доплата за вчене звання доцент 25% -1000,00 грн. з 01.01.2016 року; премія (78,60% - 16076,40 грн.) з 01.01.2016 року. Усього 36529,84 грн.
Листом відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для оформлення та надання довідки про грошове забезпечення.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
11.11.2015 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №988, пунктом 1 якої встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядком і умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, установлені такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (пункт 4 Порядку №260); надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (пункт 5 Порядку №260); надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць (пункт 6 Порядку №260); надбавка за службу в умовах режимних обмежень (пункт 7 Порядку №260); надбавка за почесне звання заслужений (пункт 8 Порядку №260); доплата за науковий ступінь з відповідної спеціальності (пункт 9 Порядку №260); доплата за вчене звання (пункт 10 Порядку №260); доплата за службу в нічний час (пункт 11 Порядку №260).
Таким чином, оскільки саме з 19.11.2019 (з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/12704/18) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення і премій, то з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №988 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ.
Право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є довідка про розмір грошового забезпечення, видана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області» Міністерства внутрішніх справ України.
У матеріалах справи наявна довідка, на підставі якої було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2019. Складові довідки наступні: надбавка за стаж служби в поліції 50%, надбавка за специфічні умови проходження служби 90,14%, доплата за науковий ступінь кандидат наук 5%, доплата за вчене звання доцент 5%, премія 40,74%. На підставі цієї довідки головним управлінням було проведено перерахунок пенсії з урахуванням усіх складових грошового забезпечення.
В той же час, згідно з інформацією вказаною у довідці від 06.12.2017 №2603024684, виданою Головним управлінням МВС в м. Києві станом на 01.01.2016, на ім'я ОСОБА_1 розмір премії визначено у відсотковому розмірі 78,60%.
З огляду на це, відповідач протиправно зменшим розмір відсоткового значення премії позивача з 78,60% до 40,74%.
Щодо вимог позивача про невнесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - 15% від посадового окладу та доплати за вчене звання - 25% від посадового окладу в довідку про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 та зобов'язання відповідача виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення із обов'язковим зазначенням відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, а саме: відсоткового розміру доплати за науковий ступінь - 15% від посадового окладу та доплати за вчене звання - 25% від посадового окладу, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.12.2019 пенсії позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1556-VII законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
У відповідності до пункту 6-1 частини першої статті 1 Закону №1556-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах середнього та вищого складу Національної поліції України, начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 1556-VII Державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми нормативно-правовими актами встановлювати особливі вимоги щодо:
1) управління відповідними вищими військовими навчальними закладами, закладами вищої освіти із специфічними умовами навчання, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти та організації освітнього процесу в них;
2) діяльності та повноважень органів управління і громадського самоврядування у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
3) кандидатів на посади керівників (заступників керівників) відповідних вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти;
4) призначення та звільнення з посад керівників (заступників керівників) відповідних вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, їх структурних підрозділів;
5) додаткових до визначених стандартами вищої освіти компетентностей та програмних результатів навчання за відповідними освітніми програмами, порядку розроблення та затвердження освітніх програм у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
6) формування переліку спеціалізацій підготовки здобувачів спеціалізованої освіти у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
7) кандидатів на посади педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників та конкурсного відбору на посади педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
8) реалізації прав і обов'язків педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
9) відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення курсантів, слухачів, ад'юнктів (аспірантів), докторантів, які навчаються у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
10) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів в ад'юнктурі (аспірантурі) та докторантурі у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
11) нормативів чисельності курсантів, слухачів, ад'юнктів (аспірантів), які навчаються у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, на одну посаду науково-педагогічного працівника;
12) порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії у вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
13) формування індивідуальних навчальних планів та індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів вищої освіти;
14) практичної підготовки осіб, які здобувають вищу освіту у відповідних вищих військових навчальних закладах, закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання.
Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади та заклади вищої освіти зі специфічними умовами навчання, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».
Згідно з частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Підпунктом 8 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1556-VII визначено, що після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
Вказаними нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.
Обґрунтовуючи правомірність встановлення позивачу доплати за науковий ступінь та доплати за вчене звання доцента у розмірі 5% кожна, відповідач посилається на норми постанови Кабінету Міністрів України №988.
Так, відповідно до підпунктів 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 установлено виплачувати доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, - у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання у разі, коли особа займає посаду, що пов'язана з педагогічною або науковою діяльністю, і має вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), - у розмірі 5, професора - 10 відсотків посадового окладу.
Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №33/28-483 від 01.06.2021 розміри доплат за науковий ступінь та вчене звання позивачу встановлено відповідно до підпунктів 5 та 6 пункту 5 постанови №988 - в розмірі 5% посадового окладу кожна.
У той же час, як зазначено вище, до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи Закону України «Про вищу освіту», якими, зокрема частиною другою статті 59, установлено доплати за науковий ступінь (кандидат наук) - не менше 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання (доцент) - не менше 25 відсотків посадового окладу.
Отже, по відношенню до науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон України «Про вищу освіту» є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.
Правила визначення доплати за науковий ступінь, установлені постановою №988, поширюються на всіх поліцейських, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих поліцейських, які проходять службу у навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону №1556-VII.
Також, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму частини другої статті 59 Закону №1556-VII, а не положення підзаконного акта - постанови №988.
Отже, при визначенні доплати за науковий ступінь та вчене звання позивачу необхідно застосовувати доплату за науковий ступінь у розмірі 15 % посадового окладу та за вчене звання - 25 % посадового окладу, відповідно до частини другої статті 59 Закону №1556-VII.
Під час ухвалення рішення суду в зазначеній частині, враховуються правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 21.06.2023 по справі №380/24050/21.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.