Справа № 640/27457/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ніколайчук Світлана Василівна
18 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство "Акрілат-Хімконтракт" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 жовтня 2020 року №0007490902.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 жовтня 2020 року №0007480902.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року позовну заяву Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Головного управління ДПС у м. Києві задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 №0007490902. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.10.2020 №0007480902. Стягнуто на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві сплачені позивачем у розмірі 4 204,00 грн. Стягнуто на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. У задоволенні решти вимог правничої допомоги відмовлено.
24 жовтня 2025 року представник Приватного підприємства «Акрілат Хімконтракт» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просив суд ухвалити додаткове судове рішення у справі №640/27457/20 щодо розподілу судових витрат та стягнути на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м. Києві витрати, що пов'язані із прибуттям представника позивача до суду у розмірі 18 202,26 грн.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивач поніс витрати у зв'язку з розглядом цієї справи, що пов'язані із прибуттям представника позивача до суду.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/27457/20 задоволено. Стягнуто на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м. Києві витрати, що пов'язані із прибуттям представника позивача до суду у розмірі 18 202,26 грн.
Не погодившись з таким додатковим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою та покликається на те, що заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. З урахуванням зазначених пояснень, відповідач вважає неможливим кваліфікувати заявлені витрати у якості фактично понесених.
Апелянт просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 року у справі № 640/27457/20; прийняти нове рішення, яким в задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі; розгляд апеляційної скарги просить здійснити за участю представника ГУ ДПС у м. Києві.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу.
Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.
Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до частини 1, 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
Статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вказаних вище положень та обов'язку доказування позивачем надано:
- звіт про використання коштів/електронних грошей, видах на відрядження або під звіт № 216 від 06.08.2025 року;
- звіт про використання коштів/електронних грошей, видах на відрядження або під звіт № 246 від 10.09.2025 року;
- звіт про використання коштів/електронних грошей, видах на відрядження або під звіт № 269 від 03.10.2025 року;
- звіт про використання коштів/електронних грошей, видах на відрядження або під звіт № 287 від 22.10.2025 року;
З аналізу наданих представником позивача документів на підтвердження розміру понесених витрат, що пов'язані із прибуттям до суду, колегія суддів вбачає, що розмір таких витрат є документально підтвердженими.
Положеннями частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про їх відповідність вимогам статтям 73 - 76 Кодексу адміністративного судочинства України.
У контексті доводів апелянта щодо не співмірності заявленої для відшкодування суми витрат на правничу професійну допомогу, судова колегія враховує, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням здійснив лише стягнення витрат, понесених позивачем, на прибуття представника позивача до суду.
З урахуванням вищенаведеного у сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи й вимоги апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві є необґрунтованими і не спростовують висновку судів першої інстанції.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2025 року у справі 640/27457/20 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
О.М. Кузьмишина