Справа № 365/841/25 Суддя (судді) першої інстанції: Солдатова Т.М.
17 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючий суддя Говорун О.В.,
судді: Попова О.Г., Чуприна О.В.
Позивач - ОСОБА_1 .
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті.
Особа, яка подала апеляційну скаргу - Державна служба України з безпеки на транспорті.
Оскаржуване судове рішення - рішення Згурівського районного суду Київської області від 29.01.2026.
Повне рішення складено 29.01.2026.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії АВ № 00008165 від 30.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення, винесену відносно ОСОБА_1 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик С.І., щодо застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн 00 коп. та закрити справу.
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 29.01.2026 позов задоволено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки посадовими особами відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови невірно визначено тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тони, а вантажного тягача 40 тон, та, як наслідок, здійснено розрахунки перевищення загальної маси транспортного засобу, які не відповідають фактичним обставинам справи. В діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1321 КУпАП, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню зі скасуванням оскаржуваної постанови та закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив про те, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови було порушення позивачем вимог пункту 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу при дозволеній максимальній фактичній 40 тон.
Доказів здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером матеріали справи не містять.
Разом з тим, скаржник зауважує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що «Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 за № 363, для контейнерів передбачено обов'язкові зовнішні ознаки та особливості конструкції, котрі, однак відсутні, якщо опиратись на фотоматеріали. При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено належних доказів, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 , здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері або змінному кузові згідно з їх призначенням, а також докази сертифікації такого контейнеру. Натомість факт реєстрації за позивачем автомобільного транспорту контейнеровоза не поширює вагові обмеження у 44 тони для відповідного транспорту.
При цьому, зазначає про відсутність необхідності обов'язкового зазначення у постанові державного номерного знаку та типу причепа, оскільки з 28.02.2024, після набрання чинності змінами до «Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 за №1174, такі відомості більше не підлягають обов'язковій фіксації в метаданих та відображенню в постанові.
Позивач подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема зазначається про помилкове визначення позивачем типу транспортного засобу, що мало наслідком здійснення неправильний розрахунок перевищення загальної маси транспортного засобу, оскільки позивач мав виходити із максимально допустимої ваги транспортного засобу у 44 тони, а не 40 тон.
Заслухавши суддю-доповідача, безпосередньо дослідивши докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик С.І. 30.09.2025 винесена постанова серії АВ № 00008165 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КУпАП. Оскаржувана постанова була особисто вручена позивачу 09.10.2025.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM 5,5, головний спеціаліст установила, що 29.09.2025 о 17 год. 04 хв. за адресою: М-05, км 36+303, Київська область, зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , яким відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,300% (2,12 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 1321 КУпАП та постановила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. У графі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт., спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2610 мм, 2-3: 1360 мм, 3-4: 5060 мм, 4-5: 1340 мм, 5-6: 1310 мм; навантаження на вісь 1 - 6350 кг, 2 - 5550 кг, 3 - 9400 кг, 4 - 8550 кг, 5 - 8500 кг, 6 - 8500 кг; загальна маса - 46800 кг.
З долучених до матеріалів справи фотознімків вбачається, що транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 у зазначений в оскаржуваній постанові час та місці рухався з напівпричепом.
Згідно з свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу та напівпричіпу, тип автомобіля DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 - вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е (а.с.22), тип причепу марки ЗМІЇВ-ТРАНС, д.н.з. НОМЕР_2 - спеціалізований напівпричіп н/пр контейнеровоз (з пристр. самовивантаж) (а.с. 22-23).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини 12 статті 6 якого, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Приписами частин 1 та 6 статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно вимог підпункту 15 пункту 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначає Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (далі - Порядок №1174).
Відповідно до п.7 Порядку №1174, фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Автоматичний пункт може забезпечувати вимірювання загальної маси транспортного засобу (п.12 Порядку №1174).
Згідно з абз.1 п.16 Порядку №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на цій ділянці автомобільної дороги (п.17 Порядку №1174).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879), відповідно до п.п.2,5,11 п.2 якого:
вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;
дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов;
точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
Згідно з п.3,6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Приписами пунктів 15, 16 Порядку № 879 встановлено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх фактична маса не перевищує, зокрема: для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон для автомобільних доріг державного значення та 24 тони для автомобільних доріг місцевого значення; для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тон для автомобільних доріг державного значення та 24 тони для автомобільних доріг місцевого значення.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Отже, здійснивши аналіз наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що рух транспортного засобу, фактична маса якого не перевищує 44 тони дозволяється виключно для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів на автомобільних дорогах державного значення.
Тобто, необхідною умовою для висновку про можливість руху трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) загальною масою 44 тони на автомобільних дорогах державного значення є перевезення таким транспортним засобом одного чи більше контейнерів або змінних кузовів.
Зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу в розділі особливі відмітки - «спеціалізований напівпричіп контейнеровоз» не може бути достатньою підставою для використання транспортного засобу - трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, фактичною масою понад 40 тон, оскільки фактична маса транспортного засобу до 44 тон, можлива виключно у разі здійснення перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів.
Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлені Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі - Правила №30).
За змістом п.3 Правил 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до абз.4 п.4 Правил №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами передбачена статтею 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною другої вказаної статті визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. (Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Контролюючим органом встановлено, що позивачем допущених рух транспортного засобу фактична маса якого перевищувала встановлені законодавством вагові норми, чим порушено пункт 22.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно частини 2 статті 1321 КУпАП.
Згідно з наявним в матеріалах справи фотозображеннями транспортного засобу, 29.09.2025 об 17 год 04 хв на ділянці дороги М-05, км 36+303, Київська область, зафіксовано проїзд транспортного засобу DAF ХF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 .
30.09.2025 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик С.І., винесено постанову серії АВ № 00008165, в якій зазначається, що 29.09.2025 о 17 год. 04 хв., за адресою: М-05, км 36+303, Київська область був зафіксований транспортний засіб DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа - ОСОБА_1 , допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України загальної маси транспортного засобу на 5,300% (2,12 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон., відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 1321 КУпАП.
Вказане правопорушення було зафіксовано в автоматичному режимі.
Як було зазначено вище, виходячи зі змісту п.22.5 ПДР України, рух транспортного засобу, фактична маса якого не перевищує 44 тони допускається виключно для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів на автомобільних дорогах державного значення.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження здійснення перевезення саме контейнеру (контейнерів) або змінного кузову позивачем не надано.
Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363 затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).
Пунктом 1 Правил № 363 визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Отже, напівпричеп - це транспортний засіб без джерела енергії, який самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, а рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів.
Вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Правила перевезення вантажів у контейнерах визначені в розділі 17 Правил №363.
Відповідно до пунктів 17.2-17.5 Правил №363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Згідно з пунктом 17.6 Правил №363, для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).
Відповідно до пункту 17.9 Правил №363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
При цьому, з наявного в матеріалах справи фотознімку (а.с.28) вбачається, що транспортний засіб, який рухався з перевищенням вагових норм, перевозив вантаж в напівпричепі з високими бортами, які вкриті тентом.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м). Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (пункт 17.15 Правил №363).
Позивачем не надано доказів, що конструкція, в якій перевозився вантаж, відповідала вказаним вище вимогам та таку конструкцію можливо ідентифікувати саме як контейнер.
За змістом ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
В той же час, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Колегія суддів звертає увагу на те, що жодних доказів (зокрема, договорів, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження здійснення вантажного перевезення саме у контейнері, позивачем надано не було.
Наданий позивачем Сертифікат відповідності №UA.PN.191.2186-24 на контейнери до вантажних автомобільних причепів, виданий виробнику ТОВ "ЗМІЇВ-ТРАНС" та Технічний паспорт на контейнер К60, виданий виробником ТОВ "ЗМІЇВ-ТРАНС", не може свідчити про здійснення позивачем перевезення вантажу саме в такому контейнері з огляду на наступне.
Згідно наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію (а.с. 23), причіп марки ЗМІЇВ-ТРАНС, ДНЗ АХ6877XF є спеціалізованим напівпричіп н/пр контейнеровоз (з пристр. самовивантаж) та зареєстрований 18.07.2024. При цьому, наданий позивачем Сертифікат має термін дії з 29.07.2024 по 28.07.2025. Згідно вказаної у такому Сертифікаті додаткової інформації, сертифікат поширюється на продукцію, яка виготовлена серійно з 29.07.2024 до 28.07.2025, тобто вже після моменту реєстрації вказаного напівпричіпу н/пр контейнеровозу.
Крім того термін дії Сертифікату сплив у липні 2025 року, тобто до вчинення позивачем адміністративного правопорушення та його фіксації посадовими особами контролюючого органу (29.09.2025).
Технічний паспорт на контейнер К60, виданий виробником ТОВ «ЗМІЇВ-ТРАНС» на контейнер із заводським номером 23, який виготовлений у березні 2024 року, не свідчить про відповідність такого контейнеру вимогам, які пред'являються до контейнерів, визначених в Правилах № 363.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач протиправно, всупереч вимогам законодавства, допустив рух транспортного засобу фактичною масою понад 40 тон.
Як було зафіксовано відповідачем та не спростовано позивачем, фактична маса транспортного засобу становила 42120 кг, що перевищувало максимально можливу масу (40 тон) на 5,300% (2,12 тони).
Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача стосовно зазначення в оскаржуваній постанові лише відомостей про транспортний засіб та відсутності відомостей про напівпричіп, вважає їх безпідставними та не бере до уваги, з огляду на те, що відповідальність за правопорушення передбачена за рух транспортних засобів та їх составів, а рух напівпричіпа здійснюється лише за допомогою тягача.
При цьому, вимоги пункту 22.5 ПДР України стосуються обмежень по загальній масі та/або по окремій масі кожної осі транспортного засобу та не ставляться у залежність від наявності чи відсутності причепу/напівпричепу, оскільки останній приводиться у рух за допомогою тягача.
Отже, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 ПДР, доведено належними доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про те, що постанова серії АВ № 00008165 від 30.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за частиною другою статті 1321 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Суд першої інстанції наведені вище обставини не враховував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", §58, рішення від 10.02.2010).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушені норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи.
Отже, суд задовольняє апеляційну скаргу та скасовує рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 286, 308, 315, 317, 322 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Згурівського районного суду Київської області від 29.01.2026 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України протиправною та її скасування відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.В. Говорун
Судді О.Г. Попова
О.В. Чуприна