Справа № 320/19509/24 Головуючий у І інстанції - Лисенко В.І.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
17 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фіч» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фіч» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Відповідача від 17 квітня 2024 року № 305760701, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток ТОВ «Торговий дім «Фіч» на загальну суму 143 090,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акта перевірки щодо заниження податку на прибуток ґрунтуються виключно на аналізі даних оборотно-сальдових відомостей. Позивач наголошує, що контролюючим органом жодним чином не доведено наявність порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України.
Відтак, на переконання позивача, висновки контролюючого органу є безпідставними та передчасними, оскільки формування суми доходів за 3 квартали 2023 року є підтвердженим на підставі належним чином складених первинних документів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.04.2024 № 305760701.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована відповідністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 31.10.2023 № 5380-п та направлень від 13.11.2023 № 20471/26-15-07-01-03, № 20472/26-15-07-01-03, від 14.11.2023 № 20646/26-15-24-02-05, від 30.11.2023 № 22256/26-15-07-07-01, від 30.11.2023 № 22257/26-15-07-07-01, проведено планову виїзну документальну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.08.2022 по 30.09.2023, валютного - за період з 12.08.2022 по 30.09.2023, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 12.08.2022 по 30.09.2023 та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт перевірки від 11.12.2023 № 82057/ж5/26-15-07-01-03/44822398, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Торговий дім «Фіч»:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 4, 6, 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 68/704, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 760 013,00 грн, в тому числі за 2022 на суму 146 900,00 грн, за 9 місяців 2023 на суму 613 113,00 грн;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України: несвоєчасна реєстрації податкових накладних за грудень 2022 року, за квітень 2023 року;
- п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, розділу IV «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 № 4 (з змінами і доповненнями) а саме: подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб. У податковому розрахунку за 1 квартал 2023 року, не відображено за ознакою « 153» суми поворотної фінансової допомоги наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому.
На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2024 № 75200701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на загальну суму 950 016,00 грн, в тому числі на 760 013,00 грн за податковими зобов'язаннями та на 190 003,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ «Торговий дім «Фіч» в адміністративному порядку.
Рішенням ДПС України від 11.04.2024 № 10462/6/99-00-06-01-01-06 скаргу задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2024 року № 75200701 в частині заниження податку на прибуток по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та у відповідній частині застосованих штрафних санкцій, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
З урахуванням рішення ДПС України Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2024 року № 305760701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на загальну суму 143 090,00 грн, в тому числі на 114 472,00 грн за податковими зобов'язаннями та на 28 618,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС України у м. Києві від 17 квітня 2024 року № 305760701, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо заниження податку на прибуток в спірній сумі ґрунтуються виключно на аналізі даних оборотно-сальдових відомостей без дослідження змісту первинних документів щодо формування суми доходу за 3 квартали 2023 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до абз. 1 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (П(с)БО 16 «Витрати» прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного обєкта витрат економічно доцільним шляхом.
Відповідно до п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно з п. 19 П(с)БО 16 «Витрати» до витрат на збут включаються, зокрема оплата комісійної винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Частиною 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після і закінчення, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов?язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно абз. 11 ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.
При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Як вбачається з акту перевірки, Відповідачем встановлено порушення ТОВ «Торговий дім «Фіч» п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 4 п. 6, п. 9 та п. 19 П(с)БО 16 «Витрати», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого, на переконання Відповідача, Позивачем було завищено витрати на збут на загальну суму 3 586 334,00 грн.
Відповідно до наданих до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, а саме: журналів-ордерів, оборотно-сальдових відомостей, картки по рахунках 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інші операційні доходи», 74 «Інші доходи», 791 «Результат операційної діяльності» встановлено невідповідність даних бухгалтерського обліку та даних Звіту про фінансові результати (Форма № 2м), Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2023 року на загальну суму 635 958,00 грн.
Вказані висновки контролюючого органу стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 17.04.2024 № 305760701.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно наданим Позивачем Розрахунком показника по вказаним регістрам бухгалтерського обліку, він складається з: 265 922 260,24 грн - валовий дохід (сума реалізацій товару з ПДВ) за мінусом суми ПДВ (- 65 274,98 грн) збільшений на суму реалізації у роздрібній торгівлі (+ 67 882 076,30 грн) за мінусом ПДВ у роздрібній торгівлі (- 4 220,42 грн) збільшений на суму приведення до собівартості товарів проданих за заниженими цінами (старі товари та зіпсовані коробки з причини повернень з торгових точок клієнтів) (+ 1 068 102,99 грн) збільшений на суму актів виконаних робіт по суборенді (+ 97 999,15 грн) зменшений на суму ПДВ (- 16 333,20 грн), а також зменшений на суму повернень клієнтів за мінусом ПДВ (- 32 416 499,08 грн).
Таким чином, значення доходу за основним видом діяльності за даними бухгалтерського обліку складає 302 468 111,00 грн (265 922 260,24 грн - 65 274,98 грн + 67 882 076,30 грн - 4 220,42 грн + 1 068 102,99 грн + 97 999,15 грн - 16 333,20 грн - 32 416 499,08 грн).
Проте, контролюючий орган в Акті перевірки, а саме у додаток 5 вказує 303 103 958,00 грн що перевищує реальний показник (302 468 111,00 грн) на 635 847 грн.
Колегія суддів також зазначає, що в інших додатках до Акту перевірки, а саме додаток 6 та додаток 7, цей же показник вказано вірно 302 468 111,00 грн, що свідчить про допущену помилку контролюючим органом при проведенні розрахунків.
Крім того, згідно з пунктом 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок № 727) акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
При цьому, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 727).
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 727 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
При цьому, за результатами податкової перевірки законодавством передбачено складання акта, в якому повинні бути відображені всі виявлені контролюючим органом порушення законодавства (у разі їх наявності).
Таким чином, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
Разом з тим, доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо заниження податку на прибуток в спірній сумі ґрунтуються виключно на аналізі даних оборотно-сальдових відомостей без дослідження змісту первинних документів щодо формування суми доходу за 3 квартали 2023 року.
Зокрема, Відповідачем не доведено, що надані Позивачем на запити Відповідача первинні документи, не містять всіх обов'язкових реквізитів первинного документа, які визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також, згідно додатку 4 до Акта перевірки «Перелік документів, які було використано при проведенні перевірки податків ТОВ «Торговий дім «Фіч», Відповідачем було використано вибірково договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт тощо, однак у вказаному додатку не відображено реквізитів жодного документу, який міститься у переліку.
Таким чином, надані Позивачем первинні документи щодо формування даних вищенаведених оборотно-сальдових відомостей контролюючим органом суцільним методом не перевірялися, та додатково у Позивача для детального аналізу не витребовувалися.
Враховуючи вищевикладене, висновки Відповідача про заниження Позивачем податку на прибуток на 114 472,00 грн є протиправними та такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства.
Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з чим погоджується і колегія суддів.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2024 року у справі № 820/1520/17.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев