Справа № 640/2522/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сорока Юрій Юрійович
17 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправною бездіяльність зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, Державнрного підприємства «Національні інформаційні системи» щодо ненадання ОСОБА_1 інформаціі? на запит від 04.01.2020 про доступ до публічноі? інформаціі? щодо наявноі? у відповідача фінансовоі? звітності підприємств та щодо неоприлюднення фінансовоі? звітності підприємств на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на офіціи?них веб-саи?тах відповідачів та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
- зобов'язати Міністерство юстиції України, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» надати фінансову звітність підприємств на запит ОСОБА_1 від 04.01.2020 та оприлюднити фінансову звітність підприємств на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на офіціи?них веб-саи?тах відповідачів та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позов мотивовано тим, що відповідачами протиправно обмежено її у доступі до публічної інформації. Позивач зазначає, що фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, а тому відповідно до статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідачі як розпорядники фінансової звітності підприємств, зобов'язані надавати цю публічну інформацію на запит.
Також позивач стверджує, що відповідачі зобов'язані оприлюднювати і регулярно оновлювати цю публічну інформацію на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» звернулися із апеляційними скаргами.
В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В своїх обґрунтуваннях зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не надавалась оцінка порядку оприлюднення публічної інформації з Єдиного державного реєстру та переліку інформації, яка може бути оприлюднена у формі відкритих даних, що свідчить про поверхневий розгляд справи.
Апелянт стверджує щодо відсутності запитуваної інформації у володінні (розпорядженні) Міністерства юстиції України, оскільки Міністерство юстиції України є держателем Єдиного державного реєстру та вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування Єдиного державного реєстру, а Державне підприємство «НАІС» здійснює заходи технічного характеру в роботі Єдиного державного реєстру, а тому відповідачі не можуть бути розпорядниками інформації, якою в силу покладених законодавством повноважень вони не володіють.
В апеляційній скарзі Державне підприємство «Національні інформаційні системи» вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у зв'язку із тим, що воно ухвалене за результатами неповного встановлення фактичних обставин, неналежного дослідження та оцінки доказів, а відтак із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що це призвело до безпідставного покладення на ДП «НАІС» обов'язку вчинення дій, які не належать до повноважень останнього відповідно до законодавства та щодо інформації, яка відсутня у розпорядженні ДП «НАІС».
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2025 та від 21.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від представника позивача до суду 29.09.2025 надійшли відзиви на апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», в яких зазначає, що наказ Міністерства юстиції України від 28.03.016 №897/5, на який посилається апелянт не є законом, а є відомчим нормативно-правовим актом, який має підзаконний характер і не може суперечити актам вищої юридичної сили. Просить суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Також до суду апеляційної інстанції від апелянтів 16.10.2025 та 20.10.2025 надійшли додаткові пояснення.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до Міністерства юстиції України із запитом про доступ до публічної інформації щодо надання фінансової звітності всіх підприємств, яка була подана відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за період з 2018 року по 2020 рік.
Міністерство юстиції України листом надіслало позивачці відповідь на зазначений запит, в якому повідомлено про перенаправлення запиту за належністю до ДП «НАІС» для розгляду в межах компетенції та надання відповіді запитувачу.
Державне підприємство «Національні інформаційні системи» листом від 18.01.2021 №290/13.1-11 повідомило, що до складу інформації з Єдиного державного реєстру, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних на виконання вимог наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2016 №897/5 «Про затвердження Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України», зазначені у зверненні відомості не входять. Зазначено, що у підприємства відсутні підстави для задоволення запиту на публічну інформацію.
Вважаючи, що відповідачі допустили бездіяльність щодо ненадання позивачці інформації на запит від 04.01.2021 та щодо неоприлюднення фінансової звітності підприємств на Єдиному державному реєстрі даних, на офіційних себ-сайтах відповідачів та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції погодився з позивачем, що відповідачем фактично не надано відповідь ОСОБА_1 на запит про інформацію від 04.01.2021.
Колегія суддів не погоджується із таким висновокм суду першої інстанції, виходячи із такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-VІ).
Статтею 1 Закону № 2939-VІ передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VІ).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону № 2939-VІ встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону № 2939-VІ визначений перелік суб'єктів, які належать до розпорядників публічної інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради (частина перша статті 13 Закону № 2939-VІ).
Згідно частини четвертої статті 10-1 Закону № 2939-VІ перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов'язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію- це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Частиною другою статті 19 Закону №2939-VІ визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Досліджуючи обставини цієї справи, суду першочергового необхідно встановити чи є відповідачі розпорядниками публічної інформації, яку запитував позивач у своєму запиті від 04.01.2021.
До позовної заяви позивачкою додано копію запиту датовану 04 січня 2021 року, проте у прохальній частині позовної заяви позивачка вказує на запит від 04 січня 2020 року, що визнається колегією суддів технічною опискою.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 запитувала у Міністерства юстиції України інформацію щодо фінансової звітності всіх підприємств, яка подана відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за період з 2018 року по 2020 рік.
Так, відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 02.07.2014 №228, Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, забезпечує створення, ведення та функціонування Єдиного державного реєстру.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Згідно абзацу першого частини першої статті 11 Закону №996-XIV підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. У разі якщо бухгалтерський облік підприємства ведеться підприємством, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, фінансову звітність підписують керівник підприємства або уповноважена особа, а також керівник підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, або уповноважена ним особа. При цьому відповідальність підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, визначається законом та договором про надання бухгалтерських послуг.
Крім того, статтею 14 Закону №996-XIV визначено чіткий порядок оприлюднення фінансової звітності відповідними підприємствами та передбачено обов'язок підприємства надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Натомість Закон №996-XIV не містить вимог щодо покладення обов'язку на Міністерство юстиції України володіти фінансовою звітністю підприємств.
В позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що Міністерство юстиції України є держателем Єдиного державного реєстру, а технічним адміністратором - визначене Міністерством юстиції України державне унітарне підприємство, віднесене до сфери його управління.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі- Закону №755-IV) до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить, зокрема здійснення повноважень держателя Єдиного державного реєстру; визначення технічного адміністратора.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №755-IV держатель Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - держатель Єдиного державного реєстру) - Міністерство юстиції України, яке вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Виходячи із зазначеного, Міністерством юстиції України виконуються повноваження держателя Єдиного державного ресєтру та внесення відомостей в межах повноважень, а Державне підприємство «Національні інформаційні системи» здійснює заходи технічного характеру в роботі Єдиного державного реєстру.
Водночас відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону №755-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей:
дата запису про взяття на облік, назва та ідентифікаційний код органу державної статистики, в якому юридична особа, її відокремлений підрозділ, відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації, представництво, філія іноземної благодійної організації та фізична особа - підприємець перебуває на обліку, - у день отримання відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення;
дата та номер запису про зняття з обліку юридичної особи, її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації та фізичної особи - підприємця - у день отримання відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
ідентифікаційні коди для їх присвоєння юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, відокремленим підрозділам іноземної неурядової організації, представництву, філії іноземної благодійної організації суб'єктом державної реєстрації - протягом п'яти днів з дня отримання відповідної заявки;
фінансову звітність про господарську діяльність юридичної особи (крім бюджетних установ) у складі балансу і звіту про фінансові результати - протягом місяця з дня її отримання.
Відповідно до пункту 41 частини другої статті 9 Закону №755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: фінансова звітність про господарську діяльність юридичної особи (крім бюджетних установ) у складі балансу і звіту про фінансові результати в електронній формі, отримана з інформаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Згідно частини першої статті 13 Закону №755-IV інформаційна взаємодія між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених цією статтею, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами.
Згідно пункту 9 Порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформаційними системами Державної служби статистики України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28.09.2015 №1834/5/12129 передача відомостей з реєстрів Державної служби статистики України до Єдиного державного реєстру здійснюється автоматично програмними засобами ведення реєстрів Державної служби статистики України невідкладно після завершення опрацювання відомостей у цих реєстрах.
Проаналізувавши вищевказані норми, колегія суддів дійшла висновку, що запитувана інформація на запит від 04.01.2021 не створювалася безпосередньо відповідачами.
Крім того, на виконання пункту 2 постанови КМУ від 21.10.2015 №835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних», Міністерстом юстиції України прийнято анказ від 28.03.2016 №897/5 «Про затвердження Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України», яким визначено вичерпний перелік наборів даних, які міністерство юстиції України зобов'язане оприлюднювати у форматі відкритих даних, зокрема, Єдиного державного реєстру.
При цьому, вищевказаний Перелік інформації не включає інформацію про фінансову звітність всіх підприємств, якм подана відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за період з 2018 по 2020 роки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 9901/925/18 дійшла висновку, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
У постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/27593/21 зазначено, що запитувана інформація повинна бути готовою та доступною, міститься, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 420/16094/21 зазначив, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти. Законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із матеріалів справи вбачається, що Міністерство юстиції України своїм листом надіслало позивачці відповідь на зазначений запит, в якому повідомлено про перенаправлення запиту за належністю до ДП «НАІС» для розгляду в межах компетенції та надання відповіді запитувачу.
Державне підприємство «Національні інформаційні системи» листом від 18.01.2021 №290/13.1-11 повідомило, що до складу інформації з Єдиного державного реєстру, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних на виконання вимог наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2016 №897/5 «Про затвердження Переліку інформації, що підлягає оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядником якої є Міністерство юстиції України», зазначені у зверненні відомості не входять. Зазначено, що у підприємства відсутні підстави для задоволення запиту на публічну інформацію.
Згідно діючих положень Статуту Державного підприємства «Національні інформаційні системи», предметом діяльності є технічне та технологічне створення, запровадження, експлуатація програмно-експлуатаційних комплексів Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.
Таким чином, ДП «Національні інформаційні системи» визначеного технічним адміністратором Єдиного державного реєстру, повноваження якого чітко передбачені підпунктом 16 частини першої статті 1 Закону №755-IV та не включають повноважень щодо надання інформації з вказаного реєстру у будь-які формі, у тому числі у формі відкритих даних з Єдиного державного реєстру на запит.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що Державним підприємством «Національні інформаційні системи» зазначено мотивовану підставу відмови у наданні інформації на запит позивача.
У зв'язку із цим, твердження позивача, що до повноважень технічного адміністратора Єдиного державного реєстру належить надання публічної інформації у формі відкритих даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі на запит та відповідно визначення ДП "НАІС" розпорядником запитуваної інформації є хибними.
Крім того, під час апеляційного розгляду судом встановлено, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовними вимогами, просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання їй інформаціі? на запит від 04.01.2020 про доступ до публічноі? інформаціі?.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 15.04.2021 у справі N 9901/104/20, від 01.09.2022 у справі №990/46/22, від 31.08.2023 у справі №990/75/23 та від 14.03.2024 у справі №240/25193/23 неодноразово наголошувала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Отож бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб'єкт повинен був вчинити, проте не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.
Проаналізувавши правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачачи, суд дійшов висновку, що Міністерством юстиції України, Державним підприємством «Національні інформаційні системи» не допущено бездіяльності, оскільки за результатом розгляду поданого запиту від 04.01.2020, відповідачами здійснено перенаправлення запиту за належністю, а також надано мотивовану відмову у наданні інформації на запит позивачки.
ОСОБА_1 не надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів на підтвердження своїх тверджень щодо бездіяльності відповідачів.
Щодо позовної вимоги зобов'язати Міністерство юстиції України, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» оприлюднити фінансову звітність підприємств на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на офіціи?них веб-саи?тах відповідачів та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, колегія суддів зазначає, що в мотивувальній частині судового рішення суду першої інстанції відсутня оцінка аргументам позивача та відповідачів в цій частині вимог, а також мотиви, з яких суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Вказані обставини свідчать про прийняття судом рішення без розгляду позовних вимог в цілому.
В позовній заяві позивачка зазначила, що відповідачі як розпорядники фінансової звітності підприємств, зобов'язані оприлюднювати і регулярно оновлювати цю публічну інформацію на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що відповідачі не являються розпорядниками вищевказаної інформації, а тому вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В даному випадку, відповідачі, коли відмовили у задоволенні інформаційного запиту позивачки, не порушили права останньої на доступ до публічної інформації.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не надав оцінку вищевказаним обставинам. З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно змісту статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Отже, апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» підлягають задоволенню, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року - скасуванню.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» - задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі №640/2522/21 - скасувати, та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді О.В.Карпушова
В.Ю.Ключкович