Справа № 580/5933/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
17 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,
У травні 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2025 року №UA100000/2025/000015/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатом декларування відповідач, розцінив, як такі, що не дають можливості перевірити складові митної вартості. 17.02.2025 Київською митницею за результатом опрацювання отриманих документів прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2025/000015/2 з визначенням вартості товару у сумі 26109,95 доларів США через відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Позивач стверджує, що додатково надані документи містять відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару за прямим методом з урахуванням визначених умов поставки, зокрема: згідно п. 1.1. Контракту, специфікації №1 від 05.12.2024 до Контракту, інвойсу від 10.12.2024 №0047 умовами поставки CIF, тому витрати на страхування та транспортування товару, до порту Констанса, Румунія вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару) у зв'язку із чим не додаються під час визначення митної вартості товару. Відповідачу надані документи: коносамент від 27.01.2025 №247834390; CMR від 03.02.2025 №2870, договір транспортного експедирування від 16.01.2025 №1601/25-01 між ТОВ «ФОРМАГ» (Експедитор) та позивачем, довідку про транспортні витрати від 06.02.2025 №284, видану ТОВ «ФОРМАГ», відповідно до якої загальна вартість транспортних витрат транспортування вантажу до кордону України (м/п Орлівка) складає 115 498 грн та 68 826,66 грн, загалом - 184 324,66 грн. Загальна вартість товару за Контрактом становить - 344 846,70 грн (8250 доларів США) - входять витрати доставки Товару до порту Констанца (Румунія).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/5933/25 від 18.09.2025; ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування індивідуального акта; здійснити розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року та від 11 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, 14.02.2025 на митний пост «Київ-центральний» доставлений товар та подана до митного оформлення Київській митниці митна декларація від 14.02.2025 №25UA100160040914U3. Декларантом ФОП ОСОБА_2 в інтересах ФОП ОСОБА_1 , було подано до Київської митниці електронну митну декларацію №UA25100160040914U3, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: резервуари та аналогічні ємності з чорних металів, місткістю понад 300 л, для твердих речовин. Митну вартість товару у розмірі 12 659,72 доларів США позивачем задекларовано за основним методом (ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).
Згідно поданої позивачем декларації 25UA100160040914U3 вартість товару за контрактом становить - 344 846,70 грн (8 250 доларів США), складові митної вартості нараховані до ціни договору -184 324,66 грн транспортні витрати, митна вартість 529 171,36 грн = (184 324,66 грн + 344 846,7 грн).
Між TOB "RETAJ FOR ADVANCE INDUSTRIES COMPANY" - перша сторона та - Друга сторона Фізична особа-підприємець та/або Покупець було укладено Контракт №JOR-UA-00101/1 від 5 грудня 2024 (далі - Контракт), відповідно до специфікації покупець купує елеватор бувший у користуванні у некомплектному стані в розібраному вигляді (перелік частин в інвойсі №0047) - вантаж поставляється на умовах CIF KONSTANTA ІНКОТЕРМС 2020. Згідно п. 2.1. Контракту загальна сума Контракту становить вісім тисяч двісті п'ятдесят доларів США (8250 USD). Положеннями п 2.2. Контракту визначено, що всі витрати по митному очищенню Товарів в Україні (мит, податків та інших зборів, а також витрат на виконання митних формальностей, що підлягають оплаті при імпорті Товару), перевантаження його в порту Констанца та транспортування в Україну несе Покупець. Приписами п.п. 2.3.2. п. 2.3. Контракту визначено покупець сплачує договірну продажну ціну продавцю в установленому далі порядку: Оплата на рахунок продавця - 100% суми Контракту протягом наступних 45 днів з моменту отримання товару. Згідно з п. 2.3.2 Контракту №JOR-UA00101/1 продавець несе витрати на доставку до порту KONSTANTA (Румунія) за умови що Покупець повертає продавцю зазначену та узгоджену суму (5550 дол. США).
Позивачем отримано від ТОВ "RETAJ FOR ADVANCE INDUSTRIES COMPANY" (Йорданія) commercial invoice №0047 від 10.12.2024 на загальну суму 8 250 доларів. Товар, постачальником якого згідно контракту із Позивачем було ТОВ "RETAJ FOR ADVANCE INDUSTRIES COMPANY", доставлялося експедитором по території за межами за межами України - Gulf Excellence Trading CO. Транспортування відбувалося морським транспортом судом до порту м. Констанца "Maersk A/S (Данія). Далі Товар було доставлено до місця визначеного Покупцем по території України, транспортною компанією ТОВ "КАТРОМ" експедитором доставки було ТОВ "ФОРМАГ" на підставі договору із позивачем №1601/25-01 від 16.01.2025. Згідно з п. 2.3.2 Контракту №JOR-UA00101/1 продавець несе витрати на доставку до порту KONSTANTA (Румунія) за умови, що покупець повертає продавцю зазначену та узгоджену суму (5550 дол. США).
У повідомленні від 14.02.2025 відповідачем зазначено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. В інвойсі від 10.12.2024 №0047 не відображена вартість фрахту та інших витрат пов'язаних з переміщенням товару до місця призначення. Банківські платіжні документи щодо визначеної суми (5550 дол. США) до митного оформлення не надані. Також не надані до митного оформлення страхові документи, та документи, що містять відомості про вартість страхування - складові митної вартості як страхування, витрати на транспортування, до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку/зберігання товарів пов'язані з їх транспортуванням, не визначено кількісно та не підтверджено документально. Відповідно декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF - KONSTANTA всіх витрат, пов'язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення.
Для підтвердження вартості перевезення оцінюваної партії товарів декларантом надані: коносамент від 27.01.2025 №247834390; CMR від 03.02.2025 №2870, де перевізником зазначений ТОВ «КАТРОМ», договір транспортного експедирування від 16.01.2025 №1601/25-01 між ТОВ «ФОРМАГ» та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт); довідку про транспортні витрати від 06.02.2025 №284 видану ТОВ «ФОРМАГ». У відповідь на запит митниці щодо додаткових документів декларантом було надано листом вих. №14/02-1 від 14.02.2025 повідомлено про надання митному органу технічної документації, договору на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 03.01.2022 №UA015202, додаток до договору №JOR-UA00101/1 від 11.01.2025, договору про надання послуг від 01.02.2025 №010225, довідку про вартість транспортних витрат №284 від 06.02.2025, повідомлено, що інших додаткових документів не було можливості з причин їх відсутності.
Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 п. 2.1. Договору транспортного експедирування від 16.01.2025 № 1601/25-01 експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, аеропортами, вантажами і мультимодальними терміналами, складами, залізничними станціями, судноплавними компаніями/її агентами складами, залізничими станціями, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами та нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за Договором.
Відповідно до умов договору на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 03.01.2022 №U4015202 (далі - Договір №UA015202), укладеного між MAERSK A/S (Данія) та ТОВ «Форвардинг» передбачено: перевізник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплатити фрахт, супутні витрати по перевезенню, зокрема по завантаженню та розвантаженню, стивідорні вктрати (п. 4.5); замовник сплачує Перевізнику демередж/детешн - додаткову плату за простій та понаднормове використання контейнерів у відповідності з тарифами Перевізника (п. 6.3. 1); у разі затримання Замовником контейнерів Перевізника понад даний час, замовник зобов'язується внести плату за затримку контейнерів понад установлений період ( л.6.4.4); якщо інше не передбачено письмовою згодою Перевізника, замовник зобов'язується здійснювати попередню оплату за послуги, надані згідно з п.л. 2.2, 4.5, 6.3 у дол США у розмірі 100 % від суми виставленого рахунку (п. 5.1). Відповідно до умов договору транспортного - експедирування від 16.01.2025 №1601/25 (далі - Договір №1601/25), укладеного між ФОП « ОСОБА_1 » та ТОВ «Формаг»: клієнт надає експедитору заявку на надання транспортно-експедиційних послуг не менше чим за 5 робочих днів до заявленої дати до готовності до відвантаження (п. 3.1); заявка має містити, зокрема маршрут перевезення, основні характеристики товару, вагу, найменування, опис товару вантажоодержувача та вантажовідправника, узгоджену вартість послуг (без врахування демередж та детешн) та умови оплати таких послуг (п. 3.2); оплата послуг здійснюється на підставі 100 % переоплати на підставі виставленого Експедитором рахунку (п. 4.1); за прострочення оплати рахунку Експедитора, Клієнт оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (т. 4.4). 1) Декларантом до митого оформлення не подано заявку на надання транспортно-експедиційних послуг, що передбачено Договором №1601/25.
За наслідками розгляду поданих документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 17 лютого 2025 року № UA100000/2025/000015/2.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції вказав, що встановлені обставини та оцінені докази підтверджують правомірність дій митного органу щодо повідомлення про надання документів, що під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів працівників Київської митниці щодо помилковості (неправильності) заявленої позивачем митної вартості вантажу, та, як наслідок, коригування митної вартості з прийняттям правомірного, логічного, мотивованого, обґрунтованого рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2025 року № UA100000/2025/000015/2, яке не належить скасовувати, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).
За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не визнана митним органом у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості та містять розбіжності, які наведені у повідомленнях митниці.
Зазначені обставини не дали можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів.
Так, відповідач вказав, що відповідно до п. 1.1 контракту від 05.12.2024 № JOR-UA00101/1 Продавець продає, а Покупець купує на умовах поставки CIF - KONSTANTA (Incoterms-2010) відповідно до кількості і цін, вказаних в інвойсі від 10.12.2024 № 0047.
Відповідно до п. 3.2 Контракту визначено що товари постачаються на умовах FOB - KONSTANTA (Incoterms-2010).
В інвойсі від 10.12.2024 № 0047 умови поставки визначені як CIF - KONSTANTA. Вказана розбіжність впливає на розмір складових митної вартості, зокрема витрат на транспортування до кордону України.
У даній частині тверджень судова колегія враховує, що договір № UA015202 від 03.01.2022 р. не стосувався спірної митної поставки товару.
З матеріалів справи встановлено, що поставка позивачу відповідного товару відбувалась на умовах CIF, що підтверджується п. 1.1. Контракту, специфікацією № 1 від 05.12.2024 до вказаного Контракту, інвойсом № 0047 від 10.12.2024, відповідно до яких умовами поставки товару визначено CIF Констанца, Румунія.
Також відповідач вказав, що для підтвердження вартості перевезення оцінюваної партії товарів декларантом надано: коносамент від 27.01.2025 № 247834390; CMR від 03.02.2025 № 2870, де перевізником зазначений ТОВ «КАТРОМ», договір транспортного експедирування від 16.01.2025 №1601/25-01 між ТОВ «ФОРМАГ» (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт); довідку про транспортні витрати від 06.02.2025 № 284 видану ТОВ «ФОРМАГ». Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Разом з тим, документів, які видані суб'єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування та передбачені Наказом № 599, до митного органу не надано.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до «Правил заповнення декларації митної вартості» затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 №3599, та для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін. суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Відповідно до ч.ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Отже, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактура або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до положень Графи 20 Розділу ІІІ Правил № 599, документи про вартість перевезення видаються виконавцем договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у відповідності до положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" є експедитор. При цьому правилами не передбачено обов'язку декларанта підтверджувати вартість перевезення на підставі документів, виданих суб'єктами господарювання, які безпосередньо здійснювали перевезення, тобто від перевізників.
Таким чином, довідка про транспортні витрати є достатнім документом для підтвердження вартості послуг транспортування товарів.
При цьому, надані митному органу документи щодо вартості транспортних послуг, не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості чи ознак підробки та містили усі відомості, що підтверджують числові значення вартості транспортних витрат.
У контексті означеного судова колегія враховує, що Верховний Суд в постанові від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18 виснував, що митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення імпортованих товарів.
Відповідач також вказав, що в інвойсі від 10.12.2024 № 0047 не відображена вартість фрахту та інших витрат пов'язаних з переміщенням товару до місця призначення. П. 2.3.2 Контракту № JOR-UA00101/1 визначено, що продавець несе витрати на доставку до порту KONSTANTA (Румунія) за умови, що Покупець повертає продавцю зазначену та узгоджену суму (5550 дол. США). Банківські платіжні документи щодо визначеної суми (5550 дол. США) до митного оформлення не надані.
У даній частині тверджень колегія суддів зазначає, що основні документи для підтвердження митної вартості визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, подання яких є обов'язком декларанта. До таких документів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Водночас, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Водночас, апеляційний суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати за товар не стосуються ціни та митної вартості.
Колегія суддів зауважує, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16.
Також відповідач вказав про те, що позивачем не надані до митного оформлення страхові документи, та документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судова колегія враховує, що згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 термін CIF (вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
Таким чином, узгодивши умови поставки товару СIF, згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, сторони встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару.
Підсумовуючи наведене відповідач дійшов висновку про те, що такі складові митної вартості як страхування, витрати на транспортування, до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку/зберігання товарів пов'язані з їх транспортуванням, не визначено кількісно та не підтверджено документально; декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF - KONSTANTA всіх витрат, пов'язаних з транспортуванням товарів до названого місця призначення.
Враховуючи зазначене та керуючись положеннями частинами 2, 3 статті 53 та частини 5 статті 54 Кодексу, декларанту запропоновано надати до митного органу додаткові документи.
Наведене свідчить про те, що виявлені вище недоліки митної декларації від 14 лютого 2025 року №25UA100160040914U3 слугували лише підставою витребування у позивача додаткових документів.
Спірне рішення також містить перелік документів, що додатково надано позивачем 14 лютого 2025 року, а саме: технічну документацію, договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 03.01.2022 №UA015202, додаток до договору № JOR-UA00101/1 від 11.01.2025, договір про надання послуг від 01.02.2025 №010225, укладений між ФОП « ОСОБА_1 та ФОП « ОСОБА_3 ».
Оцінка наведеним документам, зауваження до їх комплектності чи змісту у спірному рішення відсутні.
Судова колегія зауважує, що відповідач не навів підстав свого рішення про коригування митної вартості товару, оскільки зазначив: «з технічних причин, продовження гр. 33 рішення буде надіслано додатково електронним повідомленням».
Відповідне додаткове електронне повідомлення у матеріалах справи відсутнє.
Частиною 1, 2 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Так, положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
З огляду на те, що будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують недотримання позивачем правил визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України, що призвели до необхідності її коригування відповідачем не наведено, таким чином спірне рішення від 17.02.2025 № UA100000/2025/000015/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а також фактичні обставини, встановлені судовою колегією, спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 такою, що підлягає задоволенню та вбачає правові підстави для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 3, 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 6 056,00 гривень.
Керуючись статтями 308, 309, 311, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 17 лютого 2025 року № UA100000/2025/000015/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на корить фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 гривень (шість тисяч п'ятдесят шість гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
О.М. Кузьмишина