П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 513/1339/25
Перша інстанція: суддя Рязанова К.Ю.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 13.01.2026 у справі № 513/1339/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника полковника ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення №R95862 від 27 вересня 2025 року за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, -
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову № R95862 від 27 вересня 2025 року, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , (надалі Позивач) прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого в АДРЕСА_1 , (надалі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з метою з'ясування питання про оновлення оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Під час з'ясування обставин невідомим Позивачу працівником ІНФОРМАЦІЯ_4 , в приміщені одного з кабінетів, було висловлене питання чому Позивач потрапив у розшук та не з'явився на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач пояснив, що він добровільно прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_4 , та повісток не отримував. Позивачу було пояснено, що для того аби його зняти з бази розшуку ТЦК та СП, необхідно написати заяву про згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності, а після чого його знімуть з розшуку. Так як Позивачу було повідомлено про відсутність інших варіантів, Позивач погодився та під диктовку працівника ІНФОРМАЦІЯ_4 написав власноруч заяву про не оспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Після чого Позивача відпустили до дому збирати документи, які дають підстави для оновлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. 03 жовтня 2025 року позивач по мобільному телефону був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Явившись до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Позивачу була вручена копія адміністративної постанови №R95862 від 27 вересня 2025 року, складена відносно нього за ч.3 ст.210-1 КУпАП України, тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 , відповідно до змісту якої, Позивач нібито не уточнив дані до 16 липня 2024 року, встановлений абзацом сьомим частини 3, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За вказане адміністративне правопорушення на Позивача був накладений адміністративний штраф у розмірі 17000 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, Позивач звернувся до адвоката, та 09 жовтня 2025 року уклав договір №77, про надання правничої допомоги, з метою оскарження незаконних дій посадової особи яка склала вищезазначену постанову №R95862 від 27 вересня 2025 року. Враховуючи те, що Позивач отримав адміністративну постанову №R95862 від 27 вересня 2025 року складену у його відсутність, 03 жовтня 2025 року, вважає що Позивач пропустив строк для оскарження з поважної причини, та він спливає у даному випадку 13 жовтня 2025 року. Вказана адміністративна постанова відповідача є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при розгляді справи не з'ясовані усі обставини по справі, що мали значення для прийняття обґрунтованого рішення при винесенні цієї постанови, а також порушені норми Закону. Позивач вважає що, у постанові Відповідачем зазначені недостовірні данні, які ніким не перевірені так як він у 2024 році, не одноразово викликався у квітні та травні до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де надавав свої данні. (Це підтверджується копіями повісток про виклик від 30 квітня 2024 року та 24 травня 2024 року, які додаються). У вказаний же час, а саме 24 травня 2025 року у військовому квітку позивача, серії НОМЕР_1 була здійснена відмітка номеру в реєстрі «Оберіг» та вклеєний штрих код із вищевказаним, номером.
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року витребувано у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 для огляду у судовому засіданні журнал реєстрації відвідувачів у 2024 році за квітень - червень або належним чином засвідчені копії сторінок журналу з реєстрацією за квітень - червень 2024 року у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_6 належним чином засвідчені копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення №R9562 винесену 27 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 , 22 листопада 1978 року, ронкпп НОМЕР_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують вручення ОСОБА_1 постанови від 27 вересня 2025 року №R9562, належним чином засвідчену копію наказу яким ОСОБА_2 уповноважено на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
18 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку від тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, обґрунтовуючи його тим, що з 30 жовтня 1998 року позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Сарата), військово-облікова спеціальність 203 550А, I категорії обліку, військове звання - сержант. Згідно з облікової картки із витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , свої облікові дані не уточнював ні через центр надання адміністративних послуг, ні через електронний кабінет призовника військовозобов'язаного, резервіста, ні через територіальний центр комплектування та соціальної підтримки до 24 вересня 2025 року. Отже, підтвердженням свідомої бездіяльності позивача про невиконання положень Закону не уточнив протягом 60 днів, тобто з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов'язаного, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що свідчить сторінка 2 витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (уточнення облікових даних ОСОБА_4 - звірка даних при особистої явці лише 24 вересня 2025 року).
Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про знесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів :в'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за явності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електрону адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). Тобто, законодавчим органом влади встановлено чіткий строк для надання можливості щодо виконання громадянами свого конституційного пов'язку - уточнення облікових даним в період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року. Незважаючи на визначені законодавством обов'язки, Позивач, являючись військовозобов'язаним протягом передбаченого законодавством періоду та після не здійснив уточнення облікових даних, за результатами чого, 24 вересня 2025 року уповноваженою особою, в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_7 (Сарата), повідомлено позивачу про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , 24 вересня 2025 року особисто подав заяву до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не оспорює допущені ним правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та надав згоду на розгляд справи у його відсутності, де поставив особистий підпис. Заява позивача була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 7205/1254 від 24 вересня 2025 року. У зв'язку з чим, Протокол на позивача не складався за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3, ст. 210-1 КУпАП у відповідності до абз.7, ст, 258 КУпАП.
12 січня 2026 року на електронну адресу суду від представника позивача адвоката Реу Р.В. надійшли письмові пояснення на відзив по адміністративній справі, відповідно до яких, представник зазначає про те, що твердження відповідача про неприбуття у 2024 році, позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого в АДРЕСА_1 , для оновлення даних, то це не відповідає дійсності так як це підтверджується наданими до позивної заяви повістками про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , від 30 квітня 2024 року та 24 травня 2024 року. Також прибуття позивача у 2024 року у ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджується наявним вклеєним у військовий квіток роздрукованим номером в реєстрі «Оберіг» та наявною печаткою у військовому квітку. Лише несвоєчасне внесення службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_9 інформації про оновлення даних до Єдиного державного реєстру призовників та військовозобов'язаних, не є підставою для ствердження про несвоєчасне оновлення даних Позивачем. Вважає що в Єдиному державному реєстрі призовників та військовозобов'язаних не були оновлені данні позивача з причини не дбалого виконання своїх службових обов'язків посадовою особою, відповідальною за внесення інформації до реєстру. Ствердження відповідача у відзиві на позивну заяву про бездіяльність позивача та не виконання положень Закону, щодо не уточнення даних протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, з посиланням на 2 сторінку витягу з Єдиного державного реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (а саме уточнення облікових даних ОСОБА_4 ) - взагалі не зрозуміла Позивачу, саме до чого у даній справі вказана особа.
Щодо припущення керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , про зловживання представником. Щодо твердження відповідача у відзиві на позивну заяву, про те що позивач особисто подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про те, що не оспорює допущені ним правопорушення та надав згоду на розгляд адміністративної справи у його відсутності, де поставив особистий підпис, позивач зазначає, що дійсно писав вищевказану заяву, але він її писав під диктовку працівника ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто під психологічним тиском, він залякав позивача про те, що його підвезуть служить у військову частину без проходження ВЛК якщо він не напише вказану заяву. У даному випадку у позивача, який знаходився на закритої території ІНФОРМАЦІЯ_5 , розуміючи можливі наслідки, побоюючись за своє майбутнє, написав не добровільно цю заяву а під тиском. Позивач вважає, що адміністративна постанова була складена з порушення його прав, та з порушення вимог Закону, а в основу звинувачень покладені недостовірні данні які суперечать виписаними повістками про його виклик у 2024 році до ІНФОРМАЦІЯ_2 , куди він не одноразово з'являвся. 3 таких підстав, позивач у повному обсязі підтримує свої позивні вимоги та просить їх задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Саратський районний суд Одеської області рішенням від 13.01.2026 у справі № 513/1339/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, мали уточнити свої персональні дані з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно). В свою чергу, датою уточнення даних позивачем в позові зазначено 24 травня 2025 року.
У зв'язку із чим суд відхилив доводи представника позивача щодо своєчасного оновлення даних, оскільки держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Дослідивши обставини, викладені у постанові про адміністративне правопорушення, наявні у матеріалах справи докази, суд виснував, що наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, була доведена, а оскаржувана постанова є правомірною. За таких обставин, суд констатував, що у задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, та не надав будь яку- оцінку, доказам які були додані до позовної заяви, а саме: копіям повісток про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.04.2024 та 24.05.2024, як підтвердження того що позивач з?являвся у вказані в повістках про виклик дні до першого відділу.
- інші доводи відтворюють зміст позовної заяви.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , полковником ОСОБА_2 27 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено постанову R95862 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.
В матеріалах справи містяться повістки № 290 та № 333 на ім'я ОСОБА_1 про виклик його до 12:00 годину 30 квітня 2024 року, на 10:00 годину 24 травня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копія військового квитка серії НОМЕР_3 виданий на ім'я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 20 травня 1997 року.
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_5 № 299 від 26 жовтня 2025 року, тимчасове виконання обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 покладено на заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальника мобілізаційного відділення цього самого центру підполковника ОСОБА_6 . Підстава: розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 від 26 жовтня 2025 року №2393/С/1/26426.
Згідно Витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_5 № 240 від 28 серпня 2025 року полковника ОСОБА_2 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 тимчасово допущено до виконання обов'язків за вакантною посадою начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 , вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків з посадовим окладом 6060 гривень на місяць (31 т.р.).
Актом про пожежу від 22 червня 2025 року зафіксовано факт пожежі будівлі ІНФОРМАЦІЯ_14 , після влучання. Пожежу виявлено 22 червня 2025 року о 04 годині 02 хвилини. Пожежу ліквідовано 22 червня 2025 року о 05 годині 48 хвилин.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24 вересня 2025 року на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 не оспорює допущеного ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно довідки від 18 червня 2025 року до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 886086 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 має третю групу інвалідності.
24 вересня 2025 року направленням № 4983650, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 був направлений для проходження ВЛК у КНП «Саратська центральна лікарня» для визначення придатності до військової служби.
Згідно облікової картки НОМЕР_5 до військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 стоїть на обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 (Сарата). Тим підкартотеки: підлягають призову на військову службу під час мобілізації порушник ВО з 27 вересня 2025 року. 24 жовтня 1998 року на підставі наказу МОУ № 1088 звільнений в запас. В графі судимість: номер справи F3292286 з 28 вересня 2025 року по статті 210-1 КУпАП. Номер справи F3267371 з 24 вересня 2025 року по статті 210-1 КУпАП, розмір штрафу 17000,00 грн.
Судом також було досліджено Витяг із номенклатури ІНФОРМАЦІЯ_1 на 2024 рік.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч.1ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Заст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п.1 ч.1ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Заст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок).
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі по тексту - Закон № 3543-XII).
Згідно ст.1 Закону №3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (який набрав чинності 18 травня 2024 року) під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року №2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, мали уточнити свої персональні дані з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно).
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Матеріалами справи встановлено, що згідно довідки від 18 червня 2025 року до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 886086 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 має третю групу інвалідності, також 24 вересня 2025 року направленням № 4983650, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 був направлений для проходження ВЛК у КНП «Саратська центральна лікарня» для визначення придатності до військової служби.
Згідно облікової картки НОМЕР_5 до військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 стоїть на обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 (Сарата). Тим підкартотеки: підлягають призову на військову службу під час мобілізації порушник ВО з 27 вересня 2025 року. 24 жовтня 1998 року на підставі наказу МОУ № 1088 звільнений в запас. В графі судимість: номер справи F3292286 з 28 вересня 2025 року по статті 210-1 КУпАП. Номер справи F3267371 з 24 вересня 2025 року по статті 210-1 КУпАП, розмір штрафу 17000,00 грн.
Датою уточнення даних позивачем в позові зазначено 24 травня 2025 року.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції доцільно відхилив доводи представника позивача щодо своєчасного оновлення даних, оскільки держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
За таких обставин, колегія суддів, як і суд першої інстанції, висновує про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, була доведена, а оскаржувана постанова є правомірною.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не врахував, не взяв до уваги та не надав будь-яку оцінку, доказам які були додані до позовної заяви а саме: копіям повісток про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.04.2024 та 24.05.2024, як підтвердження того що позивач з?являвся у вказані в повістках про виклик дні до першого відділу.
Апеляційний суд не бере до уваги вказані доводи з огляду на те, що останні не слугують підтвердженням виконання обов'язку позивачем з уточнення своїх персональних даних відповідно вимогам приписів Закону України № 3633-IX.
Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 13.01.2026 у справі № 513/1339/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк