П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26656/24
Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 420/26656/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2023 по 02.09.2023 включно;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2023 по 02.09.2023 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 11.04.2012 по 01.03.2023 позивач проходив військову службу у військових частинах Національної гвардії України, у тому числі з 23.04.2015 по 01.03.2023 - у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується військовим квитком послужним списком. В період часу з 01.10.2014 по 16.11.2014, з 11.05.2015 по 12.07.2015, з 30.05.2016 по 07.08.2016, з 05.10.2016 по 08.12.2016, з 19.01.2017 по 15.03.2017, з 06.08.2017 по 06.10.2017, з 03.01.2019 по 10.04.2019, з 02.06.2022 по 18.06.2022 позивач безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача від 01.03.2023 №62, майстра-сержанта, остання посада офіцер (кулеметник) бронегрупи групи спеціального призначення (бойового матеріально-технічного забезпечення) окремого загону спеціального призначення звільнено у відставку за підпунктом “б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №420/10892/23 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку Бойко отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористанні 126 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми. На виконання вказаного рішення суду, 23 листопада 2023 року на особистий рахунок позивача Військовою частиною НОМЕР_1 перераховано 14375,77грн. індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016-28.02.2018. Після тривалого листування, оскарження дій державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням рішення суду, 07 серпня 2024 року на виконання ухвал Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2024, 27.06.2024 про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) перерахувало ОСОБА_1 63 517, 98 грн. ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено нарахування та виплату на особистий рахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №420/10892/23 в загальній сумі 77 893, 75 грн.=(14375, 77 грн + 63 517, 98 грн.). 13 серпня 2024 року позивач звернувся до НОМЕР_2 прикордонного загону з вимогою щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Станом на день подачі позову відповіді на звернення не надходило.
30.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволені позовних вимог та зазначає, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2023 № 62 (по стройовій частині) позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Також, вказаним наказом, серед іншого, було передбачено виплатити позивачу премію за особистий внесок у загальні результати служби. Тобто розрахунок грошового забезпечення при звільненні позивача військова частина здійснила в повному обсязі. Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2023 № 62 про виключення позивача зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення без проведення з ним усіх необхідних розрахунків позивачем при розгляді цієї справи та взагалі не оскаржується та не оскаржувався раніше, а також те, що з рапортом (заявою) з приводу не виключення її зі списків особового складу частини позивач не звертався, таким чином позивач погодився на проведення з ним неповного розрахунку при виключенні зі списків особового складу військової частини, що, в свою чергу, виключає неправомірність дій військової частини.
Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10.11.2025 у справі № 420/26656/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) у вигляді не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2023 по 02.09.2023.
Стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2023 по 02.09.2023 включно у розмірі 383517(триста вісімдесят три тисячі п'ятсот сімнадцять)грн. 95коп. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 2073,07 грн. (126457,50 грн.: 61 день).
Під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд врахував межі позовних вимог ОСОБА_1 (з 02.03.2023року по 02.09.2023 року), що становить 185 календарних днів.
Таким чином, суд першої інстанції виснував, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період (період, який просить позивач) складає 383517,95грн. (2073,07 грн. х 185 календарні дні).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Військової частини НОМЕР_3 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин принципи справедливості та пропорційності, адже прийняте рішення без застосування даних принципів передбачає формальний підхід до вирішення такого трудового спору, що допустив стягнення з військової частини очевидно неспівмірної суми;
- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , в період з 11.04.2012 року по 01.03.2023 року проходив військову службу у військових частинах Національної гвардії України, у тому числі з 23.04.2015 по 01.03.2023 - у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2023 року №62 ОСОБА_1 припинено контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.21).
У наказі, зокрема, зазначено:
“Щорічну основну відпустку за 2022 рік використав повністю. Щорічну основну відпустку за 2023 рік у кількості 35 календарних днів не використав.
Згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС від 15.03.2018 № 200, виплатити грошову компенсацію за невикористані 35 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік
Допомога для оздоровлення за 2023 рік передбачена Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 № 200, виплачувалась.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік передбачена Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 № 200, виплачувалась.
Додаткова відпустка із збереженням заробітної 14 календарних днів на рік, передбачена Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2023 рік не надавалась. Виплатити грошову компенсацію за невикористані 126 календарних днів додаткової відпустки за період з 2015 року по 2023 рік, передбачену Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій.
Відповідно до розпорядження командира Національної гвардії України від 10.02.2023 №Р-16 “Про грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України» виплатити премію за 01 березня 2023 року в повному обсязі.
Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військово служби, передбачену Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Вислуга років станом на 01.03.2023 становить:
календарному обчисленні - 10 років 09 місяців 13 днів;
у пільговому обчисленні - 16 років 09 місяців 02 дні;
у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 05 років
11 місяців 19 днів».
Позивач не погоджуючись з порядком обчислення суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №420/10892/23:
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати;
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку Бойко отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми;
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористанні 126 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплаченої суми.
На виконання вказаного рішення суду 23 листопада 2023 року на особистий рахунок позивача Військовою частиною НОМЕР_1 перераховано 14375,77 грн. індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016-28.02.2018 років (а.с.46).
07.08.2024 року на виконання рішення суду №420/10892/23 на особистий рахунок позивача перераховано 63517,98 грн. індексації грошового забезпечення (а.с.47).
Позивач зазначає, що станом на день подачі позову відповідь на заяву на його адресу не надходила та вважає, що оскільки в день його звільнення належна сума індексації грошового забезпечення виплачена не була, остаточний розрахунок проведено 07.08.2024 року, то відповідачем затримано розрахунок при його звільненні, що є протиправним.
Вважаючи, що повний розрахунок відповідачем було проведено із порушенням встановлених строків, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із ст.117 КЗпП України (в редакції, чинній до 18 липня 2022 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Суд звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні з військової служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України.
Висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 05.03.2021 у справі №120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 13.10.2021 у справі №580/1790/20, від 21.10.2021 року у справі №640/14764/20, від 26.01.2022 у справі №240/12167/20 та інших.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-1Х стаття 117 була викладена у новій редакції.
Відповідно до ст.117 КЗпП України (в чинній з 19.07.2022 року редакції) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Також у цій постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).
Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливу відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця. Відшкодування ж передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Середній заробіток визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки №23 від 20.03.2023 про грошове забезпечення та інші види виплат за період з 1 січня 2018 року по 01 березня 2023 року Національної гвардії України, розмір грошового забезпечення позивача становить: за січень 2023 року - 14175,00 грн., за лютий 2023 року - 112282,50 грн (а.с.26).
Таким чином, загальна сума грошового забезпечення за січень, лютий 2023 року становить 126457,50 грн. (14175,00 грн. + 112282,50 грн.).
Сукупна кількість календарних днів за цей період - 61.
Тому середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 2073,07 грн. (126457,50 грн.: 61 день).
Під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, необхідно врахувати межі позовних вимог ОСОБА_1 (з 02.03.2023 по 02.09.2023), що становить 185 календарних днів.
Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період (період, який просить позивач) складає 383 517,95грн. (2073,07 грн. х 185 календарні дні).
При цьому, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 щодо неможливості застосування до спірних сум (після 19.02.2022) принципу співмірності.
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові ВП ВС від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.
Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне застосувати в межах цієї справи критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
Апеляційним судом встановлено, що при виключенні зі списків військової частини, розмір належних позивачеві при звільненні виплат, які були виплачені, складали 511 354,67 грн.
Натомість, на думку колегії суддів, позивач на день виключення зі списків особового складу частини мав отримати грошове забезпечення, яке б включало в себе частину невиплаченого грошового забезпечення в сумі 77 893,75 грн., яка була виплачена на виконання судового рішення по справі № 420/10892/23, тобто мало бути виплачено 589 248,42 грн. (77 893,75 грн + 511 354,67 грн).
Відсоткове співвідношення спірної суми у даній справі до загальної суми виплати розраховується, виходячи з наступного розрахунку:
(77 893,75 х 100% / 589 248,42 = 13,21%).
Виходячи з принципу пропорційності, колегія суддів вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача здійснити обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку таким чином:
185 днів х 2073,07 грн = 383 517,95 грн х 13,21% = 50 662,72 грн, що становить 13,21% суми виплати, яка мала бути нарахована на день звільнення зі служби.
Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.03.2023 по 02.09.2023 включно, з урахуванням пропорційного розрахунку від розміру усіх належних звільненому працівникові сум у розмірі 50 662,72 грн.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте визначаючи розмір відшкодування за період з 02.03.2023 по 02.09.2023, судом не було застосовано принципи розумності, справедливості та пропорційності, чим не забезпечено справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, однак допустив понесення відповідачем несправедливих і непропорційних майнових втрат.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження в ході апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставами для скасування судового рішення.
Згідно з ч.4 ст.317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або ж зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи та надав їм юридичну оцінку по суті справи, однак дійшов помилкових висновків в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що є підставою для зміни резолютивної частини рішення.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 420/26656/24 - змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини в новій редакції:
«Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2023 по 02.09.2023 включно у розмірі 50 662,72 (п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят дві) грн 72 коп. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.»
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 420/26656/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк