П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18843/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2026 року (суддя Тарасишина О.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 02.02.2026) про прийняття звіту про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною дії щодо непроведення індексації пенсії,-
17.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2022 року у розмірі 1,14, з 01.03.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022 року у розмірі 1,14 з 01.03.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду 29.01.2025 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення суду, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом тридцяти днів з дати набрання чинності цією ухвалою подати суду звіт про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №420/22311/24.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 відмовлено у прийнятті звіту Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 року по справі №420/18843/24.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області встановлено новий строк для подання звіту - протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 відмовлено у прийнятті звіту Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 року по справі №420/18843/24.
Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області встановлено новий строк для подання звіту - протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили.
07.01.2026 до суду надійшов звіт ГУ ПФУ в Одеській області від 30.12.2025, у якому зазначено, що на виконання вказаного рішення суду, з 01.03.2022 здійснено перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022 року у розмірі 1,14, з 01.03.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796 грн.
За період з 01.03.2024 року по 31.10.2025 року розраховано доплату пенсії в розмірі 28708,11 грн.
Зазначену доплату ОСОБА_1 виплачено додатковою відомістю в жовтні 2025 року шляхом зарахування на поточний рахунок в банківській установі ПАТ КБ «Приватбанк», дата виплати 24 число.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 звіт Головного управління було прийнято.
Одночасно суд встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/18843/24 від 29.01.2025 року - протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в ухвалі.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції вважав, що Головне управління доказів зарахування на картковий рахунок позивачки пенсії на виконання рішення суду по справі №420/18843/24 не надало. Тобто, суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 та направити на продовження розгляду справу в суд першої інстанції.
В обґрунтування поданої скарги зазначається, що суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідач протиправно, всупереч нормам діючого законодавства, проіндексував середню заробітну плату за 2018-2020 роки, яка склала 9118,81 грн на кожен коефіцієнт окремо без урахування попереднього.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить обов'язковість судового рішення.
У статті 129-1 Конституції України вказано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України від 02.60.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Подібні за змістом норми щодо обов'язковості судового рішення закріплено у процесуальних кодексах України.
Зокрема, частинами першою - третьою статті 14 КАС України та частинами першою та другою статті 370 КАС України, визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду із цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Крім того, в абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
ЄСПЛ у пункті 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
ЄСПЛ у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Таким чином, обов'язковість судового рішення та його виконання є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтею 13 Закону №1402-VIII та статтею 14 КАС України.
Запровадження механізму судового контролю за виконанням судового рішення пов'язується, передусім, з тим, щоб особа, на користь якої ухвалено судове рішення, домоглася його виконання, що, властиво, є доконечною метою захисту прав, свобод та інтересів, порушених рішеннями, діями, бездіяльністю органів публічної влади, їх посадовими і службовими особами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2022 року у розмірі 1,14, з 01.01.2023 року у розмірі 1,197 та з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796.
Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, від 28 січня 2026 року у справі №140/8002/24, від 8 грудня 2025 року у справі №440/254/25, від 20 жовтня 2025 року у справі №440/11184/24) неодноразово вказував про те, що індексація пенсій відповідно до постанов КМУ №127, №118, №168 та №185 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації.
Проте, зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції, який належним чином не перевірив розраховану ГУПФУ на виконання судового рішення доплату пенсії в розмірі 28708,11 грн.
Також суд не звернув увагу, на те, що розмір пенсії позивачки зменшився з 8434,39 грн. (протокол перерахунку пенсії від 25.09.2025 11:34 (а.с. 225 зв., 226) до 7535,49 грн. (протокол перерахунку пенсії від 25.09.2025 11:46 (а.с. 225 зв., 226), що свідчить про неналежне виконання боржником постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 року по справі №420/18843/24.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання судового рішення у справі №420/18843/24 є передчасним. Тому ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 в частині прийняття звіту підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відтак, апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2026 року в частині прийняття звіту про виконання судового рішення - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В інший частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А. Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов