Провадження № 11-кп/803/1189/26 Справа № 214/3508/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 березня 2026 року Колегії суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі апеляційну скаргу прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025041230000920 від 11.04.2025 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року повернуто прокурору у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025041230000920 від 11.04.2025 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року про повернення прокурору обвинувального акту відносно ОСОБА_8 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а обвинувальний акт повернути в суд першої інстанції для розгляду зі стадії підготовчого засідання.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Звертає увагу, що в ст.ст. 109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акту та його додатків. Повернення обвинувального акту прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Вважає, що судом помилково зроблено висновок про те, що оскільки в обвинувальному акті не зазначено потерпілого, як того вимагає ч. 1 ст. 55 КПК України, а також цивільного позивача, як передбачено в ч. 1 ст. 61 КПК України, то вони не можуть здійснити свої права передбачені ч.ч. 7, 8 ст. 290 КПК України. Вказані обставини, як і зазначено в ухвалі суду, є лише правами, а не обов'язками потерпілого і цивільного позивача.
Наголошує, що статус потерпілого набувається з моменту вчинення стосовно нього кримінального правопорушення, а не з моменту подання такою особою відповідної заяви, як це передбачено ч. 2 ст. 55 КПК України.
Звертає увагу, що під час досудового розслідування було встановлено, що шкода заподіяна саме Криворізькій міській територіальній громаді, інтереси якої відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» повинна представляти Криворізька міська рада, яка на стадії досудового розслідування відмовилась направляти уповноваженого представника до органу досудового розслідування.
При цьому, сама по собі відмова у направленні представника Криворізької міської ради для представлення інтересів Криворізької міської територіальної громади, не спростовує заподіяння збитків саме територіальній громаді, встановлені під час проведення досудового розслідування.
Окремо звертає увагу, що обставини, на які посилається суд в оскарженій ухвалі, а саме про не відкриття матеріалів кримінального провадження та не ознайомлення з ними представника Криворізької міської ради, не можуть бути підставою для визнання обвинувального акту таким, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України і підлягає поверненню прокурору. Ознайомлення потерпілого з матеріалами кримінального провадження не є його обов'язком, а лише правом, яким Криворізька міська рада вирішила не користуватись.
Наголошує, що судом не вказано жодної невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, тобто не викладено таких достатніх та обґрунтованих недоліків, які б перешкоджали призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні.
Від захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , надійшли письмові заперечення, в яких він просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду 1-ї інстанції - без змін.
Позиції сторін в суді :
Прокурор під час судового розгляду просив задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав, наведених в ній.
Захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , просила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін, як законну та обґрунтовану з підстав, викладених у письмовому запереченні на апеляційну скаргу прокурора.
Висновки суду:
Заслухавши суддю доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Оскаржену ухвалу постановлено судом 1-ї інстанції у підготовчому судовому засіданні.
Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Згідно з ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
31) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
71) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
81) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 291 КПК України передбачено, що до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом.
Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:
1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;
2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;
3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Мотивуючи своє рішення про повернення прокурору обвинувального акту суд 1-ї інстанції зазначив, що згідно з обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні потерпілим є Криворізька міська територіальна громада, розмір завданої майнової шкоди визначено в розмірі 373 421,25 грн.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Таким чином, єдиним власником коштів місцевих бюджетів є відповідні територіальні громади, а правомочності щодо володіння, користування та розпорядження щодо таких коштів належать виключно органам місцевого самоврядування.
За обвинувальним актом ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, під час виконання ним адміністративно-господарських функцій, коли він, будучи службовою особою, неналежним чином виконав свої службові обов'язки, а саме придбав електричну енергію за ціною, яка значно перевищувала початкову договірну ціну, завдавши, таким чином, шкоди охоронюваним державним інтересам, що потягло за собою настання тяжких наслідків у вигляді заподіяння збитків Криворізькій міській територіальній громаді на загальну суму 373 421,25 грн.
Таким чином, потерпілим у даному кримінальному провадженні є саме Криворізька міська територіальна громада, представники органів місцевого самоврядування якої, а саме представники Криворізької міської ради, мали б визначатися представниками потерпілого у значенні ст. 55 КПК України.
Разом з тим, судом установлено, що у даному кримінальному провадженні Криворізька міська рада представником потерпілого та (або) цивільного позивача не визначалася, своїх прав потерпілого та (або) цивільного позивача під час досудового розслідування не реалізовувала, матеріали кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України цьому суб'єктові місцевого самоврядування не відкривалися.
І з огляду на викладене суд 1-ї інстанції зазначив, що доходить висновку про те, що відсутність на підготовчому судовому засіданні представника Криворізької міської територіальної громади в особі представника органу місцевого самоврядування - Криворізької міської ради та неможливість з'ясування в нього його позиції щодо можливості призначення судового розгляду даного кримінального провадження, невідкриття матеріалів цього провадження представнику Криворізької міської територіальної громади в особі представника органу місцевого самоврядування - Криворізької міської ради, є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Проте, таке рішення суду 1-ї інстанції на думку колегії суддів не грунтується на законі та матеріалах провадження.
Дійсно, відповідно до обвинувального акту кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , було заподіяно збитків Криворізькій міській територіальній громаді на загальну суму 373 421,25 грн.
Згідно ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
За приписами ст. 58 КПК України представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивільний позов.
Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Системний аналіз вказаних норм кримінального процесуального закону вказує на те, що процесуальне визнання у кримінальному провадженні потерпілим, представником потерпілого, цивільним позивачем залежить від волевиявлення особи (фізичної чи юридичної), якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. І таке визнання можливе лише після подання цією особою відповідної заяви або пред'явленням цивільного позову.
І тільки після подачі такої заяви особа може бути визнана потерпілою ( відповідно і представником потерпілого). Тобто, на орган досудового розслідування чи прокурора законом не покладено обов'язку за своєю ініціативою чи навіть за заявою фізичної чи юридичної особи в обов'язковому порядку визнавати таку особу потерпілим, оскільки кримінальним процесуальним законом передбачена можливість оскарження постанови слідчого або прокурора про відмову у визнанні потерпілим (п.5 ч.1 ст.303 КПК України).
Повертаючись до кримінального провадження, що розглядається, колегія суддів звертає увагу, що по цьому провадженню слідчим було направлено запит до Криворізької міської ради щодо залучення цього органу місцевого самоврядування в якості потерпілого та зазначення особи, яка буде представляти цей орган.
Проте, на вказаний запит слідчим було отримано відповідь, згідно якої Криворізька міська рада повідомляла про те, що оскільки на теперішній час відсутен вирок суду, яким доведено розмір заподіяного збитку, питання щодо залучення територіальної громади м. Кривого Рогу в якості потерпілого у кримінальному провадженні є передчасним.
Вказане свідчить про те, що органом досудового розслідування з одного боку здійснювались заходи щодо повідомлення Криворізької міської ради про можливість залучення її представника в якості представника потерпілого, проте з іншого боку у органу досудового розслідування без заяви відповідного органу не виникнуло обов'язку залучати в якості потерпілого Криворізьку міську раду і, відповідно, зазначати її у обвинувальному акті в якості потерпілого. При цьому данні обставини не виключають факту заподіяння кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , матеріальної шкоди територіальній громаді м. Кривого Рогу, що є предметом доказування в ході судового розгляду кримінального провадження по суті.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає що ухвала суду 1-ї інстанції про повернення прокурору обвинувального акту на підставі відсутності визнання потерпілого та відсутності даних про нього, не ґрунтується на законі, суперечить вимогам ст.370 КПК України щодо законності судового рішення і підлягає скасуванню.
Оскільки ухвалу постановлено в ході підготовчого засідання, проведення якого віднесено законом до виключної компетенції суду 1-ї інстанції, колегія суддів скасовує цю ухвалу із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.
Керуючись ст.ст. 376, 404-419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025041230000920 від 11.04.2025 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4