Справа №348/384/26
Провадження № 2/348/775/26
18 березня 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Гундяка Т.Д.,
секретар судового засідання Дмитрук С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Зварищук В.В., пред'явила позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову зазначає, що 21.02.1998 сторони зареєстрували шлюб у Гаврилівській сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис № 5.
В даний час у них двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Одруження з ОСОБА_2 виявилось невдалим. Відповідач іноді зловживав спиртними напоями та прийшовши додому в нетверезому стані безпідставно вчиняв скандали, сварки та погрози, а також травмував психологічно її та їхніх неповнолітніх дітей. В неї з ОСОБА_2 різні погляди на життя та виховання їхніх неповнолітніх дітей, відповідач неодноразово залишав їх сім'ю без грошових коштів, замало приділяв їй часу та уваги, знецінював її почуття та гідність, із - за чого між ними неодноразово виникали суперечки, а в завершальному етапі проживає з іншою жінкою.
Крім того зазначає, що вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Наміру зберегти сім'ю в подальшому не має так, як вони обоє створювали один одному нестерпні умови для подальшого сімейного проживання. Стосунки, які склалися між нею та ОСОБА_2 , перешкоджають їхньому подальшому спільному проживанню та становить небезпеку для неї та неповнолітніх дітей, тому примирення між ними неможливе.
З відповідачем вона не підтримує жодних сімейних стосунків більше 3 років. Вважає, що їх сімейні відносини остаточно розірвані і відновлені бути не можуть, а їхня сім'я носить тільки формальний характер.
Посилаючись на викладене, просила розірвати шлюб, зареєстрований між сторонами 21.02.1998 у Гаврилівській сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис № 5.
Відповідач ОСОБА_2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача адвоката Зварищука В.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника. Також у заяві представник позивача вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, від його представника адвоката Зачепіло З.Я., яка діє на підставі ордера серія ВН №1672065 від 10.03.2026 без обмеження повноважень, надійшло письмове клопотання про визнання позовних вимог, в якому вказала, що позовні вимоги відповідач підтримує в повному обсязі, просила розгляд справи провести без участі відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 21 лютого 1998 року Гаврилівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис № 5, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.02.1998. У зв'язку з реєстрацією шлюбу позивач змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище « ОСОБА_6 ».
У шлюбі сторін народилися дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження № 55 від 06.06.2012, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 06.06.2012 та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про народження № 147 від 15.06.2016, складений Надвірнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 видане повторно 06.04.2024.
Сторони не підтримують шлюбних стосунків, шлюб носить формальний характер.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, однак шлюбні стосунки припинили і поновлювати їх не мають наміру, примирення і збереження сім'ї є неможливим. Шлюб існує формально та втратив своє значення і не може бути поновлений в зв'язку з запереченням сторін, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатила 1 331,20 грн судового збору за вимогу про розірвання шлюбу, які зараховані до спеціального державного бюджету України.
Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що до початку судового розгляду по суті відповідач визнала позов позивачу слід повернути 50% судового збору у розмірі 665,60 гривень з державного бюджету. Судовий збір у розмірі 665,60 гривень слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано договір № 10/26 про надання правничої допомоги, укладеного 17.02.2026 між позивачем та адвокатом Зварищуком В.В., згідно визначено тарифи на оплату правничої допомоги; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи, згідно якого складання адвокатом позовної заяви та ведення цивільної справи - 3 000 грн; квитанцію про сплату коштів на користь адвоката в сумі 3 000 грн.
Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує наявність заперечення відповідача і чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.
Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 3 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 21 лютого 1998 року Гаврилівською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області, актовий запис № 5.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 665,60 грн - 50% судового збору, сплаченого нею при поданні позовної заяви згідно квитанції до платіжної інструкції №ПН3559951 від 19.02.2026.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Гундяк Т.Д.
Повний текст рішення складено 18.03.2026.