17 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21513/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2025р. у справі №160/21513/25
за позовом:Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
до: про:ОСОБА_1 стягнення податкового боргу
24.07.2026р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та судом першої інстанції 04.08.2025р. за цим позовом відкрито провадження у адміністративній справі №160/21513/25 і справу призначено до судового розгляду.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові, на те, що в інтегрованих картках ОСОБА_1 , яка є платником податків та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на момент звернення до суду з цим позовом обліковується податковий борг у загальній сумі 158049,92грн. і сума податкового боргу є узгодженою та у встановлений законом строк відповідачем не погашена. ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як орган державної податкової служби та контролюючий орган, має право відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України звернутися до суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості з відповідача, тому просив суд стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в розмірі 158049,92грн..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2025р. у справі №160/21513/25 адміністративний позов задоволено, стягнуто податковий борг з ОСОБА_1 до бюджету у сумі 158049,92грн.
Відповідач - ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 14.10.2025р. у цій справі, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу і судом апеляційної інстанції за цією апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження у справі №160/21513/25 та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 10.02.2026р. , про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строки було повідомлено учасників справи .
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що вважає рішення суду першої інстанції у цій справі незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки 11.11.2025р. нею було подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з метою уточнення даних зазначених у податковій декларації №9387752532 від 05.02.2025р. тому інформація про податковий борг, який виник на підставі податкової декларації №9387752532 від 05.02.2025р. на момент подання апеляційної скарги не є актуальною, враховуючи, що ці обставини судом першої інстанції не досліджувались оскільки уточнююча податкова декларація подана після прийняття рішення судом просив рішення суду першої інстанції від 14.10.2025р. у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу , заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що судом першої інстанції прийнято у справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства з огляду на те, що на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції в інтегрованих картках ОСОБА_1 , обліковувався податковий борг у загальній сумі 158049,92грн. і сума податкового боргу була узгодженою та у встановлений законом строк відповідачем не погашена, уточнююча податкову декларацію з метою уточнення даних зазначених у податковій декларації №9387752532 від 05.02.2025р. подана ОСОБА_1 11.11.2025р. - тобто після прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі, тому подання уточнюючої декларації є підставою для коригування податкового зобов'язання відповідача у податковому обліку позивача, тому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення рішення суду першої інстанції від 14.10.2025р. у цій справі залишити без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, та станом на момент звернення позивача із цим адміністративним позовом до суду першої інстанції - 24.07.2025р., в інтегрованих картках платника податків - ОСОБА_1 , обліковується податковий борг на загальну суму 158049,92 грн., а саме:
- заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 135471,36 грн., згідно податкової декларації №9387752532 від 05.02.2025р. на суму 135471,36 грн., термін сплати - 05.02.2025р.;
- заборгованість по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 22578,56 грн. згідно податкової декларації №9387752532 від 05.02.2025р. на суму 22578,56 грн, термін сплати - 05.02.2025р.;
Отже вищенаведені обставини свідчать на те, що вищезазначені податкові зобов'язання самостійно визначені платником податків шляхом подання ним у встановлені строки податкової звітності.
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки самостійно визначених податкових зобов'язань ГУ ДПС у Дніпропетровській області була сформована податкова вимога форми «Ф» від 03.03.2024 р. №0008544-1306-0436 на суму 158049,92 грн., яку було направлено рекомендованим листом із зворотнім повідомленням про отримання на податкову адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , але поштове відправлення) , але поштове повідомлення повернулось відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
При цьому необхідно зазначити, що будь-яких належних доказів стосовно оскарження відповідачем податкової вимоги форми «Ф» від 03.03.2024 р. №0008544-1306-0436 на суму 158049,92 грн. суду не було надано.
Приймаючи до уваги вищенаведені фактичні обставини сума податкового зобов'язання, яка самостійно визначена платником податків - відповідачем у справі , у податковій декларації №9387752532 від 05.02.2025р. у загальному розмірі 158049,92 грн., через не сплату її у встановлені строки з урахуванням вимог ст. ст. 56, 57 ПК України набула статусу податкового боргу і під час розгляду цієї справи судом встановлено, що податковий борг у загальному розмірі 158049,92 грн. платником податків - відповідачем у справі, в добровільному порядку не сплачено.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи, колегія суддів з урахуванням положень п. 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 54, 57, 59 ПК України вважає, що у даному випадку погашенню підлягає вся сума податкового боргу і з урахуванням положень ч.1 п. 95.3 ст. 95 ПК України суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та постановив правильне рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 до бюджету податкового боргу у розмірі 158049,92 грн.
Щодо доводів відповідача у апеляційній скарзі стосовно подання 11.11.2025р. до податкового органу уточнюючої податкової декларації з метою уточнення даних зазначених у податковій декларації №9387752532 від 05.02.2025р. у зв'язку з чим інформація про податковий борг, який виник на підставі податкової декларації №9387752532 від 05.02.2025р. на момент подання апеляційної скарги не є актуально, що на думку відповідача є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, то колегія суддів не може прийняти ці доводи оскільки на момент звернення позивача до суду першої інстанції із цим позовом - 24.07.2025р., в інтегрованих картках платника податків - ОСОБА_1 , обліковується податковий борг на загальну суму 158049,92 грн. згідно податкової декларації №9387752532 від 05.02.2025р., і на момент ухвалення судом першої інстанції у цій справі рішення - 14.10.2025р., сума податкового боргу відповідачем не була погашена, коригування податкового зобов'язання шляхом подання уточнюючої декларації мало місце 11.11.2025р., тобто після прийняття оскаржуємого відповідачем рішення суду, і не могло вплинути на існування податкового боргу відповідача станом на 24.07.2025р. та 14.10.2025р., і подання уточнюючої декларації є підставою для коригування показників податкових зобов'язань відповідача в системах обліку ГУ ДПС з моменту її подання - тобто з 11.11.2025р.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 14.10.2025р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача у цій адміністративній справі необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які у ній викладені, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2025р. у справі №160/21513/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.03.2026р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова