17 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26585/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026р. у справі № 160/26585/25
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
17.09.2025р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за яким 22.09.2025р. судом першої інстанції відкрито провадження у справі №160/26585/25 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідачем - ГУ ПФУ в Одеській області, безпідставно не зараховано до її страхового стажу періоди роботи з 15.07.1985р. по 15.07.1989р. згідно довідки №872 від 03.12.2024р. та записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 02.12.1986р., посилання відповідача на невідповідність ПІБ у цих документах її паспортним даним є необгрунтованими оскільки наявні усі документи, що підтверджують зміну її прізвища, усі періоди її роботи зазначені у трудовій книжці підтверджуються довідками, як про періоди роботи так і про нараховану та виплачену зарплату, просила суд : - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову в призначенні пенсії № 046450016802 від 15.07.2025р.; - зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи з 15.07.1985р. по 15.07.1989р. згідно довідки №872 від 03.12.2024р. та записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 02.12.1986р. до страхового стажу позивача та призначити позивачу пенсію за віком згідно зарахованого страхового стажу з моменту звернення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026р. у справі №160/26585/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 046450016802 від 15.07.2025р. про відмову в призначенні пенсії, зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 15.11.1985р. по 15.07.1989р. та повторно розглянути заяву від 08.07.2025р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач - ГУ ПФУ в Одеській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 06.02.2026р. відкрито апеляційне провадження і справу №160/26585/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 10.03.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач - ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 13.01.2026р. та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 08.07.2025р. до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вищезазначена заява позивача за принципом екстериторіальності передана на розгляд ГУ ПФУ у Одеській області, який рішенням №046450016802 від 15.07.2025р. відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки, і саме це рішення відповідача є предметом оскарження у цій справі.
З наданої суду копії вищезазначеного рішення відповідача вбачається, що страховий стаж особи (позивача у справі) становить 27 років 8 місяців. За результатами розгляду у документів, доданих до заяви за наданими документами до страхового стажу не зарахований, серед іншого, період роботи з 15.11.1985р. по 15.07.1989р. згідно довідки №872 від 03.12.2024р., оскільки ім'я та по батькові не відповідають паспортним даним.
Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р., якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р. «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019р. у справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У постанові від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а Верховний Суд підтвердив раніше висловлену ним позицію стосовно того, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Верховний Суд, у постанові від 17.09.2024р. у справі № 440/4164/23, також повторно акцентував на тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Позивач у справі народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 14.09.1985р. позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 та після реєстрації шлюбу прізвище дружини (прізвище до реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 ) - ОСОБА_4 , цей шлюб, відповідно до свідоцтво про розірванню шлюбу, 20.11.1991р. розірвано та після реєстрації розірвання шлюбу прізвище дружини ОСОБА_4 , у подальшому, а саме -21.12.1991р. ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 та після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_7 .
З наданої суду копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , вбачається, що трудова книжка заповнена 20.09.1982р., і у цій трудовій книжці зазначено прізвище « ОСОБА_3 », наявні записи про зміну прізвища « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 » ім'я « ОСОБА_10 », по батькові « ОСОБА_11 ».
Відповідно до наданої суду ксерокопії трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , яка заповнена 02.12.1985р., у цій трудовій книжці колгоспника зазначено « ОСОБА_12 » та міститься запис про зміну фамілії на « ОСОБА_9 », наявний запис про прийняття 02.12.1985р. в члени колгоспу ім. Кірова Царичанського р-на, і запис від 13.07.1989р. про звільнення з членів колгоспу ім. Кірова Царичанського р-на за власним бажанням.
Відповідно до наданої суду архівної довідки №872 від 03.12.2024р., яка видана Комунальною установою «Царичанський трудовий архів» Царичанської селищної ради, в книгах обліку праці та заробітної плати працівникам колгоспу ім. Кірова Царичанського району Дніпропетровської області значиться « ОСОБА_13 » (так у документі), та зазначена кількість відпрацьованих людино-днів у період з листопад 1985р. - липень 1989р., при цьому у документах за 1985-1989рр. вживається « ОСОБА_14 », ОСОБА_5 »
Відповідно до наданої суду архівної довідки №873 від 03.12.2024р., яка видана Комунальною установою «Царичанський трудовий архів» Царичанської селищної ради, в книгах обліку праці та заробітної плати працівникам колгоспу ім. Кірова Царичанського району Дніпропетровсьбкої області значиться « ОСОБА_13 » (так у документі), якій нараховувалась заробітна плата за період листопад 1985р. - липень 1989р., при цьому у документах за 1985-1989рр. вживається « ОСОБА_14 », ОСОБА_5 »
Отже досліджені під час розгляду цієї справи належні письмові докази, якими є трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 , зокрема записи №1 та №2 / а.с. 21/, архівні довідки №872 та №873 від 03.12.2024р., з урахуванням наданих позивачем належних документів щодо зміни її прізвища, дозволяють встановити, що позивач у справі у період з 02.12.1985р. по 13.07.1989р. була членом колгоспу імені Кірова Царичанського району та у цей період працювала у цьому колгоспі, а тому відповідач безпідставно не зарахував цей період роботи до страхового стажу позивача, та прийняв необґрунтоване рішення №046450016802 від 15.07.2025р. про відмову позивачу у призначенні пенсії.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заявлені позивачем позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №046450016802 від 15.07.2025р. про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Щодо заявлених позивачем у справі позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи з 15.07.1985р. по 15.07.1989р. згідно довідки №872 від 03.12.2024р. та записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 02.12.1986р. до страхового стажу позивача та призначити позивачу пенсію за віком згідно зарахованого страхового стажу з моменту звернення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що заява позивача від 08.07.2025р. про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за принципом екстериторіальності передана на розгляд ГУ ПФУ у Одеській області, яким прийнято рішенням №046450016802 від 15.07.2025р. про відмову позивачу у призначенні пенсії, і це рішення органу пенсійного фонду визнано протиправним та скасовано, з урахуванням положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджено Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. № 22-1, зареєстровано в Мінюсті України 27.12.2005р. за №1566/11846, саме на ГУ ПФУ в Одеській області покладено функцію призначення пенсії позивачу і колегія суддів погоджується, що саме цей орган Пенсійного фонду необхідно, з метою здійснення захисту та відновлення порушеного права позивача, зобов'язати зарахувати спірний період роботи до страхового стажу позивача, тому позовні вимоги до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у цій частині є необґрунтованими та безпідставними, і суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у їх задоволенні.
Позивач у адміністративному позові просить зарахувати періоди роботи з 15.07.1985р. по 15.07.1989р. згідно довідки №872 від 03.12.2024р. та записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 02.12.1986р. до її страхового стажу та призначити їй пенсію за віком згідно зарахованого страхового стажу з моменту звернення.
Під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у справі у період з 02.12.1985р. по 13.07.1989р. була членом колгоспу імені Кірова Царичанського району та у цей період працювала у цьому колгоспі, тому саме цей період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, але суд першої інстанції зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 15.11.1985р. по 15.07.1989р., що суперечить фактичним обставинам справи та дослідженим судом під час розгляду справи належним письмовим доказам, тому колегія суддів вважає з необхідне відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України змінити у цій частині рішення суду першої інстанції від 13.01.2026р. у цій справі та з урахуванням обсягу та змісту дискреційних повноважень відповідача - ГУ ПФУ в Одеській області, абзац 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції від 13.01.2026р. викласти в наступній редакції «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.12.1985р. по 13.07.1989р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у цій справі», а в решті рішення суду першої інстанції від 13.01.2026р. у цій справі залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026р. у справі №160/26585/25 змінити абзац 3 резолютивної частини цього рішення викласти в наступній редакції « Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.12.1985р. по 13.07.1989р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2025р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у цій справі», а в решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 17.03.2026р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов