17 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3070/25
Суддя І інстанції - Киселя Р.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати рішення відповідача №923020802035 від 22.10.2024 - протиправними;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці з 01.01.2017 року із застосуванням показника середньої заробітної плати позивачки - 12314,42000, з осучасненням пенсії відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 та від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачці, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на визначений позивачкою банківський рахунок.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Вказує на те, що відповідач протиправно нарахував пенсію за період з 2017 по 2024 рік у незрозумілому розмірі, значно меншому, ніж мінімальна пенсія, встановлена в пенсійному законодавства, чинному на момент прийняття рішення відповідача в 2024 році безпідставно зменшивши при цьому середній заробіток позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію відповідно до Закону №1058-IV.
Позивач у 2016 році виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, у зв'язку з чим нарахування та виплату пенсії їй було припинено.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі №280/6861/21 було зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.01.2017.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2022 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 в адміністративній справі №280/6861/21 залишено без змін.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі №280/6861/21, яке набрало законної сили згідно з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2022, позивачці було поновлено виплату раніше призначеної пенсії з 01.01.2017.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №280/1645/23, яке набрало законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2017, з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, підвищень та індексації відповідно до статей 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наявного понаднормового стажу та з проведенням компенсації втрати частини доходу, за винятком вже виплачених сум.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №280/1645/23, яке набрало законної сили згідно з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023, здійснено перерахунок пенсії позивачці за період з 01.01.2017 з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, підвищень та індексації відповідно до статей 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наявного понаднормового стажу.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №280/4007/24, яке набрало законної сили 01.10.2024, зобов'язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Акцент-банк» з 01.01.2017 та виплатити всі неотримані пенсійні кошти позивачки з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів.
Як свідчать матеріали справи, зазначене рішення суду було виконане відповідачем.
Також з матеріалів справи судом встановлено, що для розрахунку пенсії ОСОБА_1 заробітну плату враховано, згідно з вимогами діючого на той час законодавства, за найвигіднішій період 60 календарних місяців підряд з 01.09.1991 по 31.08.1996 та з 01.07.2000 по 30.09.2000, з виключенням оптимізацією 3 місяців (в межах 10%). Застосовано показник середнього заробітку за три попередні роки (2014-2016) - 3764,40 грн. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає - 1,66298.
Позивач, вважаючи, що пенсійним органом нараховано пенсію у розмірі меншому, ніж мінімальна пенсія, встановлена в пенсійному законодавстві, чинному на момент прийняття рішення відповідача в 2024 році, без осучаснення пенсії та зменшено середній заробіток, звернулась до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 28 Закону №1058-ІV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до статті 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до пункту 4-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу; збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Відповідно до пункту 4-3 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
За нормами статті 7 Закону №1058-ІV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положенням частини 2 ст. 5 Закону №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно із статтею 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
В свою чергу, Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.
Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2 093,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн.
Колегія суддів проаналізувавши наявний в матеріалах справи протокол про перерахунок пенсії в частині спірного періоду з 01.01.2017 по 2024 роки встановила, що у зазначений період нарахована позивачу пенсія у відповідному місяці не є меншою за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений законодавством України на відповідну дату.
При цьому, посилання скаржника на необхідність розрахунку пенсії позивача за період з 01.01.2017 року в розмірі, не менше мінімальної пенсії відповідно до Закону 1058-IV, встановленої на момент прийняття рішення, а саме на жовтень 2024 року є безпідставними, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком у період з 01 січня 2017 року по жовтень 2024 року визначався Законом №1058 з урахуванням законів про Державний бюджет України на відповідний рік і є відмінними від розміру мінімальної пенсії за віком, яка виплачувалась у жовтні 2024 року.
Разом з тим, як правильно було встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області для обчислення пенсії позивача з 01.10.2017 взято середньомісячний заробіток у розмірі 6260,12000 грн, який при подальшому перегляді пенсії збільшувався та вже станом на 01.03.2023 для становив 12314,42 грн. та станом на 01.03.2024 становив 13294,64 грн.
При цьому, з протоколів перерахунку пенсії вбачається, що ГУ ПФУ в Запорізькій області проведено індексацію пенсії з урахуванням базової зарплати, яка застосовувалася при перерахунку - 3764,40 грн. (3764,40*1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796 = 7994,47).
Зазначені обставини, спростовують твердження позивача про нарахування та виплату пенсійним органом пенсії без її осучаснення та зменшення середнього заробітку позивача.
В свою чергу, зважаючи відсутність протиправних дій відповідача щодо проведення нарахування та виплати пенсії позивачу, то заявлена позивачем вимога про нарахування компенсації втрати частини доходів на визначений позивачкою банківський рахунок є безпідставною.
За таких обставин, колегія суддів робить висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.Є. Чередниченко