17 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33525/25
Суддя І інстанції Бухтіярова М.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перебування громадянина ОСОБА_1 - представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами. Ця заборонена дискримінація полягає у відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон у країну, з якою не укладено міжнародного договору, та у виникненні внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, менш сприятливих умов і становища для громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, з огляду на об'єктивну неможливість виконати вимоги Порядку щодо подання заяви через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи банку на території України, що, у поєднанні з відмовою у визнанні альтернативних способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, зокрема через уповноважених адвокатів, осіб за довіреністю або шляхом надсилання заяви з нотаріально засвідченим і легалізованим (апостильованим) підписом пенсіонера, призводить до фактичного позбавлення їх конституційного права на отримання пенсії в порівнянні з іншими громадянами України, та створює ситуацію, за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших пенсіонерів, змушені витрачати значні зусилля, час і кошти на звернення до суду з вимогами визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду.
- зобов'язати Відповідача вжити позитивні дії:
1) негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації;
2) вважати відповідно до Постанові Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 що «Виплату пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, можливо здійснювати шляхом перерахування коштів на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. Відповідну заяву із зазначенням банківських реквізитів має право подати представник пенсіонера на підставі довіреності. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не передбачена.»;
3) визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача повідомлені в листах № 16135-8621/М-01/8-0400/25 від 04.04.2025 року, №25156-16918/М-01/8- 0400/25 від 03.06.2025 та № 31177-22717/А-01/8-0400/25 від 11.07.2025 в частині відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , на визначений позивачкою банківський рахунок;
4) здійснювати виплату поточної пенсії Позивача на визначений ним банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк»;
5) нарахувати та виплатити Позивачу на визначений ним банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк» компенсацію за майнову шкоду в розмірі, що відповідає законодавству;
6) поновити виплату пенсії Позивачу з 01.12.2015 року на визначений нею банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк» з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
7) нарахувати та виплатити Позивачу на визначений ним банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Акцент-Банк» компенсацію за моральну шкоду в сумі 250 000 (Двісті п'ятдесят тисяч) грн.
8) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;
9) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 3875,84 грн.;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами щодо оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі №16135-8621/М-01/8-0400/25 від 04.04.2025 та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду 15 грудня 2025 року ОСОБА_1 було подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено уточнений адміністративний позов та документ про сплату судового збору за одну вимогу немайнового характеру - 968,96 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Вадима Меламеда про поновлення строку звернення відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
Зазначена ухвала обґрунтована тим, що станом на 09.01.2026 вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 01.12.2025, не виконані, оскільки представником позивача хоч і подано заяву про усунення недоліків позову, долучивши квитанцію про сплату судового забору, однак не у встановленому законом розмірі, та клопотання про поновлення строку звернення, однак без наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду, що мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та доказів на їх підтвердження.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Разом з цим, право на звернення до суду за захистом своїх прав реалізується у спосіб подання в установленому порядку позовної заяви, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статях 160, 161 КАС України.
В свою чергу, згідно з частинами 1 та 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як було вказано вище, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 3875,84 грн.;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовними вимогами щодо оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі №16135-8621/М-01/8-0400/25 від 04.04.2025 та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом другим частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Колегія суддів зазначає, що перевіряючи правильність сплати відповідачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені в позові, суду першої інстанції слід було врахувати, що вимога про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (зобов'язання поновити виплату пенсії, здійснювати виплату поточної пенсії на визначений банківський рахунок, нарахувати та виплатити на банківський рахунок компенсацію за майнову та моральну шкоду), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст указаної норми вказує на те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві обов'язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад, визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується.
Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм права містяться в постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі №405/8768/18, від 05.03.2020 у справі №597/664/18.
При цьому суд першої інстанції, неправильно визначивши кількість позовних вимог, припустився помилки при визначенні розміру судового збору, який необхідно було сплатити за подання позовної заяви і, як наслідок, дійшов помилкових висновків про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з підстав несплати судового збору.
Разом з тим, зважаючи на подання позивачем уточненого адміністративного позову, в якому відсутня позовна вимога щодо оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі №16135-8621/М-01/8-0400/25 від 04.04.2025, пропуск строку звернення з якою, встановлено судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є також помилковими.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 320, 321, 325 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанову складено 17 березня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун