17 березня 2026 року справа 280/1420/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2025 (суддя Кисіль Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вільнянська установа виконання покарань №11" про зобов'язання розглянути запити щодо надання інформації та стягнення моральної шкоди
ОСОБА_1 27.02.2025 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Вільнянська установа виконання покарань №11", в якому просить: визнати протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду запитів про надання інформації від 31.08.2024 та від 23.09.2024; зобов'язати повторно належним чином розглянути запити про надання інформації від 31.08.2024 та від 23.09.2024; стягнути моральну шкоду в розмірі 48000,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що відповідачем були надані відповіді від 11.09.2024 та від 01.10.2024 на запити про надання інформації, з наданням до них копій запитуваних документів та вжито всіх можливих заходів щодо розгляду запитів.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства. Вважає, що відповідач не виконав свій обов'язок і не забезпечив дотримання права позивача на отримання витребуваної інформації.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області.
Вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 93 пп “а» та “г» і 142 ч. 3 КК України 1960 року і по ст. 263 ч. 2 КК України 2001 року та призначено покарання: по ст. 263 ч. 2 КК України 2001 року у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки; по ст. 142 ч. 3 КК України 1960 року у вигляді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього майна, що йому належить; по ст. 93 пп “а» та “г» КК України 1960 року у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить. На підставі ст. 42 КК України 1960 року остаточно визначити до відбуття покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить. Строк покарання обраховувати з 05.08.2001 - дати фактичного взяття під варту. Стягнуто із засудженого на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 25000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Ухвалою Верховного Суду України від 23.07.2002 касаційні скарги залишено без задоволення, а вирок Дніпропетровського апеляційного суду від 15.04.2002 - без змін.
З 02.02.2024 позивач відбував покарання у Державній установі “Вільнянська установа виконання покарань (№11)», куди був переведений з Державної установи “Дніпровська виправна колонія (№89)».
Позивач 31.08.2024 звернувся до начальника Державної установи “Вільнянська установа виконання покарань (№11)» з письмовим запитом “про інформацію щодо документів (супровідного листа до вироку та копії вироку від 15.04.2002), які зберігаються в особовій справі засудженого ОСОБА_1 з 15.04.2002», який був направлений засобами електронного зв'язку на офіційну електронну пошту відповідача.
У запиті позивач просив надати йому повну та достовірну інформацію щодо відомостей та даних, які відображені та збережені на цих документах, а саме:
“1. Якого числа та за яким реєстраційним номером апеляційний суд Дніпропетровської області надіслав ксерокопію вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 року разом з супровідним листом від 15 чи 16.04.2002?
2. Ким підписан супровідний лист (голова суду або головуючий) до вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 року з вказівкою ПІБ?
3. За яким вхідним номером у СІЗО-3 м.Дніпропетровська були зареєстровані копія вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 разом з супровідним листом до нього?
4. Який співробітник відділу КВСР СІЗО-3 м.Дніпропетровська вручав мені цю копію вироку та долучав її до матеріалів особової справи ОСОБА_4 .Р.?
5. В якій частині та якому томі особової справи з вказівкою номерів аркушів зберігається ксерокопія вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 та супровідний лист до цієї ксерокопії вироку?
6. На якому форматі папіру зроблено ксерокопію сторінок вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 року і скільки сторінок у цієї копії?
7. Чи прошнурована ксерокопія вироку апеляційного суду Дніпропетровської області і чи скріплена печаткою апеляційного суду Дніпропетровської області з вказівкою кількості аркушів та підписом секретаря колегії суддів або секретаря суду?
8. Копія вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 завірена підписами голови суду або судді, головуючого по справі, і секретарем суду?
9. Чи зазначено надписами на ксерокопії вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 про те, що цей "вирок не набрав законної сили" або "набрав законної сили" або "вирок був змінений" або "вирок залишено без змін"?
10. Копія вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 підписана тим же працівником суду та секретарем, які підписували супровідний лист до нього?
На всі 10 запитань прошу надати повну та достовірну інформацію у відповіді з долученням до неї завірених установою копій цих документів з зазначенням про долучення цих копій та кількості аркушів у відповіді».
Листом №5-2648 від 11.09.2024 позивача було повідомлено, що всі заявлені документи, надаються у вигляді копій з особової справи, де згідно цієї ж інструкції зазначено, що він має право особисто, за власним клопотанням ознайомитися з особовою справою, або шляхом зачитування в голос, або самостійного прочитання у присутності працівника підрозділу, про що складається відповідний акт, який долучається до особової справи (розділ 4 пункт 12 Інструкції “Про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів №847/5 від 08.06.2012 року (зі змінами від 03.07.2024 року). Також звернута увагу на розділ 4 пункти 1, 2 Інструкції “Про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів №847/5 від 08.06.2012 року (зі змінами від 03.07.2024 року). Запит на інформацію надає право доступу до вже існуючої інформації (зокрема аналітичної роботи)».
До відповіді додані документи на 7 аркушах, а саме: копія вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002; копія супровідного листа апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.04.2002 за вихідним №1-19; копія супровідного листа Дніпровського слідчого ізолятору №3 від 13.05.2002 вихідний №3/5-9759.
Позивач 23.09.2024 повторно звернувся до начальника Державної установи “Вільнянська установа виконання покарань (№11)» з запитом “про інформацію щодо документів (супровідного листа до вироку та копіі вироку від 15.04.2002) які зберігаються в особовій справі засудженого ОСОБА_1 з 15.04.2002», який був направлений засобами електронного зв'язку на офіційну електронну пошту відповідача.
В запиті позивач повторно просив надати йому повну та достовірну інформацію щодо відомостей та даних, які відображені та збережені на цих двох документах, та ставив питання ідентичні запиту від 31.08.2024.
Листом №5-2257 від 01.10.2024 позивача було повідомлено, що всі заявлені документи, надаються у вигляді копій з особової справи, зазначено, що він має право особисто, за власним клопотанням, ознайомитися з особовою справою, або шляхом зачитування в голос, або самостійного прочитання у присутності працівника підрозділу, про що складається відповідний акт, який долучається до особової справи (розділ 4 пункт 12 Інструкції “Про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів №847/5 від 08.06.2012 року (зі змінами від 03.07.2024 року). Відповідно до актів ознайомлення з особовою справою засудженого, 19.03.2024, 04.07.2024 та 08.07.2024 було надано право ознайомлення з матеріалами особової справи.
Додатково зазначено, що у разі необхідності повторного ознайомлення з матеріалами особової справи, з метою отримання необхідної інформації, позивач маєте право звернутися до відділу контролю за виконанням судових рішень з відповідним клопотанням.
Також до заяви відповідачем додані документи на 7 аркушах, а саме: копія вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002; копія супровідного листа апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.04.2002 за вихідним №1-19; копія супровідного листа Дніпровського слідчого ізолятору №3 від 13.05.2002 вихідний №3/5-9759.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до частин 1-2 статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Відповідно до статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено основні права засуджених, зокрема мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.
Відповідно до частини 1 статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, зокрема, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені.
Відповідно до частини 2 статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2823/5 від 28.08.2018.
Відповідно до частини 1 розділу ІІ Правил №2823/5 засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.
Засудженим можуть надаватися й інші права, реалізація яких не суперечить меті покарання, порядку і умовам виконання та відбування покарання.
При забезпеченні прав засуджених не повинні порушуватися встановлений порядок та умови відбування покарання, а також права і законні інтереси інших осіб.
Так, абзацами 1-2 пункту 1 розділу ІІІ Правил №2823/5 передбачено, що засуджені мають право подавати пропозиції, заяви та скарги в усній чи письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам. Направлені адресатам пропозиції, заяви та скарги з питань одержання посилок (передач) і бандеролей, надання побачень, телефонних розмов, медичної допомоги, забезпечення речовим майном, а також інші звернення, які можуть бути вирішені по суті адміністрацією установи виконання покарань, розглядаються на місці, не чекаючи результатів їх розгляду організаціями або посадовими особами, яким вони адресовані.
Відповіді про результати розгляду пропозицій, заяв та скарг оголошуються засудженому під підпис при надходженні, але не пізніше ніж у триденний строк і долучаються до особової справи засудженого.
Адміністрація установ виконання покарань має забезпечити виконання вимог Закону України “Про звернення громадян».
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1 Закону України “Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Відповідно до статті статті 15 Закону України “Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації», право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про інформацію» за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; критична технологічна інформація; інші види інформації.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на запити позивача від 31.08.2024 та від 23.09.2024 “про інформацію щодо документів (супровідного листа до вироку та копії вироку від 15.04.2002), які зберігаються в особовій справі засудженого ОСОБА_1 з 15.04.2002», відповідачем було надано копії зазначених в запиті документів та надано можливість ознайомитись з матеріалами особової справи де містились зазначені документи.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що поставлені в запитах про надання інформації питання фактично стосуються змісту, форми, вигляду запитуваних документів, проте можливі відповіді на поставлені питання не є інформацією в розумінні Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому відсутність, в наданих на запити листах, відповідей на кожне з поставлених запитань не може вважатись порушенням права позивача на отримання інформації. Крім того, відповіді на більшість з поставлених питань фактично міститься в наданих позивачу копіях документів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем, як розпорядником інформації, в повній мірі надано відповіді на запити позивача про надання інформації, тому підстави для визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо ненадання запитуваної інформації відсутні, як і відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди..
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 17.03.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова