17 лютого 2026 року м.Дніпросправа № 160/11038/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі № 160/11038/25 (суддя Савченко А.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік як особи, раніше визнаної непридатною та виключеною з військового обліку за станом здоров'я;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 , раніше виключеного з військового обліку за станом здоров'я, шляхом внесення відповідних записів в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Оберіг».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі.
11 вересня 2025 року суд ухвалив додаткове рішення у справі №160/11038/25, яким присудив за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн..
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи щодо обсягу та змісту наданої професійної правничої допомоги, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, представник позивача просить додаткове рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити у повному обсязі заяву позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн..
Також в апеляційній скарзі заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу вже в суді апеляційної інстанції у сумі 16 000 грн..
Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, виходить з наступного.
Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.
Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин другої-п'ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у цій справі позивач надав суду такі докази:
- ордер про надання правничої допомоги від 13.04.2025р.;
- договір про надання юридичної (правничої) допомоги від 03.04.2025р.;
- додаток №1 до договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 03.04.2025р.;
-акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 28.08.2025р.
Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 28.08.2025 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 03/04/2025/2 від 03.04.2025 адвокатське об'єднання «Ліга Сова», на виконання договору про надання професійної правничої допомоги № 03/04/2025/2 від 03.04.2025, надало ОСОБА_1 юридичні послуги вартістю 20000,00 грн.:
- усна консультація щодо визнання протиправною мобілізації та виключення з військового обліку - 1500,00 грн.; - аналіз реєстру судових рішень щодо незаконної мобілізації особи, що була виключена з військового обліку - 1500,00 грн. ;- зустріч з клієнтом для узгодження правової позиції у випадку звернення до суду із позовною заявою - 1000,00 грн.;
- складання позовної заяви про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії (справа у Дніпропетровському окружному адміністративному суді №160/11038/25) та представлення інтересів в суді - 8000,00 грн.; - складання відповіді на відзив - 8000,00 грн. Разом 20000,00 грн.
В клопотанні представник позивача визначив суму до відшкодування за рахунок відповідача витрат, понесених у зв'язку із наданням професійної правничої допомоги, 20 000грн..
Суд першої інстанції, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних робіт (наданих послуг), зменшив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу, до 3500,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Приписами Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що вартість наданих клієнту послуг адвокатом у даній справі є завищеною, оскільки предмет спору у цій справі не є надмірно складним, не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, відтак обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Верховний Суд неодноразово наголошував, і його правова позиція врахована судом першої інстанції, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що сума витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є завищеною, а тому підлягала зменшенню.
Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи позивача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Щодо відшкодування витрат, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції.
На переконання суду апеляційної інстанції, визначена сума за надання адвокатом послуг позивачу у розмірі 16 000 грн. не є обґрунтованою із урахуванням предмету спору, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в межах даного спору, що пов'язані з підготовкою апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, проте вважає визначені у скарзі суми за такі надані послуги завищеними.
Колегія суддів вважає розумно обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 1 000 грн. (одна тисяча гривень). Вказаний розмір витрат зумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку витратив адвокат під час супроводу справи в суді апеляційної інстанції, якістю та обсягом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом апеляційного перегляду. В іншій частині заява позивача про розподіл витрат в суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі № 160/11038/25 залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) понесені судові витрати в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 грн. (одна тисяча гривень нуль копійок).
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак