18 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/9106/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення судового рішення щодо поданого позивачем клопотання про поновлення строку для подання документів у справі № 620/9106/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 620/9106/24.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі № 620/9106/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій за 2017, 2021 роки, невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 3 доби та невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік у кількості 15 діб. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій за 2017, 2021 роки, невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 3 доби та невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік у кількості 15 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Вказане рішення суду набрало законної сили 24.02.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120897568).
16.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 620/9106/24 про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 у справі № 620/9106/24 у задоволенні заяви представника позивача Підгорного Костянтина Євгенійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 620/9106/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.08.2024 - без змін. Вказана постанова суду набрала законної сили 13.02.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125172053).
24.04.2025 (згідно вхідного штампу суду) від позивача надійшла заява, у якій просить ухвалити судове рішення щодо поданого позивачем клопотання про поновлення строку для подання документів, що підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, яке подано разом з такими документами (як передбачено ч.4 ст. 121 КАС України), зокрема постановити ухвалу, якою поновити або відмовити в поновленні процесуального строку.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 620/9106/24 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення судового рішення щодо поданого позивачем клопотання про поновлення строку для подання документів, що підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції від 24.04.2025 у справі № 620/9106/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126958307).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 620/9106/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - скасовано. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заява про ухвалення судового рішення щодо поданого позивачем клопотання про поновлення строку для подання документів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134317674).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2026 у справі № 620/9106/24 заяву про ухвалення судового рішення щодо поданого позивачем клопотання про поновлення строку для подання документів передано на розгляд судді Виноградовій Д.О.
Вирішуючи подане позивачем клопотання про поновлення строку для подання документів, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Приписами статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Відповідно до положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до приписів частини першої-п'ятої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
У силу вимог частин першої, третьої, п'ятої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмоїстатті 141 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) (зміст якої кореспондує положенням частини сьомоїстатті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції: «Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об'єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20.
Зі змісту матеріалів справи встановлено, що позовну заяву було подано до суду 27.06.2024 (вх.№30462/24 від 27.06.2024) (а.с.1).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.16).
За правилами статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, 30.07.2024 розпочато розгляд справи по суті.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі № 620/9106/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
08.08.2024 від представника позивача Підгорного Костянтина Євгенійовича надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, у якій також повідомлено, що документи щодо судових витрат позивача, що пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції будуть надані суду в строки передбачені абзацом 2 частини 7 статті 139 КАС України (а.с. 30). До вказаної заяви долучено ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1096599 від 07.08.2024 та договір про надання правової допомоги від 04.06.2024 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Підгорним Костянтином Євгенійовичем (а.с.31-32).
Зі змісту поданого договору про надання правової допомоги від 04.06.2024 вбачається, що предметом договору відповідно до п. 1.1 є: Замовник доручає Адвокату, а Адвокат зобов'язується надавати Замовнику наступну правову допомогу: підготувати до суду позовну заяву про визнання протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (що викладено в формі відповіді від 31.05.2024 року за №1067/124/02/21-2024) про відмову в задоволенні звернення Писанки Юрія Миколайовича від 27.05.2024 року, зобов'язання Головне управління Національної поліції в Чернігівській області задовольнити звернення ОСОБА_1 від 27.05.2024 року, підготувати інші заяви по суті справи, а також процесуальні документи, захищати його права та законні інтереси в суді першої інстанції за таким позовом, зокрема при розгляді справи з повідомленням (викликом) сторін брати участь в судових засіданнях.
Крім того, пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги від 04.06.2024 передбачено, що адвокат зобов'язується надавати правову допомогу якісно, сумлінно, на високому професійному рівні, з дотриманням чинного законодавства України.
Пунктом 4.2.1 договору про надання правової допомоги від 04.06.2024 передбачено, що адвокат зобов'язаний в ході надання правової допомоги свої дії спрямовувати на захист прав та законних інтересів Замовника.
Проте, суд зазначає, що позивачем та/або його представником до розгляду справи по суті (до 30.07.2024) не було надано доказів сплати витрат на правничу допомогу, заяви, в якій в порядку частини сьомої статті 139 КАС України, було б повідомлено, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду будуть надані докази для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу також не було подано, як і не повідомлено суд про поважні причини, які зумовили неможливість подання таких доказів до прийняття рішення в справі.
Так, позивачем та/або його представником у позовній заяві чи в будь-який інший спосіб не було повідомлено суд про неможливість з поважних причин до закінчення розгляду справи подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Щодо зазначення у заяві від 08.08.2024 (а.с.30) про те, що документи щодо судових витрат позивача, що пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції будуть надані суду в строки передбачені абзацом 2 частини 7 статті 139 КАС України, суд зазначає про таке.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 7 статті 139 КАС України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві відсутня вимога про здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. Відсутня така вимога й у клопотанні представника позивача від 08.08.2024, у якому останній просить надати можливість ознайомитися з матеріалами справи та одночасно повідомляє, що документи щодо судових витрат позивача, що пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції, будуть надані у строки, передбачені абзацом 2 частини 7 статті 139 КАС України.
Крім того, позивач не подав суду докази щодо його судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення від 08.08.2024 та не зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі, тобто позивач пропустив процесуальний строк подачі доказів щодо його судових витрат.
Доводи представника позивача у заяві від 16.08.2024 (вх. № 3770/24 від 16.08.2024) (а.с.45-46) про те, що «у зв'язку з навантаженням суду, загальновизнаним є та обставина, що розгляд справи мав бути завершений через два місяці після відкриття провадження в справі (провадження відкрито 01.07.2024 року), тобто до 01.09.2024 року» є необгрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин представником позивача не наведено та не надано.
Посилання представника позивача у заяві від 16.08.2024 (вх. № 3770/24 від 16.08.2024) (а.с.46) на поважні причини неможливості вчасно (до ухвалення судового рішення) подати докази про понесені витрати на професійну правову допомогу, заяву про ухвалення додаткового рішення, зокрема, через відсутність документів станом на 08.08.2024, не проведення судових дебатів, невизначеність чіткого часу ухвалення рішення суду по суті позову та те, що лише 16.08.2024 було підписано акт прийому - передачі виконаних робіт для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги від 04.06.2024 та сплачено кошти за вказаним Договором, у розмірі передбаченому п.1.3 Договору, суд вважає необгрунтованими з огляду на те, що договір про надання правової допомоги підписано 04.06.2025 - до подання позовної заяви до суду.
Крім того, згідно пункту 1.3 вказаного договору вартість правової допомоги (гонорару), який замовник зобов'язується сплатити адвокату за цим договором, становить 4000 (чотири тисячі) грн. Таким чином, сума гонорару була обумовлена ще до подання позовної заяви до суду. Натомість, доказів на підтвердження вказаних обставин разом з поданням позову до суду чи до початку розгляду справи по суті, який розпочато 30.07.2024, що не суперечить нормам статті 262 КАС України, позивачем чи його представником суду не надано.
Одночасно суд звертає увагу, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не позбавляв права позивача та/або його представника подати до суду заяву про неможливість подати докази розміру понесених витрат до вирішення справи по суті.
Натомість, позивачем та/або його представником у позовній заяві чи в будь-який інший спосіб не було повідомлено суд про неможливість з поважних причин до закінчення розгляду справи подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття об'єктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.
Частиною шостою статті 121 КАС України передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про ухвалення судового рішення щодо поданого позивачем клопотання про поновлення строку для подання документів, з підстав, зазначених вище.
Керуючись статтями 118, 121, 132, 134, 139, 241-243, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви позивача про ухвалення судового рішення щодо поданого позивачем клопотання про поновлення строку для подання документів відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 18.03.2026.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА