17 березня 2026 року м.Чернігів Справа № 620/12259/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить: скасувати рішення Відповідача №023830029102 від 21 травня 2025 року, стосовно відмови у призначенні пенсії Позивачу та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 20.06.2024 року та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок - IBAN № НОМЕР_1 відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою судді від 07.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 (далі “Позивач»), громадянин України, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий органом 2ISR, 25.05.2023 року, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 . 27.11.1996 року Позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання.
На даний час Позивач не працює. Трудовий стаж Позивача при віці 69 складає 22 роки, що підтверджено його трудовою книжкою. Ані до виїзду за кордон, ані станом на сьогоднішній день, пенсія Позивачу не призначалась, відповідно, пенсійних виплат він не отримує.
Отже, при віці 69 років і страховому стажі 22 роки, Позивач досяг усіх необхідних умов призначення пенсії за віком, встановлених ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - “Закон 1058»).
09.10.2019року Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, проте, не отримала жодної відповіді на неї, на підставі чого, був змушений звернутися до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У рішенні від 16.02.2022 по справі №120/15310/21-а, суд встановив: “Визнати протиправною відмову викладену у формі листа No 3088/Ш-10 від 22.10.2019 року, яку повідомлено листом No 11469- 11671/Ш-02/8-0200/21 від 05.10.2021 року, стосовно відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09.10.2019 року, з урахуванням висновків, викладених в даному рішенні суду.»
20 червня 2024 року представник позивача звернувся до відповідача з особистою відповідною заявою Позивача про призначення пенсії, засвідченою нотаріально в Державі Ізраїль та легалізованою печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції, з проханням передати до уповноваженого органу для розгляду та призначення пенсії за віком.
Заява Позивача була прийнята Відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується розпискою повідомленням від 20.06.2024 року.
До заяви були надані оригінали всіх документів, як це вказано у розписці- повідомленні до заяви про призначення пенсії.
- Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру;
- Заява про призначення/перерахунок пенсії;
- Паспорт або ID-картка або Посвідка Pu88089;
- Довідка про зміну назви організації (перейменування);
- Заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) - А банк;
- Свідоцтво про переміну прізвища. імені, по батькові;
- Доручення;
- Трудова книжка.
Відповідно до Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі № 620/15656/24 (далі - Рішення від 11.02.2025 р ) встанолено наступне: “Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 26.07.2024 № 023830029102 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву від 20.06.2024 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. ».
Однак, рішенням від 11.02.2025 року Відповідач не призначив пенсії Позивачу.
У рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року у справі № 620/15656/24, саме суд звертає увагу, що заява представника позивача від 20.06.2024 містить перелік документів, з яким уповноважена особа звернулась до органу Пенсійного фонду з метою призначення позивачу пенсії. Суд враховує, що відповідачу був поданий оригінал довіреності від імені позивача, яка посвідчена нотаріально та апостильована, підпис заявника на заяві про призначення пенсії належить позивачу, особа якого була посвідчена українським паспортом громадянина України для виїзду за кордон та бул засвідчена нотаріусом в Державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтвердження печаткою апостиль, заява про призначення пенсії позивачу була подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально"
З метою виконання рішення, представники Позивачки зверталися безпосередньо до Відповідача з заявою про добровільне виконання рішення.
08.08.2025 року, засобами зв'язку “Укрпошта», був отриманий лист Відповідача №8737-8494/М-02/8-2500/25 від 30.07.2025 року, відповідно до якого Відповідач повідомив, що ним було прийнято Рішення №023830029102 від 21 травня 2025 року, про відмову у призначенні пенсії.
Не погодившись з цим, Позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Головне управління Пенсійного фонду в Чернігівській області протиправно відмовило у призначенні виплати пенсії Позивачу на підставі буцімто відсутності місця реєстрації в Україні.
Враховуючи трудову книжку, диплом про навчання, сумарний страховий стаж Позивачки складає понад 22 роки.
Позивач набув громадянство України, що підтверджується паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий органом 2ISR, 25.05.2023 року.
Отже, при віці 69 років і страховому стажі понад 22 роки, Позивач досяг усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком, встановлених ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV
Право на пенсію є «правом власності», що підпадає під захист Статті 1 Протоколу №.1 Конвенції. З цього приводу та з приводу принципів «законних очікувань», «правової визначеності» та «належного урядування» та їх значення для справ позивачів стосовно призначення та поновлення пенсій слід звернути увагу шановного суду на зобов'язуючі висновки Верховного Суду України в Ухвалі від 08.11.2019 по справі №815/1226/18.
Додержання, передбачених Законом про пенсії умов призначення пенсії, зумовлює обов'язок Відповідача призначити і виплачувати пенсію Позивачу на підставі її першого звернення від 18.04.2018 року.
Відповідно до ч.5 ст. 45 Закону №1058-IV Відповідач був зобов'язаний розглянути. документи про призначення пенсії Позивача та не пізніше 10 днів з дня їх надходження прийняти рішення про призначення пенсії.
Відповідно до п. 4.10. Постанови від 25/11/2005 № 22-1 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Далі - “Порядок 22-1») після призначення пенсії нарахована сума включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення.
Від так суд вважає, що Відповідач протиправно повторно відмовив Позивачу в призначенні пенсії.
Так суд зазначає, що твердження Відповідача, що відсутність реєстрації Позивача на території України звільняє останнього від обов'язку призначення пенсії Позивачу - є незаконним, а тому не має братися судом до уваги.
Виходячи з правової, соціальної природи пенсії право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може бути пов'язано з такою умовою як постійне проживання в Україні, а держава в свою чергу у відповідності з конституційними принципами зобов'язана гарантувати це право, незалежно від того, де проживає особа, котрій призначена пенсія - в Україні або за її межами.
Також, слід зазначити, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на виплату пенсії основані на принципі «юридичної визначеності». Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Твердження Відповідача, що Позивачем не були дотримані вимоги Порядку 22-1 стосовно подачі заяви про призначення пенсії, а представники Позивача, які діють на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, не мають законних повноважень подати заяву про призначення пенсії до УПФУ є таким що не відповідає дійсності.
Так Відповідачу був поданий оригінал довіреності від імені Позивача, яка посвідчена нотаріально та апостильована, копія даної довіреності відповідно до повноважень Відповідача була засвідчена належним чином та прийнята з іншими документами Позивача для призначення пенсії, що підтверджено Додатком №1 до позову.
Підпис заявника на заяві про призначення пенсії належить Позивачу, особа якого була посвідчена українським паспортом громадянина України для виїзду за кордон (Додаток №3 до позову) та була засвідчена нотаріусом в Державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтверджені печаткою апостиль, відповідно до Гаазької конвенції, до якої Україна приєдналася 23.12.2003р.!
Заява про призначення пенсії Позивачу була подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
На підставі викладеного вище слід визнати, що Позивачем вимоги Порядку 22-1 щодо подачі заяви про призначення пенсії були дотримані в повному обсязі.
Окремо суд зазначає, що призначення та виплата пенсії Позивача повинна бути здійснена з урахуванням індексації/масових перерахунків на момент виплати пенсії.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ (далі - «Закон № 2017-ІІІ») визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - «Закон № 1282-ХІІ»).
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, колегія суддів судової палати в Постанови Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 638/9697/17 дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер.
У передостанньому абзаці ст.2 Закону №1282-ХІІ встановлено, що «Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.»
Підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється на підставі ч. 2 або ч.3 ст. 42 Закону №1058-IV.
Отже, здійснення підвищення пенсії на момент виплати (індексації) що здійснюється на підставі ч. 2 або ч.3 ст. 42 Закону №1058-IV є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Закон №1058-IV стосовно зобов'язання Відповідача виплатити пенсію з урахуванням підвищення пенсії на момент виплати (індексації), що здійснюється на підставі ч. 2 або ч.3 ст. 42 Закону №1058-IV та Закону № 2050-III стосовно нарахування компенсації втрати частини доходів не лишають Відповідачу ніякого права на застосування його дискреційних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень не наділений дискреційними повноваженнями, тобто не має право діяти на власний розсуд, коли відповідно до закону правомірним є лише один варіант рішення чи діяльності (ВС/КАС від 06 березня 2019р, №1640/2594/18)
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №023830029102 від 21 травня 2025 року, стосовно відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 20.06.2024 та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок - IBAN № НОМЕР_1 відкритий в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2026 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ