16 березня 2026 року справа № 580/1227/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії за віком № 232350008815 від 21.01.2026 року ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію починаючи з 13.01.2026 року ОСОБА_1 , зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 01.01.1992 до 16.03.1996, з 10.05.1996 до 15.03.1999, з 24.04.2005 до 27.09.2012, з 20.11.2012 до 15.05.2013, з 28.05.2013 до 12.03.2014, з 13.03.2014 до 30.06.2014, з 01.07.2014 до 22.11.2014 та до пільгового стажу з 25.02.1988 до 16.03.1996 в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що стаж роботи позивача у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, а також відповідними архівними довідками, відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача з рік у відповідній місцевості до стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) з підстав того, що надані позивачем документи не підтверджують факту укладання з ним строкових трудових договорів, є протиправною.
Ухвалою від 12 лютого 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.02.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-1 просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідальним структурним підрозділом за розгляд заяви позивача та прийняття рішення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням та позивачем відсутній. Позовна заява не містить позовних вимог до Головного управління.
02.03.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-2 просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, у зв'язку із чим на осіб, які працювали в російській федерації після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні/перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території.
Крім того зазначила, що як законодавством України так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. Зарахування до страхового стажу з 1 січня 2004 періодів роботи на території держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність.
Зазначила, що Тимчасова угода між Урядом України та урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права. Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Отже, чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи пільговому обчисленні.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 13.01.2026 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення № 232350008815 від 21 січня 2026 року у про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, з підстав недостатності наявного страхового стажу (21 рік 03 місяці, при необхідному - 32 роки), при цьому, не зарахувало періоди роботи з 01.01.1992 до 16.03.1996, з 10.05.1996 до 15.03.1999, з 24.04.2005 до 27.09.2012, з 20.11.2012 до 15.05.2013, з 28.05.2013 до 12.03.2014, з 13.03.2014 до 30.06.2014 та з 01.07.2014 до 22.11.2014 на території російської федерації. Уточнюючі довідки видані підприємствами російської федерації також не взяті до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москві. Стаж на території російської федерації враховується по 31.12.1991. Крім того, в матеріалах справи відсутня інформація про сплату страхових внесків за періоди роботи з 24.04.2005 по 22.11.2014.
Рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії за віком позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 якого страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.
Згідно статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Аналіз вказаних положень свідчить, що при обчисленні пенсії відповідно до Закону № 1058 зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Держави СНД) до 31.12.2003 здійснюється згідно відомостей трудової книжки, а з 01.01.2004 здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД, та території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Суд встановив, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.03.1984, позивач працював у російській федерації у періоди:
- з 25.02.1988 прийнятий зварювальником 3 розряду у Виробниче об'єднання “Нижньовар-нафтогаз» Нижньоватовське вишко-монтажне управління № 1 місцевості прирівнюється до районів Крайньої Півночі (запис між № 8 та № 9 трудовій книжці) згідно наказу № 20 к від 25.02.1988 (запис № 9 в трудовій книжці);
- з 26.07.1992 переведений зварювальником 4 розряду, згідно наказу № 65 к від 02.09.1992 (запис № 10 в трудовій книжці);
- з 16.03.1996 звільнений за власним бажання, згідно наказу № 16 к від 15.03.1996 (запис № 11 в трудовій книжці);
- з 10.05.1996 р. прийнятий водієм на а/машину ЗІЛ-131 за трудовою згодою, згідно наказу № 37 від 10.05.1996 (запис № 12 в трудовій книжці);
- з 15.03.1999 звільнений за власним бажання, згідно наказу № 86 від 15.03.1999 (запис № 13 в трудовій книжці);
- з 24.04.2005 прийнятий електрогазозварником 5 розряду вахтового методу роботи у ТОВ СП “КАТКОНЕФТЬ» (Місцевість прирівняна до районів Крайньої півночі (запис між № 19 та № 20 в трудовій книжці), згідно наказу № 124-к від 24.04.2005 (запис № 20 в трудовій книжці);
- з 18.03.2009 переведений електрогазозварником 6 розряду в тому ж цеху, згідно наказу № 86 к від 18.03.2009 (запис №21 в трудовій книжці);
- з 27.09.2012 звільнений за власним бажанням, згідно наказу № 307 к від 27.09.2012 (запис № 22 в трудовій книжці);
- з 20.11.2012 прийнятий у Товариство з обмеженою відповідальністю “Єрмаковська сервісна компанія» місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі (запис між № 22 та № 23 в трудовій книжці) на базу виробництва обслуговування електрогазозварником, зайнятим на різці і ручній сварці 5 розряду вахтовим методом, згідно наказу № 1221-к від 20.11.2012 р. (запис № 23 в трудовій книжці);
- з 15.05.2013 трудовий договір розірваний з ініціативи роботодавця, згідно наказу № 750-к від 15.05.2013 (запис № 24 в трудовій книжці);
- з 28.05.2013 прийнятий на базу виробничого обслуговування електрогазозварником, зайнятим на різці і ручній сварці 5 розряду, вахтовим методом, згідно наказу №817-к від 28.05.2013 р. (запис № 25 в трудовій книжці);
- з 12.03.2014 р. трудовий договір розірваний з ініціативи роботодавця, згідно наказу №4 23-к від 12.03.2014 (запис № 27 в трудовій книжці);
- з 13.03.2014 прийнятий електрогазозварником зайнятим на різці і ручній сварці 5 розряду на базу виробничого обслуговування, згідно наказу № 490-к від 13.03.2024 (запис № 28 в трудовій книжці);
- з 30.06.2014 звільнений в порядку переводу за проханням працівника до іншого роботодавця в ЗАО “Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин», згідно наказу № 1101-к від 30.06.2014 (запис № 29 в трудовій книжці);
- з 01.07.2014 прийнятий в порядку переводу з ТОВ “Єрмаковська сервісна компанія» в ЗАТ “Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин» (Ханти-Мантійський автономний округ - Югра м. Нижнєвартовськ) у цех підготовки свердловини та ремонту електрогазозварником 5 розряду, вахтового методу, згідно наказу № 1569 від 01.07.2014 (запис № 30 в трудовій книжці);
- з 22.11.2014 трудовий договір розірваний з ініціативи робітника, згідно наказу № 1175 від 21.11.2014 (запис № 31 в трудовій книжці).
Суд врахував, що відомості трудової книжки позивача про зазначені періоди роботи скріплені підписами посадових осіб та печатками роботодавця, містять посилання на підстави внесення записів і не викликають сумнівів у їх достовірності.
Доводи відповідача щодо неможливості врахування вказаних періодів (до 31.12.2003) до страхового стажу позивача з огляду на припинення з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, суд вважає необґрунтованими, оскільки у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на зарахування під час призначення пенсії до трудового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивачки положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у врахуванні періодів роботи під час призначення пенсії.
З урахуванням зазначеного, періоди роботи позивача з 01.01.1992 до 16.03.1996, з 10.05.1996 до 15.03.1999 мають бути зараховані до його страхового стажу.
Щодо врахування до страхового стажу періодів роботи з 24.04.2005 до 27.09.2012, з 20.11.2012 до 15.05.2013, з 28.05.2013 до 12.03.2014, з 13.03.2014 до 30.06.2014, з 01.07.2014 до 22.11.2014, суд зазначає таке.
При обчисленні пенсії відповідно до Закону № 1058-IV зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Держави СНД) до 31.12.2003 здійснюється згідно відомостей трудової книжки, а з 01.01.2004 здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД, та території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Суд встановив, що відповідно до архівної довідки архівного відділу управління справами адміністрації м. Мегіона від 31.12.2020 № В-651 із заробітної плати ОСОБА_1 у період з листопада 2012 до червня 2014 року здійснювалось нарахування страхових внесків до пф рф.
Згідно довідки ЗАТ “Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин» від 28.10.2015 № 6724от, ЗАТ “Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин» на ОСОБА_1 нарахування та виплату страхових внесків здійснювало з 01.07.2014 року, нарахування та виплату додаткового тарифу страхових внесків у розмірі 4% на фінансування страхової частини трудової ціни здійснювало з 01.07.2014 до 22.11.2014.
Таким чином, періоди роботи позивача з 20.11.2012 до 15.05.2013, з 28.05.2013 до 12.03.2014, з 13.03.2014 до 30.06.2014, з 01.07.2014 до 22.11.2014 мають бути зараховані до його страхового стажу, оскільки матеріалами справи підтверджується сплата страхових внесків (зборів) за вказані періоди роботи до пенсійного фонду рф.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази сплати роботодавцем позивача страхових внесків (зборів) за періоди роботи з 24.04.2005 до 27.09.2012 до пенсійного фонду рф, у зв'язку із чим суд доходить висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача його зарахувати.
Щодо вимог про зарахування роботи з 25.02.1988 до 16.03.1996 в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі на пільгових умовах - один рік роботи за один рік та шість місяців, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , позивач працював:
- з 25.02.1988 прийнятий зварювальником 3 розряду у Виробниче об'єднання “Нижньовар-нафтогаз» Нижньоватовське вишко-монтажне управління № 1 місцевості прирівнюється до районів Крайньої Півночі (запис між № 8 та № 9 трудовій книжці), згідно наказу № 20 к від 25.02.1988 (запис № 9 в трудовій книжці);
- з 26.07.1992 переведений зварювальником 4 розряду, згідно наказу № 65 к від 02.09.1992 (запис № 10 в трудовій книжці);
- з 16.03.1996 звільнений за власним бажання, згідно наказу № 16 к від 15.03.1996 (запис № 11 в трудовій книжці);
Згідно архівних довідок ВАТ “Нижневартовскнефтегаз» від 14.06.2013 № 05-3490, № 05-3489 Нижньовартівське вишкомонтажне управління № 1 виробничого об'єднання “Нижневартовскнефтегаз» знаходилося у місті Нижньовартівську Ханти-Мансійського автономного округу, місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі з районним коефіцієнтом до заробітної плати 1,7. До заробітної плати ОСОБА_1 до 01.01.1992 нараховано районний коефіцієнт 1,7.
За вказаних обставин, під час обрахунку стажу для отримання позивачу пенсії за віком, період його роботи з 25.02.1988 до 31.12.1990, має бути зарахований до страхового стажу позивача виходячи із розрахунку - кожний рік роботи - за 1 рік і 6 місяців.
Суд встановив, що згідно форми РС-право, вказаний період зарахований до страхового стажу позивача із застосуванням кратності (1), відтак позовні вимоги у цій частині суд вважає обґрунтованими.
Крім того, суд врахував, що законодавче регулювання питань у галузі пенсійного забезпечення громадян обох держав, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі врегульовано Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 (далі - Тимчасова Угода).
Так, згідно ст. 1 Тимчасової угоди громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до ст. 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).
З аналізу положень Тимчасової угоди можна зробити висновок про право громадян Сторін цієї угоди на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також порядок реалізації цього права.
Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача за період з 01.01.1991 до 16.03.1996 в районах Крайньої Півночі відсутні.
Суд врахував, що обсяг страхового стажу позивача, який підтверджує відповідач складає 21 рік 03 місяці 03 дні.
Разом з тим, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів та висновків суду у цьому рішенні підтверджується наявність у позивача страхового стажу у значно більшому обсязі за обрахований відповідачем у спірному рішенні.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність спірного рішення та, як наслідок, про необхідність його скасування.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача суд доходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача-2 (як органу, який прийняв протиправне рішення) зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: з 01.01.1992 до 16.03.1996, з 10.05.1996 до 15.03.1999, 20.11.2012 до 15.05.2013, з 28.05.2013 до 12.03.2014, з 13.03.2014 до 30.06.2014, з 01.07.2014 до 22.11.2014 а також зарахувати до його страхового стажу період роботи з 25.02.1988 до 31.12.1990 виходячи із розрахунку - 1 рік роботи за 1 рік і 6 місяців та повторно розглянути заяву позивача від 13.01.2026 про призначення пенсії за віком із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21 січня 2026 року № 232350008815 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.01.1992 до 16.03.1996, з 10.05.1996 до 15.03.1999, з 20.11.2012 до 15.05.2013, з 28.05.2013 до 12.03.2014, з 13.03.2014 до 30.06.2014, з 01.07.2014 до 22.11.2014 а також зарахувати до його страхового стажу період роботи з 25.02.1988 до 31.12.1990 виходячи із розрахунку - 1 рік роботи за 1 рік і 6 місяців та повторно розглянути заяву позивача від 13.01.2026 про призначення пенсії за віком із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);
3) відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 16.03.2026.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК