16 березня 2026 року справа № 580/1263/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати неправомірними та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, згідно з діючим законодавством та поданою заявою про призначення пенсії, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. б, ст. 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення» та ст. 40 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18.09.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має достатній стаж, який підтверджений відповідними документами та дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, однак відповідач-2 безпідставно не врахував жодного дня такого стажу позивача.
Ухвалою від 13 лютого 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.02.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-1 просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідальним структурним підрозділом за розгляд заяви позивача та прийняття рішення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не приймало жодного розпорядчого акта за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії. Головне управління є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням та позивачем відсутній. Позовна заява не містить позовних вимог до Головного управління.
Відзив на позов від відповідача-2 до суду не надходив.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
18.09.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Рішенням від 26.09.2025 № 233050011864 відповідач-2 відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у зв'язку із відсутністю пільгового стажу, не зарахувавши період роботи згідно з довідкою № 413 від 09.06.2008 виданою ЗАТ “Лакталіс-Умань», оскільки форма довідки не відповідає додатку № 5 Порядку № 637.
Листом від 29.12.2025 № 15285-15487/П-02/8-2300/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача про прийняте рішення.
Рішення відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивач вважає неправомірним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Суд врахував, що підставою відмови у призначенні позивачу пенсії є не зарахування пільгового стажу за Списком № 2.
Стосовно доводів відповідача-2 щодо невідповідності довідки № 413 від 09.06.2008 виданою ЗАТ “Лакталіс-Умань» для врахування пільгового стажу, суд врахував таке.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працював на Уманському міськмолокозаводі:
- з 25.11.1987 до 01.11.1988 - помічником машиніста холодильно-компресорних аміачних установок з шкідливими умовами праці 3 розряду (наказ про прийняття на роботу № 105 від 24.11.1987);
- з 01.11.1988 до 16.04.2007 - машиністом холодильних установок по 3 розряду (наказ про звільнення № 55 від 16.04.2007).
Трудова книжка містить записи про зміну організаційно-правової форми та назви підприємства, із Уманський міськмолокозавод на ЗАТ “Лакталіс-Умань».
Суд зазначає, що у вказані періоди роботи позивача був чинним, зокрема, список № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 “Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах».
У розділі ХХХІІ (Загальні професії) Списку № 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 визначено, що його дія поширюється на машиністів, обслуговуючих аміачно-холодильні установки в промисловості на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 № 162 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (у редакції, чинній на час роботи позивача) затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У розділі ХХХІІ (Загальні професії, підрозділ 232000000-14341) Списку № 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 № 162 визначено, що його дія поширюється на машиністів холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 № 36 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У розділі ХХХІІІ (Загальні професії) Списку № 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 № 36 визначено, що його дія поширюється на машиністів холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Таким чином, робота позивача у якості машиніста холодильно-компресорних аміачних установок відносяться до робіт із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право позивачу на пенсію за віком на пільгових умовах передбачена Списком № 2, оскільки підтверджена належними записами у трудовій книжці.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відмови в зарахуванні періоди роботи позивача до його пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами.
У зв'язку з тим, що трудова книжка позивача є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача-2 у врахуванні пільгового стажу роботи позивача. При цьому суд не бере до уваги покликання відповідача-2 у спірному рішенні щодо невідповідності довідки ЗАТ “Лакталіс-Умань» № 413 від 09.06.2008 формі додатку № 5 Порядку № 637 з огляду на підтвердження пільгового характеру роботи позивача відомостями трудової книжки.
Таким чином, наявні у матеріалах справи докази підтверджують наявність у позивача пільгового стажу за Списком № 2 у достатньому обсязі у зв'язку із чим суд доходить висновку про необґрунтованість висновків спірного рішення щодо відсутності у позивача достатнього пільгового стажу.
Суд врахував, що обсяг страхового стажу позивача, що підтверджується відповідачем-2, складає 33 років 2 місяці 23 днів. Обсяг пільгового стажу позивача є достатнім для призначення пенсії відповідно до ст.114 Закону № 1058. Достатнім також є вік позивача для призначення пенсії (55 років) та не заперечується відповідачем-2.
Таким чином, позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів спірного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із чим його належить визнати протиправним та скасувати.
Враховуючі визначені пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах - вік та стаж (загальний і спеціальний), суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у цьому випадку не є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду України.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-2 (як органу, який здійснював розгляд заяви та прийняв протиправне рішення) прийняти рішення про призначення позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 18.09.2025, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон України № 3674-VI).
Частиною 2 статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До адміністративного позову позивач додав документ про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. Разом з тим, оскільки адміністративний позов містить одну вимогу немайнового характеру, тому за подання позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір в розмірі 1331,20 грн (3328*0,4) і саме щодо цього розміру судового збору слід вирішити питання про розподіл судових витрат. Інша частина судового збору в розмірі 1331,20 грн може бути повернута, як надміру сплачена.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.09.2025 № 233050011864 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняти рішення про призначення з 18.09.2025 ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);
3) відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, майдан Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 16.03.2026.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК