Справа № 560/505/26
іменем України
18 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до витягу з наказу від 02.12.2025 року №179/0025 ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)», позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п.7 ч.І ст.77 за станом здоров'я (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» 11 грудня 2025 року. Перед подачею рапорту на звільнення позивач подав заяву про виплату компенсації за належні до видачі предмети речового майна особистою користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу під час звільнення, відповідно до Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Постановою КМУ №578 від 14.08.2013 року . Проте, станом на дату подачі позову, ні виплат ні вмотивованої відмови не надано відповідачем.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Державна установа «Райківецька виправна колонія (№78)» повністю фінансується з державного бюджету відповідно до кошторису, який затверджується Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. 04.06.2025 в державну установу «Райківецька виправна колонія (№78)» надійшов лист № ГД ДКВС-2252/3 ГД/2025 від 04.06.2025, в якому державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» довела до відома, що зважаючи на існуючу з 2019 року заборгованість з виплати грошової компенсації колишнім працівникам органів та установ ДКВС України, що склалась в умовах обмеженого фінансування бюджетних асигнувань, подальші можливі виплати будуть відбуватися у відповідності строків заборгованості при виділенні додаткового фінансування. Тобто державна установа «Райківецька виправна колонія (№78)», яка є бюджетною установою, діяла на підставі затверджених кошторисів, якими не передбачено фінансування видатків на виплату компенсації за не отримане речове майно, не є відповідальною за відсутність відповідних коштів для проведення відповідних виплат. Таким чином, відсутність передбаченого відповідним чином фінансування зі сторони центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, виключає існування протиправної бездіяльності зі сторони державної установи «Райківецька виправна колонія (№78)» та унеможливлює виконання нею відповідного обов'язку щодо виплати позивачу компенсації за не отримане речове майно.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України, в період з 04.09.2001 по 11.12.2025, і був звільнений зі служби за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до витягу з наказу від 02.12.2025 року №179/0025 ДУ «Райківецька виправна колонія (№78) 11 грудня 2025 року.
Позивач подав заяву про виплату компенсації за належні до видачі предмети речового майна особистою користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу під час звільнення, відповідно до Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Постановою КМУ №578 від 14.08.2013 року.
Проте, станом на дату подачі позову, ні виплат ні вмотивованої відмови не надано Відповідачем.
26.12.2025 року було направлено адвокатський запит на ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)» про видачу довідки про виплату грошової компенсації та проведення виплати компенсації належних до видачі ОСОБА_1 предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу під час звільнення, відповідно до Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Постановою КМУ №578 від 14.08.2013 року.
Відповідач видав 31.12.2025 року довідку №72 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в загальній сумі 34663,92 грн.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не забезпечив речовим майном позивача та не здійснив виплату компенсації за вказане майно при звільненні, а тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітгя з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана Із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст.2 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно абзацу 2 частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України визначений положеннями статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», відповідно до частини 5 якої на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 27 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 578 встановлено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Згідно з пунктом 23 Порядку №578, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV, держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Відповідно до ч.5 ст.21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3744-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі «Сук проти України» (Заява № 10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).
Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Також, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Необхідно також врахувати правові висновки, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі №2-а-3097/2007 та у постановах Верховного Суду від 04.07.2019 року у справі №821/2/18, від 30.10.2019 року у справі №820/2933/17» від 25.03.2020 року у справі №803/1609/17 у подібних правовідносинах.
Відповідно до п. 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Згідно п. 23 Порядку № 578 грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку.
Відповідно до п. 60 Порядку № 578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що Порядок № 578, визначає. два альтернативні способи забезпечення працівника кримінально- виконавчої служби, належним йому речовим майном у разі звільнення: особа має право отримати речове майно особистого користування, яке не видане йому на день звільнення, або отримати грошову компенсацію за таке майно.
Також не передбачено вищевказаними нормами, що саме в день звільнення має бути виплачено компенсацію за належні до видачі предмети речового майна. При тлумаченні вказаних норм слід дійти висновку, що вказівка в п. 27 Порядку №578 «...під час звільнення із служби...» лише вказує умову за якої можлива видача належного особі речового майна чи компенсація, а не вказівка на конкретний день звільнення.
Також, виходячи зі змісту Порядку №578 для виплати компенсації передує оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7.
Суд звертає увагу, що позивач звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату не отриманого речового майна, однак, відповідач не здійснив таку виплату вартості речового майна.
Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно.
При цьому, законодавством передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, як рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів,
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право па грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно.
Відповідач, виключивши позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, не провів з ним повний розрахунок за речовим забезпеченням та не виплатив йому грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, внаслідок чого допустив протиправну бездіяльність.
Суд звертає увагу, що згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу № 72 від 31.12.2025 вартість такого майна становить 34663,92 грн.
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Стягнути з Державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 34663,92 грн.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державна установа «Райківецька виправна колонія (№ 78)» (вул. Паркова, 9,с. Райківці,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31356 , код ЄДРПОУ - 08564765)
Головуючий суддя О.П. Шевчук