Справа № 560/686/26
іменем України
18 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 15723,59 грн (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять три гривні п'ятдесят дев'ять копійок під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.11.2025 № 329 солдата ОСОБА_1 , курсанта НОМЕР_3 навчального батальйону, який “30» серпня 2025 року самовільно залишив медичний заклад, з “30» серпня 2025 року зняти з усіх видів забезпечення.
Вказує, що за час незаконної відсутності поза межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення за період з 01 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року, а тому його необхідно стягнути на користь військової частини.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача на адресу суду відзиву на позовну заяву не надходило.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №128 від 03.05.2025 нижчепойменованих резервістів та військовозобов'язаних, призваних на військову службу за призовом під час загальної мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» (зі змінами), які прибули із вказаних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для проходження фахової та базової загальновійськової підготовки.
З 03 травня 2025 року зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 (загальновійськова) зарахувати з сніданку “04» травня 2025 року, призначено на посади курсантів навчальних взводів відповідно до підготовки за вказаною військово-обліковою спеціальністю (ВОС), вважати такими, що “03» травня 2025 року справи та посаду прийняли і приступили до виконання службових обов'язків за посадою. Встановлено посадовий оклад згідно тарифного розряду 1 у розмірі 2470 гривень, шпк «солдат».
Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 633% від посадового окладу та надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а саме: солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №245 від 22.08.2025 вважати такими, що вибули у Військово-медичний клінічний центр Західного регіону, місто Львів, на лікування “22» серпня 2025 року: солдата ОСОБА_2 , курсанта навчального механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону. Зі сніданку “23» серпня 2025 року знято з продовольчого забезпечення.
29.08.2025 солдата ОСОБА_1 переведено із Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на лікування у військову частину НОМЕР_4 .
Згідно листа-запиту №1012/7006/15874 від 18.09.2025 про перебування на стаціонарному лікуванні солдата ОСОБА_1 , жодної інформації щодо його переведення до іншого лікувального закладу для подальшого лікування чи виписки з військової частини НОМЕР_4 у військову частину НОМЕР_1 не надходило.
Згідно повідомлення-відповіді на запит №1012/7006/15874 від 18.09.2025 засобами СЕДО № 9715 від 23.09.2025 солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_4 з 29.08.2025 по 30.08.2025.
Відповідач вказує, що у військову частину НОМЕР_1 з лікування у встановлений строк (30.08.2025) солдат ОСОБА_1 не повернувся.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 року №4672-АД призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення території лікувального закладу курсантом 1 навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_1 .
Акт службового розслідування за вказаним фактом зареєстрований за №22057 від 04.10.2025.
Позивач вважає, що оскільки за час незаконної відсутності поза межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення за період з 01 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року, а тому його необхідно стягнути на користь військової частини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на військовослужбовців покладено обов'язок сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки і додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів і старших за військовим званням та сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та при зроблені йому зауваження, військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Згідно зі ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти високу честь, захищати свою та поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише за них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Статтями 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Суд зазначає, що за час відсутності поза межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення за період з 01 серпня 2025 року по 31 серпня 2025 року.
Згідно з Довідкою про виплачене грошове забезпечення курсанту військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 було виплачене грошове забезпечення в сумі 20718,33 грн. Переплата становить 15723,59 грн.
У відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 розділу І пункту 15 встановлено, що грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до розділу XVI пункту 5 даного Порядку встановлено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відповідно до пункту 4 статті 1 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно з пунктом 4 статті 1 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.
Відповідно до пункту 1 статті 3 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
- наявність шкоди; - протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; - причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; - вина особи в завданні шкоди.
Згідно з пунктом 1 статті 7 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до пункту 3 статті 10 закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої військовозобов'язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов'язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.
Крім того, службовим розслідуванням вини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 у безпідставній переплаті не встановлено.
Військовою частиною НОМЕР_1 направлено повідомлення про вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України солдатом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань у Львові, Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом однієї доби після реєстрації наказу.
Таким чином, з 30 серпня 2025 року солдат ОСОБА_1 не виконував обов'язків військової служби та не повідомив безпосереднього командира про своє місцезнаходження, тому грошові кошти в розмірі 15723,59 грн, виплачені солдату ОСОБА_1 без достатньої правової підстави.
При вирішенні даного спору по суті, суд враховує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.01.2020р. у справі №813/1045/1, згідно яких, спори щодо відшкодування державі в особі Військової частини шкоди, завданої особою, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової (публічної) служби, є публічно - правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно ч.1 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 4 ст.2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно положень ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до позиції Верховного Суду висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
З аналізу ст. ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України та вказаної правової позиції Верховного Суду свідчить про те, що у разі виплати особі без необхідності чи без правової підстави грошової допомоги або якщо відпала підстава для такої виплати, то платнику ці кошти поверненню не підлягають, крім випадків наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, законодавство передбачає виключні випадки поверненню набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.11.2025 № 329 солдата ОСОБА_1 , курсанта НОМЕР_3 навчального батальйону, який “30» серпня 2025 року самовільно залишив медичний заклад, з “30» серпня 2025 року знято з усіх видів забезпечення.
Відповідно пункту 15 розділу І наказу Міністерства оборони України “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 №260, припинено виплату грошового забезпечення з дня, з якого самовільно залишив військову частину - “30» серпня 2025 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025 №2708-ОД.
Суд також звертає увагу, що заходи, направлені на досудове врегулювання спору та добровільного відшкодування шкоди відповідачем, не призвели до результатів, відповідачу було повідомлено про обов'язок відшкодувати завдану шкоду, а саме було направлено лист з вимогою відшкодувати завдану матеріальну шкоду у загальній сумі 15723,59 грн на рахунок військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на наведене вище, суд вважає, що в даному випадку існують підстави для стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 15723,59 грн під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат (сплаченого позивачем судового збору) відсутні, оскільки згідно з частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 15723 грн (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять три) грн 59 коп. під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя О.П. Шевчук