Справа № 560/3609/26
іменем України
17 березня 2026 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Блонський В.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить:
1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ЄДРПОУ 21318350), оформлене листом за вих. № 910815/С-2200-25 від 03.09.2025 р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 18 квітня 2024 року;
2. Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати згідно з частиною 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» та стягнути заборгованість з пенсійних виплат за весь період недоплати.
Ухвалою судді від 11.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог за період поза межами шестимісячного строку звернення до суду з позовом (тобто, за період з 26.04.2024 по 05.09.2025), в якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин пропуску цього строку, або нової редакції позовної заяви з урахуванням положень частини другої статті 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду.
16.03.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якій зазначено, що пропуск зумовлений поважними та об'єктивними причинами, що не залежали від волі позивача. Зокрема, після смерті годувальника позивач перебувала у складному психологічному стані, є особою похилого віку та не мала можливості своєчасно отримати кваліфіковану правову допомогу. Крім того, позивач вживала заходів для досудового врегулювання спору, звертаючись до органів Пенсійного фонду, та лише після отримання відповідей і правової допомоги дізналася про порушення свого права. Спір має соціальний характер, стосується єдиного джерела існування позивача та має триваючий характер, що також є підставою для поновлення строку. У зв'язку з цим позивач вважає причини пропуску строку поважними та просить суд його поновити.
Надаючи оцінку аргументам, поданим у заяві, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України, у разі якщо факт пропуску строку звернення до суду встановлено після відкриття провадження, і позивач не заявив клопотання про його поновлення або якщо підстави, вказані у заяві, визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву в цій частині.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовними вимогами, що стосуються періоду з 26.04.2024 по 05.09.2025, із пропуском установленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку, позивач посилається на складний психологічний стан у зв'язку зі смертю годувальника, поважний вік, відсутність достатніх коштів для отримання правничої допомоги, а також на вжиття заходів досудового врегулювання спору.
Однак наведені обставини самі по собі не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Так, складний психологічний стан та похилий вік позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про об'єктивну неможливість звернення до суду у встановлений законом строк. Посилання позивача на відсутність коштів для отримання правничої допомоги також не є поважною причиною, оскільки чинне законодавство України передбачає можливість самостійного звернення до суду, а також отримання безоплатної правової допомоги. Крім того, звернення позивача до органів Пенсійного фонду України не перериває та не зупиняє перебіг строку звернення до адміністративного суду, а тому не може бути підставою для його поновлення. Суд також враховує, що позивач не надала доказів існування обставин непереборної сили чи інших об'єктивних перешкод, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Доводи позивача про те, що вона дізналася про порушення свого права лише після отримання відповіді відповідача, суд оцінює критично, оскільки спірні правовідносини виникли значно раніше, а їх зміст був відомий або повинен був бути відомий позивачу з моменту призначення (перерахунку) пенсії.
Посилання на триваючий характер правовідносин не змінює моменту, з якого особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, та не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
При цьому суд враховує, що пенсія є щомісячною періодичною виплатою. Розмір фактично отриманої пенсії був об'єктивно відомий позивачу щомісячно. Сам факт отримання пенсії у меншому розмірі свідчив про можливе порушення її прав.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 580/710/24 Верховний Суд аналізував питання щодо строків звернення до ПФУ стосовно перерахунку пенсій, зокрема за виплатою пенсії у новому розмірі, визначаючи, що: у спорах, де справа стосується розміру пенсії чи перерахунку, строк звернення обчислюється за загальним правилом статті 122 КАС, і позивач має знати про порушення саме тоді, коли фактичний розмір виплати (або її частина) є меншим чи відмінним від того, на що він має право.
Ці висновки свідчить, що факт отримання меншої виплати пенсії сам по собі є підставою для початку перебігу строку, оскільки платіж відображає реальне порушення права.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, поважними причинами визнаються лише обставини: об'єктивні, непереборні, незалежні від волі особи, підтверджені належними доказами.
Надані позивачем пояснення не підтверджують існування об'єктивних перешкод для звернення до суду протягом установленого законом строку.
Отже, суддя доходить висновку, що позивач пропустила шестимісячний строк звернення до адміністративного суду в частині вимог за період з 26.04.2024 по 05.09.2025, а підстави для його поновлення відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 26.04.2024 по 05.09.2025 необхідно повернути позивачеві.
Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 26.04.2024 по 05.09.2025.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в частині позовних вимог за період з 26.04.2024 по 05.09.2025 - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяВ.К. Блонський