Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 березня 2026 року № 520/27654/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі по тексту - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, що визначені станом на 01.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що під час проходження військової служби та звільнення із неї перебувала на речовому забезпеченні у відповідача. 25.09.2025 позивач звільнена з військової служби у запас. Після звільнення звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації вартості за належне, але неотримане речове майно. Листом від 04.10.2025 відповідач повідомив, що згідно з довідкою № 85-РС від 22 вересня 2025 року про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу була нарахована грошова компенсація за неотримане речове майно у розмірі 33159,40 грн. Із виданої відповідачем довідки № 85-РС позивач встановила, що відповідач не у повному обсязі нарахував компенсацію за неотримане речове майно, право на яке позивач набув у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби.
Ухвалою суду від 21.10.2025 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що нарахування та виплата ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно здійснені у повному обсязі відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року та наказу Адміністрації Держприкордонслужби №1414-АГ від 18.12.2024 року, якими визначено порядок і ціни предметів речового майна на 2025 рік. Довідка-розрахунок № 85-РС від 22 вересня 2025 року, на підставі якої позивачу виплачено 33159,40 грн, є чинною і не оскаржувалася. Окрім того, нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час звільнення військовослужбовця з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проходила службу в Державній прикордонній службі України.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 25.09.2025 № 900-ОС «По особовому складу» позивач звільнена з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 900-ОС від 25 вересня 2025 року припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
04.10.2025 позивач звернулася до відповідача, в якій просила нарахувати та виплатити компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно.
Листом №06.1.4/Г-1139/1110 від 13.10.2025 «Про надання інформації» відповідач повідомив, що згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі № 85-РС від 22 вересня 2025 року позивачу була нарахована грошова компенсація за неотримане речове майно у розмірі 33159,40 грн.
За викладеними у позові твердженнями, позивач не погоджується із нарахованою грошовою компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 33159,40 грн., оскільки вважає, що довідка-розрахунок № 85-РС від 22.09.2025 не відповідає затвердженому Постановою №178 додатку, а сам розрахунок грошової компенсації вартості речового майна, відображений у довідці, здійснений із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини позивача, тим самим зменшено розмір грошової компенсації.
Суд відмічає, що за змістом складеної відповідачем довідки-розрахунку № 85-РС від 22.09.2025 про вартість речового майна вбачається, що визначення вартості речового майна здійснено станом на календарну дату виникнення права на отримання предметів речового майна, а не станом на календарну дату - 01 січня поточного календарного року припинення військової служби.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України від 03.04.2003 № 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" ( далі- Закон № 661-IV), зокрема
- умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством. ( стаття 16 Закону № 661-IV);
- військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства. Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором. ( частини 3 та 4 статті 25 Закону № 661-IV)
Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Згідно з абз.2 п.1 ст.9-1 Закону України №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
За приписами пункту 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Пункт 3 Порядку №178 визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Відповідно до п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що виплата грошової компенсації за неотримане речове майно призначена для компенсації фактичних витрат військовослужбовця, понесених у зв'язку з необхідністю придбання предметів речового забезпечення за власний кошт, а довідка про вартість речового майна повинна складатись з урахуванням дійсної закупівельної вартості предметів речового майна, визначеної станом на 1 січня року, у якому здійснюється виплата грошової компенсації.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 25.02.2021 у справі №380/2458/20, у яких зазначено, що при визначенні розміру грошової компенсації має застосовуватись саме закупівельна вартість предметів речового майна станом на 1 січня поточного року, а не будь-яка інша дата чи пропорційне зменшення.
Разом з тим, із змісту наявної у матеріалах справи довідки-розрахунку № 20-РС від 11.03.2025 року вбачається, що сума грошової компенсації за кожною позицією визначена шляхом множення вартості одиниці речового майна на відношення фактичного строку носіння до встановленого строку носіння.
Суд зазначає, що такий підхід до визначення розміру грошової компенсації свідчить про застосування відповідачем пропорційного розрахунку залежно від часу носіння речового майна, що прямо не передбачено Порядком № 178.
З матеріалів справи судом встановлено, що при визначенні розміру грошової компенсації за неотримане речове майно відповідач застосував пропорцію часу з дня виникнення права на отримання майна до дати виключення зі списків особового складу, чим зменшив належну до виплати суму.
При цьому Порядок № 178 не містить жодних положень, які б дозволяли визначати розмір грошової компенсації залежно від тривалості фактичного користування речовим майном або застосовувати будь-який понижуючий коефіцієнт.
Натомість, із системного аналізу пунктів 3- 5 Порядку № 178 та форми довідки, затвердженої його додатком, вбачається, що грошова компенсація має нараховуватись виходячи з виду і кількості належних до видачі предметів речового майна та їх закупівельної вартості станом на 1 січня поточного року, без урахування строку носіння таких предметів.
Суд зауважує, що правовідносини з приводу організації та порядку речового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу у Державній прикордонній службі України, врегульовано Інструкцією про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період (затверджена наказом МВС України від 31.10.2016 №1132; далі за текстом - Інструкція №1132).
Пунктом 10 розділу І Інструкції №1132 встановлено, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається у власність. За неотримане речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством.
Інструкція №1132 втратила чинність у зв'язку із прийняттям наказу МВС України від 16.05.2024р. №310, яким була затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.05.2024р. №797/42142; далі за текстом - Інструкція №310).
Згідно з п.14 Підрозділу І Розділу ІІІ Інструкції №310 у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця, переведення до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини, такому військовослужбовцю (членам сім'ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця), виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178.
Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, неотримане під час проходження служби.
Відповідно до п.16 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Інструкції №310 у разі звільнення з військової служби військовослужбовців через службову невідповідність, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у зв'язку із встановленням невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби, визначеним частиною шостою статті 20-2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон), чи визнання його таким, що не пройшов випробування, установленого частиною першою статті 21-2 Закону, у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, вартість виданих їм предметів речового майна, які отримані під час проходження військової служби (навчання) в Держприкордонслужбі та строки експлуатації (носіння) яких не закінчилися, утримується з урахуванням строку перебування їх у носінні на підставі довідки-розрахунку на утримання вартості речового майна (додаток 5).
Грошова компенсація військовослужбовцям, визначеним в абзаці першому цього пункту, нараховується пропорційно часу, що минув із дня виникнення права на отримання речового майна, до дати підписання наказу про звільнення.
Утримані з військовослужбовців кошти використовуються для речового забезпечення органів Держприкордонслужби, у яких ці військовослужбовці перебували на речовому забезпеченні.
Таким чином, норми Інструкції №310 передбачають здійснення нарахування за не отримане речове майно пропорційно часу, що минув з дати виникнення права на таке майно до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.
Однак, норми Інструкції №310 фактично звужують право особи на грошову компенсацію та зменшують розмір відповідних виплат, а відтак, оскільки відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, тому при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за не отримане речове необхідно керуватися відповідним належним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, тобто Порядком №178.
Отже, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок №178, тоді як норми Інструкції №310 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.
У даному конкретному випадку з огляду на підстави припинення публічної військової служби заявника та неузгодженість норм Порядку №178 та Інструкції №310 в частині визначення календарної дати обчислення вартості предметів речового майна суб'єкт владних повноважень не мав правових підстав для обчислення грошової компенсації пропорційно часу, що минув із дня виникнення права на отримання речового майна, до дати підписання наказу про звільнення.
Суд повторно наголошує, що згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №380/2458/20 під час визначення розміру компенсації слід застосовувати саме положення пункту 5 Порядку №178, яким закріплено, що розрахунок здійснюється за закупівельними цінами станом на 1 січня поточного року.
Суд відмічає, що гарантоване ст.91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право військовослужбовця на отримання речового майна або грошової компенсації його вартості є майновим правом, котре підпадає під правовий режим захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, ніж в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Тож, обсяг цього права не може бути зменшений у залежності від форми, змісту, характеру та наслідків правової поведінки військовослужбовця, адже грошова компенсація вартості неодержаного під час проходження військової служби речового майна не є мірою юридичної відповідальності.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 14.11.2018 у справі №809/1488/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18, від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 09.01.2024 у справі №400/5062/22), у разі звільнення військовослужбовця у нього виникає право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, реалізація якого здійснюється шляхом подання заяви (рапорту) за місцем проходження служби. Застосування у пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби» свідчить, що право на компенсацію не залежить від моменту виключення військовослужбовця зі списків особового складу, а виникає з факту звільнення.
Право на компенсацію, таким чином, має безумовний характер і не може бути поставлене в залежність від будь-яких пропорційних розрахунків або формул, не передбачених законом.
Судом встановлено, що у межах спірних правовідносин відповідач дійсно здійснив нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки-розрахунку № 85-РС від 22.09.2025 року.
Утім, зміст цієї довідки свідчить про застосування пропорційного обчислення, що суперечить пункту 5 Порядку №178 і є неправомірним втручанням у право особи на повну грошову компенсацію.
Оскільки саме Порядком №178, встановлено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони саме станом на 1 січня поточного року, відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини є протиправними.
З огляду на викладене, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, що визначені станом на 01.01.2025.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, що визначені станом на 01.01.2025.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 18 березня 2026 року.
Суддя Бадюков Ю.В.