Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 березня 2026 року № 520/23174/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ПС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- стягнути до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), суму податкового боргу в загальному розмірі 10 722,23 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до облікових даних контролюючого органу ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом в загальному розмірі 10 722,23 грн.
Ухвалою суду від 11.09.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Відповідач не скористався процесуальним правом надати відзив на адміністративний позов у строк, визначений судом. Поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі повернулось на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Крім цього, ухвала про відкриття провадження по справі оприлюднена в єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень, судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі №340/4259/20, від 24.11.2021 у справі №280/228/20 тощо, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.
Відповідач правом подання до суду відзиву на позов, заяви про визнання позову або продовження строку на подання до суду відзиву на позов до суду не скористався.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
Фізична особа ОСОБА_1 внесена до Державного реєстру фізичних осіб України за реєстраційним номером облікової картки 3559212411 та 22.07.2016 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 24.02.2023 припинив підприємницьку діяльність.
ОСОБА_1 був платником єдиного податку з фізичних осіб та має заборгованість з єдиного податку у загальному розмірі 10 722,23 грн, який виник в результаті несплати грошових зобов'язань з єдиного податку, по самостійно поданим податковим деклараціям, а саме згідно:
- податковою декларацiєю платника єдиного податку - фiзичної особи - пiдприємця (для третьої групи - квартал, мiсяць) № 9047032579 вiд 18.04.2022 на суму 1081,72 грн, з урахуванням самостійної сплати у розмірі 0,44 грн, сума, що підлягає стягненню - 1081,28 грн;
- податковою декларацiєю платника єдиного податку - фiзичної особи - пiдприємця (для третьої групи - квартал, мiсяць) № 9139353047 вiд 26.07.2022 на суму 9640,95 гривень.
У зв'язку з непогашенням відповідачем сум податкового зобов'язання протягом встановлених строків, позивачем винесено податкову вимогу № 0006223-1311-2040 від 18.06.2024, докази направлення якої відповідачу містяться в матеріалах справи, проте до контролюючого органу повернувся конверт із відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Оскільки відповідачем не було оскаржено відповідну податкову вимогу та не було у добровільному порядку сплачено податковий борг, ГУ ДПС у Харківській області звернулось до суду з відповідним позовом.
Суд розглядаючи справу по суті заявленої позовної вимог, виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.34, 19-1.1.45 пункт 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Згідно з підпунктами 20.1.18 та 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За визначеннями, наведеними у статті 14 Податкового кодексу України:
- податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
- грошове зобов'язанням - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
- погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (пункт 293.1 статті 293 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Відповідно до пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4 статті 295 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Судом установлено, що податкова вимога №0006223-1311-2040 від 18.06.2024 надсилалася на адресу відповідача, яка вказана у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відправлення не було вручено відповідачу та повернулося позивачу у зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Судом установлено, що відповідач не скористався процедурою судового оскарження податкової вимоги № 0006223-1311-2040 від 18.06.2024.
Таким чином, з огляду на приписи статті 56 ПК України, сума податкового боргу вважається узгодженою.
Сума заборгованості за вказаним податковим повідомленням-рішенням обліковується в інтегрованій картці відповідача.
Також, у встановлений строк відповідач не сплатив до бюджету єдиний податок у сумі 10 722,23 грн.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно п.п. 14.1.153. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, відповідач має податковий борг перед бюджетом у розмірі 10 722,23 грн, який на час розгляду справи не сплачений, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки позивачем надано до суду документи, які підтверджують несплачену відповідачем суму податкового боргу, а відповідач не надав суду доказів погашення вказаної вище суми податкового боргу, тому суд доходить висновку щодо правомірності вимог Головного управління ДПС у Харківській області, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), суму податкового боргу в загальному розмірі 10 722,23 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.