Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 березня 2026 року справа №520/4429/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва Ольга Вікторівна, розглянувши позовну заяву і додані до неї документи Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського Міжрегіонального управляння юстиції України від 03.02.2026 по виконавчому провадженню №80154349 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) виконавчого збору.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 позовну заяву у цій справі залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, з наданням належних доказів цього, з урахуванням висновків суду; оригіналу платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
На виконання вказаної ухвали суду позивачем через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява від 13.03.2026, згідно якої останній частково усунув недоліки позовної заяви, а саме - подано до суду платіжну інструкцію від 11.03.2026 №423 про сплату судового збору у розмірі 2662,40 та надав до суду заяву про поновлення процесуального строку, в якій заявник просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду в цій справі та поновити вказаний строк.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуально встановлених строків звернення до суду, позивач вказав, що лише 24.02.2026 з листа відповідача від 03.02.2026 №3870 разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач перейшовши за посиланням https://aspweb.minjust.gov.ua/, яке наведено у постанові від 03.02.2026 про відкриття виконавчого провадження мав можливість за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження ознайомитися з оскаржуваною постановою про стягнення виконавчого збору. Після чого, в межах визначеного законом десятиденного терміну, а саме - 02.03.2026, звернувся з позовною заявою до суду.
Через систему "Електронний суд" 16.03.2026 представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із тим, що позивачем пропущено строк на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, а позовну заяву подано з пропущенням строку на оскарження постанови.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає, що наведені у ній доводи не можуть бути взяті до уваги як поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з огляду на наступне.
За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Згідно із ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 287 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, передбачений скорочений строк для звернення до адміністративного суду, а саме: десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, дізналася та повинна була дізнатись про порушення права.
Зокрема, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
В обґрунтування заяви про поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом, представник Військової частини НОМЕР_1 зазначив, що про порушення своїх прав позивач дізнався 24.02.2026 з інформації автоматизованої системи виконавчого провадження про хід виконавчого провадження №80154349 за виконавчим листом від 03.02.2026 №3870.
Проте, суд вважає безпідставними зазначені твердження позивача про те, що він дізнався про існування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського Міжрегіонального управляння юстиції України від 03.02.2026 по виконавчому провадженню №80154349 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) виконавчого збору лише після отримання 24.02.2026 виконавчого листа від 03.02.2026 №3870 та ознайомлення з оскаржуваною постановою про стягнення виконавчого збору за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач був ознайомлений із наявністю постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського Міжрегіонального управляння юстиції України від 03.02.2026 по виконавчому провадженню №80154349 ще з 12.02.2026, що підтверджується листом Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026 №10/683-26.
Крім того, отримання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського Міжрегіонального управляння юстиції України від 03.02.2026 ще 11.02.2026 підтверджується трек-номером рекомендованого поштового відправлення АТ "Укрпошта" R067093687245.
Доводи позивача, що хоча місцем його постійної дислокації визначено місто Харків, однак наразі позивач виконує завдання у місті Ужгород, а поштову кореспонденцію, яка надсилається у місто Харків через АТ "Укрпошта" доручено періодично отримувати особі, яка права на відкриття такої кореспонденції не має, не підтверджено належними та допустимими доказами. Так, позивачем не надано доказів того, що певна особа відповідним наказом Військової частини (командира) призначена на посаду отримувача поштової кореспонденції та, що відповідним наказом обмежено доступ такої особи до відкриття такої кореспонденції, навіть за відсутності грифів " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та/або будь-якого грифу секретності відповідно до Закону України "Про державну таємницю". Відтак, наведені позивачем доводи не підтверджено, що вказує на відсутність поважних причин пропуску законодавчо встановленого строку звернення до суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що правові підстави, викладені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними.
У вказаний строк, позивач недоліки позовної заяви не усунув, у зв'язку з чим, позовна заява не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними підстави пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул.Ярослава Мудрого, буд.26, м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ: 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА