Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
18 березня 2026 року Справа № 520/671/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22,м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н,21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 08.08.2025 року № 203950012841;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області з 01.08.2025 призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.
Відповідач надав до суду відзив, з позовними вимогами не погоджується, просить відмовити в задоволені позовних вимог.
Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.
З матеріалів справи встановлено, що позивачка працювала на посаді вихователя в школі-інтернаті з 28.08.1993 по 14.08.1996 та на посаді вчителя української мови та літератури з 01.09.1996 по 30.09.2023 рік, що підтверджується наявною в матеріалах справи трудовою книжкою позивачки НОМЕР_2 .
Позивач через веб-портал Пенсійного фонду України 01.08.2025 року звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівник освіти. Рішенням ГУ ПФУ в Вінницькій області від 08.08.2025 року № 203950012841 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
У цьому рішенні пенсійний орган обрахував спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 року - 25 років 01 місяць 1 день.
Не погоджуючись з вказаним, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 2 Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-XII), за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Згідно п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02.03.2015 за № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у т.ч. і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6
місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Ці зміни набрали чинності 01.04.2015.
Законом України від 24 грудня 2015 року за № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі за текстом - Закон № 911-VІІІ) у п. "е" ст. 55Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років".
Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2- р/2019 встановлено, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як наслідок, приведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Окрім того, зі змісту п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слідує, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров'я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (в подальшому - Перелік № 909).
Відповідно до оскаржуваного рішення спеціальний страховий ОСОБА_1 , обрахований у відповідності до Переліку № 909, станом на 11.10.2017 становить 25 років 1 місяць 1 день, отже сам відповідач визнає наявність у позивача необхідного спеціального стажу. З урахуванням продовження роботи спеціальний стаж на день звернення до органу пенсійного фонду складає 29 років 11 місяців 1 день.
Фактично причиною відмови у призначенні позивачці пенсії відповідно до п. "е" ст. 55 Закону № 1788 є те, що відповідач застосовує норму закону, яка на час звернення позивача визнана неконституційною.
Однак застосування статті 55 Закону № 1788 із змінами внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, які на момент звернення позивачки визнані неконституційними, є протиправним.
У зв'язку з тим, що позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 01.08.2025, тобто після прийняття рішення Конституційного суду України від 04.06.2019, відповідач повинен був застосовувати положення п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Таким чином, у даному випадку на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років необхідний спеціальний стаж, визначений пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, становив в межах від 25 до 30 років, як зазначав сам відповідач у рішенні про відмову від 08.08.2025 року № 203950012841.
Тобто, даний спеціальний стаж є цілком достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років, оскільки перевищує необхідний мінімум у 25 років.
Також суд зазначає, що на дату звільнення, вересень 2023 року, позивачка мала стаж 29 років 11 місяці й день, що є більшим ніж 29 років та 06 місяців, за період з 01.04.2023 по 31.03.2024
З урахуванням вищенаведеного, наявні підстави для визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 08.08.2025 року № 203950012841 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за вислугу років з 01.08.2025, згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику охорони здоров'я.
Вищевикладене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 № 240/24/21.
Водночас суд зазначає що вимога щодо призначення та виплати пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача, отже в задоволені цієї вимоги слід відмовити.
Для належного захисту прав позивача суд вважає за можливе зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду в цій справі.
Також суд зазначає, що це зобов'язання буде покладене, на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оскільки саме цей орган розглядав за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22,м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н,21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.08.2025 року № 203950012841.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду в цій справі.
Відмовити в задоволені інших вимог.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22,м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н,21005, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев'яносто шість копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сагайдак В.В.