Справа № 500/6405/25
17 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач 1, або ЦВЛК ЗСУ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 2, або ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлену протоколом засідання штатної Центральної військово- лікарської комісії Збройних Сил України від 30 вересня 2023 року № 171;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів змін у військово-облікові дані ОСОБА_1 , а саме: щодо постановки на військовий облік як військовозобов'язаного та зміни категорії обліку на «військовозобов'язаний», вчинених на підставі постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленої протоколом засідання штатної Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 30 вересня 2023 №171;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 відновити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо ОСОБА_1 відповідно до постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 №15/2644, а саме зазначити стан «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» та категорію обліку «не військовозобов'язаний».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.03.2022 його визнано непридатним до військової служби на підставі ст. 4 а Графи ІІ розладу хвороб згідно наказу МОЗ України №402 від 2008 року та виключено з військового обліку, що підтверджується відповідними відмітками у військовому квитку та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 №1042. Однак, після можливості формування електронного військово-облікового документа, який формується за рахунок відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, позивачем було встановлено відсутність згаданих відомостей про виключення його з військового обліку. Крім того, після ознайомлення з матеріалами судової справи № 500/3828/25 позивачу стало відомо про те, що ЦВЛК ЗСУ прийняла постанову, оформлену протоколом від 30.09.2023 № 171 засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 № 15/2644 щодо визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Позивач вважає, що ЦВЛК ЗСУ, переглядаючи постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 про його непридатність до військової служби, зобов'язана була провести власне дослідження стану здоров'я позивача, в т.ч. і витребувати додаткові матеріали, відібрати актуальні аналізи та провести інструментальні дослідження. Тільки після проведення безпосереднього медичного огляду позивача ЦВЛК ЗСУ повинна була встановити ступінь його придатності до військової служби, а відтак і наявність/відсутність підстав для скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022.
З огляду на вказане, позивач вважає що постанова ЦВЛК від 30.09.2023 № 171 підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована, а відомості про його непридатність до військової служби на підставі постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 підлягають поновленню в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідач 1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідач 2 у поданому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказує, що на його адресу 18 квітня 2025 року за вихідним номером №1054/10/2/3490 надійшла телеграма ІНФОРМАЦІЯ_6 про анулювання рішень про виключення з військового обліку за вказаним списком.
Додатком до телеграми №1054/10/2/3490 було отримано Протокол №171 від 30 вересня 2023 року засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 року №15/2644 на підставі якого позивача було виключено з військового обліку. У зв'язку з чим, на вимогу ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача взято на військовий облік датою Протоколу №171 30 вересня 2023 року.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 12.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачі отримали 12.11.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до їх електронних кабінетів.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались. Інших заяв чи клопотань з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії №15/2644, солдата запасу ОСОБА_1 після проведеного медичного огляду 10.03.2022 на підставі статті 4 а графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та встановлено діагноз: стан після перенесеного вірусного гепатиту «С» (2010) з тривалістю жовтяничного періоду 4 тижні.
Відповідні відомості були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка оформлена протоколом від 30.09.2023 № 171 (далі - постанова ЦВЛК від 30.09.2023 № 171), скасовано постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 № 15/2644 щодо визнання солдата ОСОБА_1 , 1988 р.н. непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та прийнято рішення, що він підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно вимог Положення.
Як слідує з протоколу ЦВЛК ЗСУ від 30.09.2023 № 171, підставою для перегляду постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 № 15/2644 був лист старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області (вх. №7466 від 26.09.2023).
ЦВЛК ЗСУ розглянуто такі документи: 1) копію довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 № 15/2644; 2) копію карти обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного солдата запасу ОСОБА_1 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 № 15/2644; 3) витяг з медичної карти стаціонарного хворого № 1 /3742-2/640-684 від 20.07.2010; 4) висновок лікаря терапевта ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 № б/н.
Як убачається із розділу VIII «Висновок лікаря-експерта» протоколу ЦВЛК ЗСУ від 30.09.2023 № 171, солдат запасу ОСОБА_1 , 1988 року народження, пройшов медичний огляд у ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 10.03.2022 та за встановленим діагнозом: «Стан після перенесеною вірусного гепатиту «С» (2010) з тривалістю жовтяничного періоду більше 4 тижнів», прийнято постанову на підставі пункту «а» статті 4 графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - «Розклад хвороб») (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № № 1109/15800, визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Зазначена постанова ВЛК визначена в довідці ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 № 15/2644.
Згідно витягу з медичної картки від 20.07.2010 лікувався з 28.06.2010 по 20.07.2010 з приводу «Хронічний гепатит «С» жовтянична форма, середній перебіг важкості з мінімальною активністю процесу. Хронічний панкреатит, стадія загострення». Медичні документи, що свідчать про загострення гепатиту, після 2010 року не надані. Дані біохімічних аналізів крові, проведених в період медичного огляду, на розгляд не надані. Визначений експертний діагноз в довідці ВЛК від 10.03.2022 № 15/2644, не вірний, не співпадає з діагнозом інфекційної обласної клінічної лікарні, не підтверджує значну ступінь порушення функції печінки на період медичного огляду і не підпадає під дію пункту «а» статті 4 Розкладу хвороб. Тому, є підстави скасувати постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 10.03.2022 №15/2644 «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
В подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_4 18.04.2025 року за вихідним номером №1054/10/2/3490 надійшла телеграма ІНФОРМАЦІЯ_6 про анулювання рішень про виключення з військового обліку до якої додано протокол ЦВЛК ЗСУ від 30.09.2023 №171 року про скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 року №15/2644, що стало підставою для поновлення позивача на військовому обліку військовозобов'язаних та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Не погодившись з постановою ЦВЛК ЗСУ від 30.09.2023 №171 та діями відповідача 2 щодо поновлення на військовому обліку військовозобов'язаних, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків, є: виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», “Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).
Згідно з п.1. Порядку він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: 1) допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; 2) призовники - особи, які взяті на військовий облік; 3) військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; 4) військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; 5) резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно зі статтею 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 37 №2232-ХІІ (в редакції до 18 травня 2024 року) врегульовані підстави, серед іншого, для виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП (частина шоста).
Так, виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
З наведених норм Закону №2232-ХІІ слідує, що виключенню з військового обліку підлягали громадяни, серед іншого, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними засадами ведення Реєстру згідно статті 3 Закону № 1951-VIII, зокрема визначено:
обов'язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами частин 8 та 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів, серед іншого, віднесено відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, а до службових - відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок 559).
Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Порядку 559 у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Судом встановлено, що позивача було виключено з військового обліку на підставі постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , що оформлена довідкою від 10.03.2022 №15/2644, якою його визнано непридатним до військової служби, та внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Однак, постановою ЦВЛК ЗСУ від 30.09.2023 № 171, скасовано постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.03.2022 № 15/2644, а позивача поновлено на військовому обліку військовозобов'язаних.
Надаючи правову оцінку постанові ЦВЛК ЗСУ від 30.09.2023 № 171 суд зазначає таке.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402 н).
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктами 2.1, 2.2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК).
Пункт 3.3 глави 3 розділу I Положення №402 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_10 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
Підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Отже, постанови ВЛК є актами індивідуальної, які породжують правові наслідки та можуть бути оскаржені у відповідності до Положення 402, або в судовому порядку.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 виснував, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Порядок медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період урегульовано главою 3 розділу ІІ Положення №402.
Пунктами 3.1., 3.2., 3.4. главою 3 розділу ІІ Положення №402 визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей. Перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться рентгенологічне (флюорографічне) обстеження органів грудної клітки, загальний аналіз крові, визначаються група крові та резус-належність (особам, у яких немає відповідної відмітки у військовому квитку), ЕКГ, дослідження сечі. Особам, яким більше 40 років, обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор.
Згідно з абз. 8-11 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
"Придатний до військової служби";
"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";
"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".
Судом встановлено, що постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка оформлена довідкою від 10.03.2022 №15/2644, солдата запасу ОСОБА_1 після проведеного медичного огляду на підставі статті 4 а графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та встановлено діагноз: стан після перенесеного вірусного гепатиту «С» (2010) з тривалістю жовтяничного періоду 4 тижні.
Відповідно до вимог статті 4 Пояснення щодо застосування статей Рокладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення № 402), до пункту «а» статті 4 Розкладу хвороб належать: «гострі та хронічні вірусні гепатити, що мають тяжкий перебіг, після закінчення лікування яких зберігаються значно виражені функції порушення печінки. Тяжкий перебіг характеризується різко вираженими симптомами інтоксикації, наявністю геморагічного, набряково-асцитичного синдрому; білірубін крові - 170 і більше, мкмоль/л, або протромбінований індекс менше 60, або холестерин крові - 2,6 ммоль/л та менше або рівень сечовини крові менше 2 ммоль/л, або тривале (більше 1,5 міс.) збільшення трансаміназ, у розпалі хвороби їх рівень - 2000 Од/л і більше (або 5,0 ммоль/л і більше), або тривалістю жовтяничного періоду більш е 4 тижнів. Ступінь тяжкості оцінюється після врахування всіх клініко-лабораторних даних».
З наведеної норми Пояснення слідує, що для визначення придатності до військової служби на підставі пункту «а» статті 4 Розкладу хвороб проведення лабораторних досліджень є обов'язковим.
Однак, як слідує з протоколу ЦВЛК ЗСУ від 30.09.2023 №171, на розгляд комісії не було надано дані біохімічних аналізів крові, проведених в період медичного огляду, та медичних документів, що свідчать про загострення гепатиту, після 2010 року.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК, серед іншого, має право: розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Отже, встановивши що постанова ВЛК, згідно з якою позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, на час проведення його медичного огляду не ґрунтувалась на основі актуальних клініко-лабораторних даних, ЦВЛК дійшла обґрунтованого висновку про наявність підстав для її скасування.
Згідно з положеннями 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК також має право:
оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи.
Пунктом 20.2 глави 20 розділу II Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.
Відповідно до підпункту 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Згідно з пунктом 3.4. глави 3 розділу I Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 року у справі №816/591/15-а.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 25 червня 2018 року у справі №810/1972/17.
Аналіз зазначених вище норм Положення №402 у їх взаємозв'язку вказує на те, що проведення медичного огляду військовозобов'язаного за результатами перегляду постанови позаштатної ВЛК, або ж прийняття рішення про направлення його на контрольний медичний огляд належить до дискреційних повноважень ЦВЛК ЗСУ, а тому судом відхиляються доводи позивача, що ЦВЛК зобов'язана була провести власне дослідження стану його здоров'я, в т.ч. і витребувати додаткові матеріали, відібрати актуальні аналізи та провести інструментальні дослідження.
Безпідставними є і доводи позивача щодо встановлення йому ІІІ групи інвалідності за рішенням експертної команди, оскільки в даній справі спірним є питання щодо наявності підстав скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку, а не встановлення відповідної групи інвалідності.
Підсумовуючи все зазначене вище, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість постанови ЦВЛК ЗСУ від 30.09.2023 №171, а відтак і відсутність підстав для її скасування.
З урахуванням висновку суду про законність постанови ЦВЛК ЗСУ від 30.09.2023 №171 немає підстав і зобов'язувати відповідача 2 відновити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості щодо непридатності позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд не встановив факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, тому не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.
Судові витрати
Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 17 березня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (місцезнаходження: вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179).
- ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.