18 березня 2026 рокум. Рівне№460/16923/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась через свого представникf до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 року №19/в, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшини ОСОБА_2 .
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно лікарського свідоцтва про смерть №82 та який 05 квітня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №97 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю, яка пов'язана із виконанням обов'язків військової служби. Позивач вважає протиправною відмову відповідача у виплаті їй одноразової грошової допомоги з підстав виявлення етилового спирту в крові загиблого ОСОБА_2 в концентрації 0,49 % та посиланням відповідача на приписи пунктів «а», «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, оскільки сам по собі факт виявлення в крові або сечі загиблого військовослужбовця етилового спирту, не є безумовною підставою для відмови у призначенні й виплаті одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання. Позивач наголошує, що загибель військовослужбовця ОСОБА_2 , є наслідком не вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння або вчинення ним адміністративного правопорушення, а є наслідком набутих під час проходження військової служби захворювань, зокрема згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №82 від 05.04.2024 смерть настала в результаті наростаючої легенево-серцевої недостатності, набряку легень, головного мозку, серцевої недостатності (із застійними явищами). З огляду на вказане позивач вважає, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, у якому виклав свої заперечення проти позову. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає про те, що матеріали справи, у тому числі постанова про закриття кримінального провадження від 17.04.2024, а також висновок судово-медичної токсикологічної експертизи №682 від 24.04.2024, підтвердили наявність у крові ОСОБА_2 алкоголю, а свідки подій прямо вказали, що під час несення служби ОСОБА_2 вживав спиртні напої. Відповідач зауважує, що відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель чи смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, у свою чергу вживання алкоголю під час несення служби кваліфікується як адміністративне правопорушення (ст. 172-20 КУпАП). Відповідач наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності у даному випадку є неможливим у зв'язку зі смертю (ст. 247 КУпАП), однак це не скасовує самого факту вчинення правопорушення, враховуючи наявність прямого причинного зв'язку між станом алкогольного сп'яніння та настанням смерті, яка підтверджена висновками експертизи, адже саме поєднання серцево-судинної патології та вживання алкоголю призвело до летального результату. Тому відповідач вважає, що у справі наявна передбачена законом підстава для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги та у зв'язку із безпідставністю позовних вимог позивача до відповідача, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 18.09.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 18.09.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 22.09.2025 суд прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у змішаній (паперовій та електронній) формі та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду 29.09.2025 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав 02.10.2025 до суду свою відповідь на відзив.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 18.05.1991.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №82 від 05.04.2024 та свідоцтва про смерть від 07.04.2024 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Лугове Сарненського району Рівненської області під час військової служби.
Довідкою про причини смерті (до форми №106/о №82) від 05.04.2024 встановлено причину смерті ОСОБА_2 : наростаюча легенево-серцева недостатність, набряк легень, головного мозку, серцева недостатність (із застійними явищами).
Витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2024 №97 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби.
На підставі постанови начальника СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області від 04.04.2024 у приміщенні відділення судово-медичної токсикології КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради було проведено судово-медичну експертизу крові гр. ОСОБА_2 . В результаті проведеного судово-токсикологічного дослідження встановлено, що в наданій на дослідження крові гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлено етиловий спирт, концентрація якого становить 0,49 %, що підтверджується наявним у матеріалах справи висновком експерта №682 від 24.04.2024.
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної НОМЕР_3 Регіональної ВЛК №2855 від 22.08.2024 захворювання старшини ОСОБА_2 , яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Позивач 04.11.2024 звернулась до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі смертю чоловіка, старшини ОСОБА_2 . До вказаної заяви позивач долучити такі документи: копію витягу з наказу про виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 №97 на 1 арк.; копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 на 1 арк.; копію лікарського свідоцтва про смерть №82 від 05.04.2024 року на 1 арк.; копію постанови ВЛК протокол №2855 від 22.08.2024 на 1; копію висновку експерта №682 на 2 арк.; копію Акту проведення службового розслідування на 2 арк.; копію наказу командира в/ч НОМЕР_5 про результати спеціального розслідування №37 від 19.04.2024 на 3 арк.; копію витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу від 09.06.2022 №137 на 1 арк.; копію відповіді на запит щодо відсутності особистого розпорядження на випадок загибелі (смерті) військовослужбовця на 1 арк.; копію свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 на арк; копію свідоцтва про народження військовослужбовця серія на 1 арк.; копію свідоцтва про смерть батька серія НОМЕР_6 на 1 арк.; копію свідоцтва про смерть матері серія НОМЕР_7 від 26.11.2021 на арк; копія паспорта № НОМЕР_8 на 1 арк.; копію ідентифікаційного номера на 1 арк; згоду на обробку персональних даних на 1 арк.; копію довідки про відкриття рахунку.
Відповідач розглянув вказану заяву позивача від 04.11.2024 разом з доданими до неї документами та відповідно до витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 року №19/в, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки державного секретаря Міністерства оборони України 28.03.2025, відмовив в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
Згідно з пунктом 2 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України, відповідно до акту спеціального розслідування військової частини НОМЕР_1 смерть ОСОБА_2 настала на позиції станції радіоперешкод. Згідно з висновком експерта під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,49 проміле. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцем на території військових частин, військових об'єктів або виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням, відтак згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель смерть військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є відмова відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшини ОСОБА_2 .
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п'ята статті 17 Конституції України).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.02.1993 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Частиною третьою статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №2232-XII, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Статтею 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
При цьому, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975 у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
В силу пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Відповідно до пункту 10 Порядку №975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Пунктами 15, 19 Порядку №975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
У ході розгляду справи суд встановив, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 18.05.1991, позивачка є дружиною ОСОБА_2 , який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №82 від 05.04.2024 і свідоцтва про смерть від 07.04.2024 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Лугове Сарненського району Рівненської області під час військової служби. Довідкою про причини смерті (до форми №106/о №82) від 05.04.2024 встановлено причину смерті ОСОБА_2 : наростаюча легенево-серцева недостатність, набряк легень, головного мозку, серцева недостатність (із застійними явищами).
На підставі постанови начальника СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області майора поліції Коваля О.В. від 04.04.2024 у приміщенні відділення судово-медичної токсикології КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Рівненської обласної ради було проведено судово-медичну експертизу крові гр. ОСОБА_2 , де в результаті проведеного судово-токсикологічного дослідження встановлено, що в наданій на дослідження крові гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено етиловий спирт, концентрація якого становить- 0,49 %, що підтверджується наявним у матеріалах справи висновком експерта №682 від 24.04.2024.
Як слідує з витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної ВЛК №2855 від 22.08.2024, захворювання старшини ОСОБА_2 , яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Крім того, суд з наявного у матеріалах справи витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2024 №97 встановив, що ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби.
Позивач 04.11.2024 звернулась до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі смертю чоловіка, старшини ОСОБА_2 .
Відповідач розглянув заяву позивача від 04.11.2024 разом з доданими до неї документами та відповідно до витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 року №19/в, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки державного секретаря Міністерства оборони України 28.03.2025, відмовив в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
Згідно з пунктом 2 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України, відповідно до акту спеціального розслідування військової частини НОМЕР_1 смерть ОСОБА_2 настала на позиції станції радіоперешкод. Згідно з висновком експерта під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 0,49 проміле. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцем на території військових частин, військових об'єктів або виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням, відтак згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель смерть військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення.
Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у рішенні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням виплати одноразової грошової допомоги, не наведено.
Як судом вже зазначалось вище, пунктом 1 статті 16-4 Закону №2011-XII встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку №975.
Проаналізувавши зміст зазначеної норми, суд зазначає про те, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї. Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.04.2018 справа №802/1869/17-а, від 04.03.2020 справа №813/2071/17, від 15.06.2022 справа №826/4813/18, від 29.06.2022 №640/6477/19.
Суд зауважує, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що причиною смерті старшини ОСОБА_2 були дії пов'язані з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, як і того, що смерть останнього настала внаслідок його перебування у такому стані. Наведений висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 10.05.2023 справа №640/5320/19.
Визначальним при вирішенні питання щодо наявності права члена сім'ї на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, є не сам стан алкогольного сп'яніння військовослужбовця, а наявність причинно-наслідкового зв'язку між вживанням алкогольних напоїв та смертю військовослужбовця.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №120/13997/21 відомості, які зазначені зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті військовослужбовця та довідці, що свідчить про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов'язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до довідки про причину смерті (до форми №106/о №82) від 05.04.2024, наданої до лікарського свідоцтва про смерть №82 від 05.04.2024, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок наростаючої легенево-серцевої недостатності, набряку легень, головного мозку, серцевої недостатності (із застійними явищами). Суд зауважує, що жодних застережень про те, що вказане захворювання виникло внаслідок зловживання померлим алкогольними напоями така довідка не містить.
Також, витягом з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2855 від 22.08.2024 встановлено, що причина смерті ОСОБА_2 , ТАК, пов'язана з проходженням військової служби, про що також зазначено у витязі з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2024 №97, відповідно до якого ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю в результаті наростаючої легенево-серцевої недостатності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби.
Отже, виходячи із аналізу наведених доказів, наявності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою військовослужбовця ОСОБА_2 - перебуванням його у стані алкогольного сп'яніння на момент смерті та його смертю судом не встановлено і відповідачем не спростовано.
Зважаючи на вищевикладене та за відсутності доказів протилежного, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу згідно Закону №2011-ХІІ.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши у відповідності до вимог частини 2 статті 2 КАС України правомірність прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, оспорюваного рішення, оформленого протоколом №19/в від 21.03.2025, суд дійшов до висновку, що наведене рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, є необґрунтованим та прийнятим без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд встановив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, оформленого протоколом №19/в від 21.03.2025, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання його протиправним та скасування, а належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 .
При цьому таке зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу не буде втручанням суду у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, з огляду на таке.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Водночас, суд звертає увагу, що повноваження державних органів не можуть вважатися дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Оскільки суд уже встановив, що відмова Міністерства оборони України у призначенні та виплаті позивачу як дружині загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги за змістом спірних правовідносин була протиправною, суд приходить до висновку, що покладення на відповідача зобов'язання призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, не буде втручанням в його дискреційні повноваження, оскільки суд не встановив за вказаних правовідносин законної можливості у відповідача прийняти інше рішення за наслідками розгляду поданих позивачем документів.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшини ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
Суд зазначає, що у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану питання про виплату соціального забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги в разі загибелі чи смерті військовослужбовця, набули нового правового регулювання і змісту.
Конституційний Суд України ухвалив рішення від 6 квітня 2022 року №1-р (II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року №1-р (II)/2019).
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року №7-р (II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
Відповідно до пункту 4 Указу №64/2022, Кабінет Міністрів України зобов'язано невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов'язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", положеннями якої оперативно врегулював деякі особливості окремих виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги (далі ОГД), зокрема для військовослужбовців, як осіб, які безпосередньо були залучені до виконання зазначених завдань.
Так, пунктом 1 постанови КМУ №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах
Абзацами 1, 2, 7 пункту 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Пунктом 2-1 Постанови КМУ №168 установлено, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 29 липня 2022 року №2489-IX (далі - Закон №2489-IX) статтю 162 Закону №2011-XII доповнено частиною 3 такого змісту: "Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України".
Відповідно до пункту п. 1 розділу II Прикінцеві положення Закону №2489-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, норма частини 3 статті 162 Закону №2011-XII, яка передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.
З огляду на зміст наведених норм права, суд підсумовує, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою КМУ №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж це було визначено Постановою КМУ №975. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справа №380/9868/23.
Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №45 (далі - Наказ №45) затверджено новий порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану.
Згідно з пунктом 1 зазначеного Наказу вказаний Порядок розроблений, зокрема, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" від 7 липня 2022 року №793 (набрала чинності 19 липня 2022 року). Крім того, згідно з пунктом 3 Наказу Порядок №45 набирає чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 31 січня 2023 року (Опубліковано: Офіційний вісник України 2023 року, №8, сторінка 9, стаття 606, код акта 116462/2023).
Пунктом 1.1 розділу І Порядку №45 визначено, що цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.
Пунктом 1.2 розділу І Порядку №45 визначено, що одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
За приписами п. 1.4. Прядку №45 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22, з урахуванням правового підходу, визначеного в постанові Верховного Суду від 29.03.2024 у справі №440/3321/23, дійшов висновку про те, що обставинами, які вказують на виникнення права у членів сім'ї загиблого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому пунктом 2 Постанови №168, є:
- загибель військовослужбовця під час дії воєнного стану;
- загибель настала внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- загибель військовослужбовця настала під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- або смерть настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних вище обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
У межах розгляду цієї справи суд встановив, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та на момент смерті знаходився в с. Лугове Сарненського району Рівненської області, а саме за місцем несення служби, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №82 від 05.04.2024 та не заперечується сторонами.
Слід зазначити, що запровадження воєнного стану в Україні та його триваючий характер не ототожнюється із веденням активних бойових дій на всій території держави. У зв'язку з цим Кабінет Міністрів України постановою від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - Постанова №1364) визначив механізм формування єдиного для всіх переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф.
Кабінет Міністрів України установив, зокрема, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - Мінреінтеграції) за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; до Переліку включається тимчасово окупована рф територія України, визначена відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; у Переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та інше.
Перелік оновлюється у разі потреби, але не рідше ніж двічі на місяць.
Таким чином, виходячи зі змісту Постанови №1364, єдиним джерелом інформації про території, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані рф, є наказ Мінреінтеграції, погоджений з Міноборони та сформований на підставі пропозицій військових адміністрацій.
Так, наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
До зазначеного переліку (за жодної його редакції) не було внесено місто Рівне (так само як територію Рівненської області загалом).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168, оскільки в межах спірних правовідносин відсутні обставини, які зумовлюють нарахування та виплату такої допомоги відповідно до Постанови №168, позаяк така грошова допомога підлягає виплаті позивачу відповідно до Порядку №975, враховуючи також те, що норми Постанови №168 та Порядку №975 не конкурують між собою, оскільки регулюють різні правовідносини та застосуються за різних обставин. Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22.
При цьому суд зауважує, що у поданій позивачем заяві від 04.11.2024 відсутні посилання на нарахування та виплату позивачу такої одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168, з урахуванням також наданих позивачем до її заяви документів згідно Порядку №975. З огляду на вказане, позовні вимоги позивача в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.03.2025 року № 19/в в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 старшини ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_9 );
Відповідач: Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ: 00034022).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК