з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду
18 березня 2026 року м. Рівне№460/5088/25
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Щербакова В.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1 в інтересах інваліда - підопічного ОСОБА_2
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах інваліда - підопічного ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/5088/25 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 в інтересах підопічного ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2025. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 в інтересах підопічного ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням норм статті 45 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік".
Зазначене рішення суду набрало законної сили.
Позивач подав до суду заяву у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вчиненні на виконання рішення суду у справі №460/5088/25 в частині припинення нарахування позивачу доплати до пенсії з 01.03.2026, та пропозиції з повернення доплати з 01.01.2026 по 28.02.2026;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненські області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Враховуючи вимоги ст.229, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув подану заяву у письмовому провадженні.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення.
Суд зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Позивач у заяві зазначає, що відповідач скасував доплату (підвищення) до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та фактично з 01.03.2026 та вніс пропозицію щодо повернення доплати за період з 01.01.2026 по 28.02.2026.
Рішенням суду у справі №460/5088/25 визначається дата, з якої позивачу слід нарахувати та виплачувати доплату до пенсії (з ...); нарахування та виплата доплати до пенсії на виконання судового рішення не обмежується кінцевою датою.
З самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
Тобто, відповідач був зобов'язаний на виконання судового рішення нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ до моменту настання таких випадків:
1 - зміна правого статусу позивача;
2 - зміна законодавства.
У даному випадку має місце настання такого випадку, як «зміна законодавства», яке регулює питання «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплат.
Суд зазначає, статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX) визначено:
«Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею».
Отже, зазначеними вище нормами законодавства визначено:
- дві зони радіоактивного забруднення: зона безумовного (обов'язкового) відселення (II зона) та зона гарантованого добровільного відселення (III зона);
- умова «постійного» проживання в цих зонах: періоди постійного проживання у зонах: станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року;
- дії пенсійного органу щодо: «встановлення», «продовження» чи «припинення» доплат;
- сукупність таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року».
Суд наголошує, що предметом спору в справі № 460/5088/25, відносно якого судом ухвалено рішення від 13.04.2025, була відсутність здійснення нарахувань та виплат з 01.01.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 в інтересах підопічного ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням норм статті 45 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік".
У свою чергу, правомірність виплати позивачу пенсії з врахуванням норм Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік", не була та не могла бути предметом судового розгляду в межах адміністративної справи № 460/5088/25.
У зв'язку з цим, позивачу припинено виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що має статус особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відтак, суд зауважує, що зазначені обставини свідчать про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, яким судом не надавалася правова оцінка в ході розгляду справи у справі №460/5088/25 та які не охоплені рішенням суду у справі №460/5088/25.
За приписами частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Враховуючи те, що між сторонами виник новий спір щодо припинення виплати доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII, тому правові підстави для застосування заходів контролю у порядку статті 383 КАС України.
Керуючись статтями 241, 249, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 в інтересах інваліда - підопічного ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/5088/25 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 18 березня 2026 року
Суддя В.В. Щербаков