Справа № 420/17499/25
17 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , при повторній постановці на військовий облік ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як він не може бути взятий (поновлений) на військовому обліку, та не має військового обов'язку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 скасувати рішення про повторну постановку на військовий облік ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивача 29.10.1996 р. ІНФОРМАЦІЯ_5 виключено з військового обліку за гр.1, ст.30А Розкладу хвороб, що підтверджується записом у військовому квитку. Разом з тим під час останнього оновлення застосунку Резерв + з'явився запис про те, що позивач є військовозобов'язаним, знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та має звання солдат. Відповідно до абз.7 п.2 ч.1 ст.37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України. Відтак, оскільки позивача виключено з військового обліку, а не знято - то він не може бути взятий (поновлений) на військовому обліку, та не має військового обов'язку. Також зазначає, що позивач є інвалідом ІІІ групи по загальному захворюванню по зору, безстроково. По цьому захворюванню позивачу ІНФОРМАЦІЯ_4 надано відстрочку до завершення мобілізації, а перед цим - виключено з обліку за ст.30А Розкладу хвороб. Тому, 31.01.2025 р. позивач подав заяву до керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням внести зміни в його особову справу, так як він був раніше виключений з обліку. ІНФОРМАЦІЯ_4 надано відповідь про те, що в них відсутня інформація про виключення з обліку ОСОБА_1 , тому для його виключення з військового обліку пропонується пройти ВЛК. Вказує, що на даний час в чинному законодавстві України ніде не вказано про обов'язок виключеним з обліку повторно проходити ВЛК. Крім того, позивач являється інвалідом ІІІ групи загального захворювання по зору по життєво, та не може бути направлений на проходження ВЛК для визначення ступеня його придатності до військової служби.
Ухвалою від 06.06.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
26.09.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач з 14.09.2001 р. знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 як такий, що прибув з іншої місцевості (адміністративно-територіальної одиниці) України. Користується правом на відстрочку. У відповідь на звернення позивача, листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.04.2025 р. № 4/2415 останнього повідомлено про відсутність інформації в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виключення його з військового обліку. Згідно відомостей, що зазначені в військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 слідує, що позивач взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 12.11.1996 р., в якому перебував до 23.06.1999 р., 07.07.1999 р. взятий на облік Єгорівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області, в якій перебував на обліку до 03.09.2001 р., 14.09.2001 р. взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_8 . Отже, позивач постійно перебував на обліку у вищевказаних органах і будучи володільцем військового квитка був ознайомлений з цією обставиною. Тому не відповідає дійсності твердження позивача про те, що позивачу стало відомо, що він знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 лише "під час останнього оновлення застосунку Резерв +". Позивач стверджує, що він є виключений з військового обліку з 1996 року з огляду на запис на стор.32 в військовому квитку серії НОМЕР_1 . На вказаній сторінці військового квитка міститься запис про те, що позивач визнаний неприданим до військової служби по гр.1 ст.30а розкладу хвороб, оголошеного наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2. Так згідно ст.30а вказаного розкладу хвороб в графі "назва хвороб і фізичних вад (дефектів)" значиться "порушення рефракції та акомодації: а) короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному із меридіанів більше ніж 12 дптр. або астигматизм будь-якого виду з різницею рефракції у двох головних очних меридіанах більше 6,0 дптр.". В розділі "Контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб" за графою 1 "Громадяни при приписці до призовних дільниць та призові на строкову військову службу" значиться єдиний можливий висновок про придатність за ст.30а - "непридатні до військової служби зі зняттям з військового обліку". Отже запис на стор.32 військового квитка позивача за ст.30а розкладу хвороб, затвердженим наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 р. № 2, неприданий до військової служби по гр.1 ст.30а з виключенням з військового обліку не був передбачений чинним на момент внесення цього запису законодавством. Також вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 19.08.2019 р. має третю групу інвалідності за загальним захворюванням по зору безстроково.
Військовий квиток позивача серії НОМЕР_1 від 12.11.1996 р. містить наступні записи:
стр.2 розділ ІІ "Відношення до військової служби", п.9 запис - " ІНФОРМАЦІЯ_9 зарахований в запас 29.10.1996 р.";
стр.4 розділ ІІ, п.15 "Проходження дійсної військової служби" запис - "не служив";
стр.28 розділ VIII "Взяття та облік та зняття з обліку" містить наступні записи:
12.11.1996 р. взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
23.06.1999 р. знятий з обліку В/З ІНФОРМАЦІЯ_7 в ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
07.07.1999 р. взятий на облік Єгорівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області;
03.09.2001 р. Єгорівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області знятий з обліку по причині зміни місця проживання;
14.09.2001 р. взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Відмітка про зняття з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 - відсутня.
стр.32 розділ ІХ "Відмітки про звільнення від військового обов'язку". Одним із пунктів цього розділу є пункт 29, який являє собою заготовлений друкований шаблон, до якого вноситься індивідуальна інформація про особу, а саме (далі - мовою оригіналу запису): " «________» 19___г. врачебной комиссией при ________ рай (гор) военкомате _________ области (края, республики) признан негодным к военной службе с исключением с учета по гр. ______ ст._______ расписания болезней, объявленного приказом МО _ССР № ____ от _______ 19__ г. и исключён с воинского учета".
У вказаний шаблон відносно позивача внесено наступні відомості (далі - мовою оригіналу запису) "29.10.1996 г. врачебной комиссией при Малиновском рай (гор) военкомате г.Одессы области (края, республики) признан негодным к военной службе с исключением с учета по гр.І ст.30А расписания болезней, объявленного приказом МО УССР № 2 от 1994 г. и исключён с воинского учета".
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення правил військового обліку, сформованого через застосунок "Резерв+", в категорії обліку позивача вказано "військовозобов'язаний", в категорії "підстава зняття / виключення" інформація відсутня.
31.01.2025 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив додати та оновити актуальні дані в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо визнання непридатним з виключенням з військового обліку.
Листом від 09.04.2025 р. № 4/2415 відповідач повідомив позивача про те, що в ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня інформація про виключення з військового обліку. Для виключення з військового обліку запропоновано пройти військово-лікарську комісію.
Вважаючи дії відповідача щодо повторного взяття на військовий облік протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.06.1992 р. №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частини перша).
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
За приписами ч.4 ст.2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.5 ст.33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ч.1 ст.34 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку № 1487).
Відповідно до п.20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є для військовозобов'язаних є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 р. №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (ч.1 ст.2 Закону № 1951-VIII).
З урахуванням зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_4 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.
За змістом ст.6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Права та обов'язки призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені ст.9 Закону № 1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
Частиною 1 статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено, що ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII).
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для звернення позивача до суду стала невідповідність, на його думку, відомостей, зазначених у військовому квитку та Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України щодо наявності у позивача військового обов'язку й перебування його на військовому обліку.
Згідно п.22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІ.
Абзацом 3 пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Підстави для взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначено у ст.37 Закону № 2232-ХІІ.
За п.2 ч.1 ст.37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.37 Закону № 2232-ХІІ зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов'язаних: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які зараховані до військового оперативного резерву; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Приписами ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Судом встановлено, що позивач 29.10.1996 р. пройшов медичний огляд лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_10 . За результатами огляду позивача визнано непридатним до проходження військової служби за гр.І ст.30а Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 р. №2.
Після проходження позивачем медичного огляду, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 22.11.1996 р. взято на військовий облік, про що зроблено запис на стр.26 військового квитка позивача серії НОМЕР_1 .
Окрім того, на стр.2 в п.9 внесено запис про те, що - " ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач зарахований в запас. 29.10.1996 р.", а на стр.32 в п.29 в друкований шаблон відносно позивача внесено наступні відомості про те, що (далі - мовою оригіналу запису) "29.10.1996 г. врачебной комиссией при Малиновском рай (гор) военкомате г.Одессы области (края, республики) признан негодным к военной службе с исключением с учета по гр. І ст. 30А расписания болезней, объявленного приказом МО УССР № 2 от 1994 г. и исключён с воинского учета".
Аргументуючи позовні вимоги, позивач наголошує, що запис на стр.32 військового квитка свідчить про виключення позивача з військового обліку, відтак дії відповідача щодо повторної постанови ОСОБА_1 як особи, що не має військового обов'язку, на військовий облік є протиправною. Відповідач в свою чергу наголошує про невідповідність вказаного запису чинному на момент його внесення законодавству.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
На момент проходження позивачем медичного огляду лікарською комісією (29.10.1996 р.) за результатами якого, його визнано непридатним, діяв наказ Міністра оборони України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України" від 04.01.1994 р № 2 (в первинній редакції).
Даний наказ мав додаток № 1 "Розклад хвороб і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби в Збройних Силах України". Так, в графі І ст.30 а вказано хворобу: Порушення рефракції і акомодації: а) короткозорість або далекозорість будь-якого ока в одному з меридіанів більше ніж 12 дптр або асигматизм будь-якого виду в двох головних очних меридіанах більше 6,0 дптр, а також зазначено, що її наявність у особи має наслідком визнання непридатною до військової служби зі зняттям з військового обліку СО-8.
Оцінюючи аргументи сторін та досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що запис на стр.32 військового квитка серії НОМЕР_1 не може слугувати беззаперечним доказом виключення позивача з військового обліку в розумінні чинного на момент внесення запису законодавства України.
Зокрема, суд звертає увагу на те, що військовий квиток позивача серії НОМЕР_1 за своїм змістом та оформленням є зразком радянського періоду, про що свідчить наявна на ньому відповідна партійна символіка, а також застосовані друковані шаблони записів, які відображають територіальний устрій срср (поділ на "республіки, краї, області"). Використання застарілого бланку у перехідний період державотворення могло мати наслідком механічного внесення відомостей, зміст яких не завжди корелював із тогочасною нормативно-правовою базою незалежної України. Тому, суд вважає, що визначальним для встановлення правового статусу позивача є співставлення записів на різних сторінках документа в їх хронологічній послідовності.
Судом встановлено, що згідно з розділом II (стор.2, п.9) військового квитка, ОСОБА_1 зарахований у запас саме 29.10.1996 р. - тобто в той самий день, коли зроблено запис про результати медичного огляду. Зарахування особи в запас є актом, який підтверджує набуття особою статусу військовозобов'язаного. Виключення з військового обліку та зарахування в запас є взаємовиключними поняттями: особа, яка виключена з обліку, припиняє бути військовозобов'язаною і не може перебувати в запасі. Отже, сам факт перебування позивача в запасі з 1996 року спростовує твердження про його виключення з обліку.
Крім того, системний аналіз законодавства, що діяло на момент виникнення спірних відносин, підтверджує помилковість тлумачення позивачем запису на стор.32. Відповідно до Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністра оборони України № 2 від 04.01.1994 р., діагноз за ст.30 "а" (порушення рефракції та акомодації) для контингенту графи I передбачав висновок: "непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку". При цьому, суд акцентує увагу на тому, що й тогочасне й сучасне українське законодавство чітко розмежовує поняття "зняття" та "виключення" з обліку. Стан здоров'я позивача на 1996 рік передбачав саме зняття з обліку, а не виключення.
Також подальша поведінка самого позивача протягом 1999-2001 років свідчить про його обізнаність зі своїм статусом військовозобов'язаного. Матеріали адміністративної справи містять відомості про неодноразові факти взяття та зняття позивача з військового обліку у зв'язку зі зміною місця проживання (Малиновський РВК, Єгорівська сільська рада, ІНФОРМАЦІЯ_8 ), що зафіксовано на стор.28 військового квитка. Поряд з цим, суд зауважує, що особа, яка вважає себе виключеною з військового обліку й такою, що не має військового обов'язку, не здійснює процедур постановки на облік, тобто не реалізовує обов'язки військовозобов'язаної особи.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу (далі - ВЛЕ) в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за № 1109/15800 (далі - Положення № 402, Положення про ВЛЕ).
Згідно пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до пунктів 1.1. - 1.2. розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців, призовників, військовозобов'язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я; потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.
Аналізуючи доводи позивача щодо неможливості його направлення на медичний огляд у зв'язку з наявністю статусу особи з інвалідністю ІІІ групи, суд зазначає, що встановлення групи інвалідності органами медико-соціальної експертизи та визначення ступеня придатності до військової служби військово-лікарськими комісіями є двома окремими, юридично незалежними процедурами, що регулюються різними галузями законодавства та мають відмінну правову мету. Наявність безстрокової інвалідності за загальним захворюванням, підтвердженої довідкою МСЕК, згідно з нормами Закону № 2232-XII та Положення № 402, не тотожна автоматичному визнанню особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку. До компетенції ТЦК та СП належить ведення військового обліку на підставі актуальних даних про стан здоров'я, які можуть бути отримані виключно шляхом проходження військово-лікарської експертизи.
Відповідно до приписів ч.10 ст.1 Закону № 2232-XII, на військовозобов'язаних покладено прямий обов'язок проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до служби за рішенням відповідних комісій. Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів саме щодо його статусу як особи, яка виключена з обліку за станом здоров'я, суд вважає, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, запропонувавши позивачу пройти ВЛК. Так, для прийняття рішення про виключення з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону № 2232-XII необхідною та обов'язковою умовою є наявність актуальної постанови ВЛК, прийнятої за наслідками медичного огляду, проведеного згідно з вимогами Положення № 402. Більше того, враховуючи тривалий час, що минув з моменту останнього медичного огляду позивача у 1996 році, та суттєві зміни в законодавстві щодо критеріїв придатності, актуалізація медичних даних є необхідною для приведення облікової справи позивача у відповідність.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відображення актуального стану військового обліку позивача в інформаційних системах не є повторною постановкою на облік, а є лише цифровізацією вже наявних облікових даних, а відтак, суд констатує відсутність порушеного права позивача, що є обов'язковою умовою для судового захисту в адміністративному судочинстві.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п.89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п.23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п.29).
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко