Справа № 420/36488/25
(додаткове)
16 березня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Приватного підприємства “ГЕЛІОС - ВАН» від 03.03.2026 про ухвалення додаткового рішення,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 по справі №420/36488/25 задоволено адміністративний позов Приватного підприємства “ГЕЛІОС - ВАН»; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000339/2 від 09.10.2025 року; стягнуто з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А ) на користь Приватного підприємства “ГЕЛІОС - ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Шевченка 7-А, офіс 44) судовий збір у розмірі 2491,77 грн (дві тисячі чотириста дев'яносто одна гривня сімдесят сім копійок).
03.03.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 100,00грн та судові витрати на залучення перекладача у розмірі 2500,00 грн.
В підтвердження понесення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 100,00грн. представником позивача долучено до заяви копії наступних доказів: договору про надання правничої допомоги №1/2710-ю/25 від 27.10.2025, платіжної інструкції №1326 від 07.11.2025, акт приймання - передачі наданої правової допомоги №1 від 02.03.2026.
В підтвердження понесення витрати на залучення перекладача у розмірі 2500,00грн позивачем надано копії рахунку № 136 від 29.10.2025, платіжної інструкції № 1273 від 31.10.2025, акту приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) №136 від 29.10.2025.
09.03.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву від 03.03.20206, згідно яких відповідач вказав, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді у розмірі 21 100,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Відповідач наголосив, що сума витрат позивача із залученням перекладача, пов'язана із приведенням позовної заяви та доданих до неї письмових доказів у відповідність до вимог КАС України, тобто переклад документів замовлений позивачем до відкриття провадження у справі, тому понесені позивачем витрати безпосередньо не були пов'язані з розглядом цієї справи та позивачем не було доведено, що заявлені витрати на перекладача безпосередньо були пов'язані з розглядом цієї справи.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (с.7 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 21100,00 грн. є необґрунтованим та завищеним.
З урахуванням зазначеного, характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, а також те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе зменшити розмір таких витрат до 3000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із наданням послуг перекладача, суд виходить з наступного.
Склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. В свою чергу, відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 по справі №160/7049/19.
При вирішенні вказаного питання, суд враховує, що переклад документів наданий суду позивачем з метою доведення своєї позиції, а понесені витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Надані до суду докази в сукупності підтверджують розмір понесених ПП “ГЕЛІОС-ВАН» витрат на послуги з перекладу в сумі 2500,00 грн. При цьому, переклад замовлено відносно документів, які безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи та обумовлені вирішеним спором, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних із залученням перекладача у заявленому розмірі.
Керуючись ст.ст.134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд, -
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631, м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А ) на користь Приватного підприємства “ГЕЛІОС - ВАН» (код ЄДРПОУ 37439444, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Шевченка 7-А, офіс 44) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн(три тисячі гривень) та витрати пов'язані із залученням перекладача в розмірі 2500,00 грн(дві тисячі п'ятсот гривень).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра