18 березня 2026 р. справа № 400/663/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,
провизнання протиправною та скасування постанови від 07.11.2024 р. № ПШ112019
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.11.24 р. № ПШ112019.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідач всупереч нормам законодавства наклав стягнення на власника транспортного засобу, хоча перевізником відповідно до товарно-транспортної накладної від 06.10.24 р. № 362672 вказано фермерське господарство “Степ». Ця інформація щодо перевізника ФГ “Степ» вказана і в акті № АВ 002219 від 07.10.24 р. Відтак, спірна постанова є протиправною.
Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що під час проведення перевірки транспортного засобу було встановлено, що його власником є позивач згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а відповідно до наданої водієм під час перевірки товарно-транспортної накладної від 06.10.24 р. № 362672 автомобільним перевізником є ФГ "Степ". Тобто, графа «Автомобільний перевізник» в ТТН, яка була надана інспекторові водієм заповнена некоректно та не дозволяє ідентифікувати суб'єкта. Перевізника було встановлено під час рейдової перевірки згідно наданої водієм інформації, яка була зафіксована в акті перевірки. Жодних договорів оренди чи позички не було у водія під час перевірки, який є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів. Тобто під час проведення рейдової перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки водієм не було надано доказів використання транспортного засобу на законних підставах саме ФГ «Степ», а не власником - ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм, а саме перевезення (кукурудзи) з перевищенням вагових обмежень на ведучу (одиничну ) вісь - 15,750 кг. при допустимих 11,5 т., що перевищує норму на 36,95%. Доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а спірна постанова про застосування адміністративно господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Позивач є власником транспортного засобу марки MAN, модель NGA 18.390, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та спеціалізованого напівпричепу-самоскиду марки NRAILOR, державний номерний знак НОМЕР_3 .
07.10.24 р. на а/д Н-11 262 км посадовими особами відповідача під час проведення рейдової перевірки на підставі направлення на перевірку було перевірено транспортний засіб марки MAN, модель NGA 18.390, державний номерний знак НОМЕР_1 .
За результатами перевірки складено акт № 088219 від 07.10.24 р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм, а саме перевезення (кукурудзи) з перевищенням вагових обмежень на ведучу ( одиничну ) вісь - 15,750 кг. при допустимих 11,5 т., що перевищує норму на 36,95 %.
Відповідальність за вказані порушення передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 17 част. 1 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу.
На підставі висновків акту відповідач виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.11.24 р. № 112019, якою застосовано штраф до позивача в сумі 51 000 грн.
Вважаючи протиправною вищезазначену постанову, звернувся до суду з даним позовом.
Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.15 р. передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
Вимогами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Закон України «Про автомобільний транспорт» регламентує також загальні положення щодо перевезення пасажирів (глава 7 цього Закону), загальні положення щодо перевезення вантажів (глава 8 цього Закону), положення про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (розділ ІV цього Закону).
Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідальність на підставі ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу покладається на перевізника.
Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 363 від 14 жовтня 1997 р., визначено:
Перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах.
Інформація про позивача, як автомобільного перевізника не була зазначена у товарно-транспортній накладній від 06.10.24 р. № 362672, якою оформлено перевезення вантажу. У вказаній товарно-транспортній накладній перевізником зазначено ФГ "Степ".
Більше того, в Акті № 088219 від 07.10.24 р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зазначено, що транспортний засіб належить позивачу, а перевізником згідно з ТТН є ФГ «Степ».
Натомість, відповідальність застосована до позивача, який є власником транспортного засобу, а не до перевізника ФГ "Степ", як передбачено ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.
У постановах Верховного Суду від 22.02.23 р. у справі № 240/22448/20, від 06.07.22 р. у справі № 560/514/22, суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.
З огляду на зазначене, посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов'язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повного та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.
Неправильне визначення Укртрансбезпекою дійсного автомобільного перевізника та застосування адміністративної відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт до особи, яка не здійснювала спірного автомобільного перевезення є самостійною підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови та її скасування.
Обов'язок із встановлення дійсного автомобільного перевізника має Укртрансбезпека, яка, у випадку встановлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зобов'язана притягнути до адміністративної відповідальності лише винну в указаних порушеннях особу. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не була в момент перевізника автомобільним перевізником є недопустимою, а тягар наслідків у такому випадку несе компетентний контролюючий орган - Укртрансбезпека.
Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС 22 лютого 2023 р. у справі № 240/22448/20 та від 22 грудня 2021 р. у справі №420/3371/21, від 06.07.23 р. у справі № 640/39442/21, від 28.12.23 р. у справі № 300/4673/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відповідач під час належного розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт зобов'язаний був установити особу автомобільного перевізника, яка має нести відповідальність за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», чого не здійснив.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду належними та допустимими засобами доказування, що спірна постанова є правомірною, тому позов належить задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у загальному розмірі 2 119,60 грн. - 1 211,20 грн. за позов та 908,40 грн. за заяву про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 39816845), задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.11.24 р. № ПШ112019.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ 135, 01135, ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 2 119,60 грн. (дві тисячі сто дев'ятнадцять гривень шістдесят копійок).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз